01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Соломко І.І.,
суддя-доповідач: Епель О.В.
06 квітня 2026 року Справа № 620/8905/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Беспалова О.О., Карпушової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в Полтавській області апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,
про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач 2), в якому просила:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV в червні 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2011 - 2013 роки;
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг від 26.06.2025№974070143198 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки починаючи з 18.06.2025;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022 - 2024 роки починаючи з 18.06.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного правління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.06.2025 №974070143198 в частині визначення показника середньої заробітної плати за 2011-2013 роки;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 18.06.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року розрахунку пенсії за віком, за 2022-2024 роки.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині- відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин фактично має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Чернігівській області не приймалось, тобто права Позивача з його боку не порушувались.
Не погоджуючись з таким рішенням суду Відповідач - ГУ ПФУ в Полтаській області подав апеляційну скаргу в якій просить таке рішення скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю, зазначаючи, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час первинного призначення пенсії. Стверджує, що правові підстави для застосування показник середньої заробітної плати (доходу) за 2022-2024 роки - відсутні.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито провадження за цією апеляційною скаргою, учасникам справи встановлено строк на подачу відзиву, а від 03.02.2026 призначено справу до судового розгляду.
У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Позивачці первинно призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ.
18.06.2025, за заявою Позивачки, пенсійним органом переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV , що не заперечується відповідачами.
Рішенням від 26.06.2025 №974070143198 Відповідач 1 частково відмовив позивачу у проведенні перерахунку, а саме у частині виплати грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та в частині застосування показника середньої заробітної в Україні за 2022, 2023, 2024 роки.
Вважаючи протиправними дії Відповідачів щодо не проведення перерахунку пенсії із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, Позивачка звернулась з позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно пунктів 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Позивачці первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 18.06.2025.
Апеляційний суд також відзначає, що Верховний Суд вже неодноразово аналізував подібні правовідносини і зокрема у постанові 31.01.2025 у справі № 200/1478/24 повторно зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, про що зазначає Позивач у апеляційній скарзі, та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку про наявність у Позивачки права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022 - 2024 роки.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 06 квітня 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.О. Беспалов
О.В. Карпушова