Справа №522/4095/26
Провадження №1-кс/522/1481/26
06 квітня 2026 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 17.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026163500000122 від 07.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України, -
Заявник ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою напостанову старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 17.03.2026 року про відмову у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026163500000122 від 07.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України.
В обґрунтування поданої скарги заявник зазначила, що у проваджені старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 знаходиться кримінальне провадження №12026163500000122 від 07.03.2026 року, розпочате за її зверненням за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України.
13.03.2026 року ОСОБА_3 звернулась до старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 з клопотанням про визнання її потерпілою та проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні.
17.03.2026 року старший дізнавач СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у задоволенні поданого заявником клопотання.
Заявник вважає, що постанова дізнавача про відмову в задоволення клопотання про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12026163500000122 від 07.03.2026 року є не обґрунтованою, та такою, що не відповідають вимогам ст. 55 КПК України.
Посилаючись на викладене, керуючись ст. 303 КПК України, просила слідчого суддю: 1) скасувати постанову старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 17.03.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою та залучення як сторони кримінального провадження; 2) зобов'язати дізнавача визнати ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №12026163500000122 від 07.03.2026 року та надати відповідний витяг; 3) зобов'язати дізнавача провести ідентифікацію особи ОСОБА_5 за номером телефону та допитати адмінів чату Viber.
В судове засідання заявник не з'явилась, згідно поданої скарги просила проводити розгляд справи за її відсутності, скаргу просила задовольнити.
В судове засідання дізнавач не з'явився, про причини свого неприбуття слідчого суддю не повідомив. Заперечення на скаргу до суду не подав. Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність дізнавача не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, в зв'язку з чим слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності скаржника та дізнавача.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд скарги проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з'явилися.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчій суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Слідчим суддею встановлено, що СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється дізнання по кримінальному провадженню №12026163500000122 від 07.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України, яке розпочато за заявою ОСОБА_3 .
13.03.2026 року ОСОБА_3 звернулась до старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 з клопотанням про визнання її у даному кримінальному провадженні потерпілою, а також просила встановити власника номеру телефону НОМЕР_1 , долучити скріншоти повідомлень та допитати як свідків адміністратора групи Viber тел. НОМЕР_2 .
17.03.2026 року старший дізнавач СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у задоволенні поданого заявником клопотання.
Дізнавач мотивував постанову тим, що ОСОБА_3 не є стороною кримінального проступку та не має процесуального статусу, при цьому питання ОСОБА_3 про визнання її потерпілою не вирішив.
Слід зазначити, що частина 5 статті 55 КПК України надає дізнавачу право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина рішення дізнавача, викладеного у формі постанови, повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Разом з тим, зі змісту постанови не вбачається, що органом дізнання проведено допит ОСОБА_3 , і, як наслідок, дізнавач не виклав у мотивувальній частині оскаржуваної постанови обґрунтовані відомості щодо наявності або відсутності підстав вважати заявника особою, якій завдано моральну шкоду кримінальним правопорушенням, за фактом якого і здійснюється дане кримінальне провадження.
Отже, в порушення вимог Закону, не спростовуючи в постанові про відмову у визнані потерпілим, викладених у заяві про кримінальне правопорушення, доводів відносно заподіяння заявнику моральної шкоди, дізнавач в порушення вимог ст. 55 КПК України, відмовив у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №12026163500000122 від 07.03.2026 року.
Так, на переконання слідчого судді, повна та всебічна оцінка доводам особи, що заявила про те, що є потерпілою від кримінального правопорушення, неможлива без проведення допиту такої особи, адже саме під час такого допиту, особа, що стверджує, що є потерпілою від злочину, може більш детально викласти свої доводи дізнавачу чи прокурору, а дізнавач чи прокурор можуть усунути всі сумніви, які у них можуть виникнути під час попередньої оцінки викладених, у клопотанні про визнання особи потерпілою, обставин.
З огляду на викладені обставини, враховуючи принцип змагальності сторін, слідчий суддя дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів про законність та вмотивованість рішення дізнавача, у зв'язку з чим постанова від 17.03.2026 року підлягає скасуванню з підстав її невмотивованості.
Таким чином, слідчий суддя робить висновок, що скарга заявника в частині скасування постанови дізнавача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Окрім цього, слідчий суддя наголошує, що положення КПК України не передбачають з боку дізнавача обов'язку вчинення певних активних дій або прийняття рішення у результаті залучення особи до провадження як потерпілого.
На думку слідчого судді, положеннями КПК України встановлена презумпція виникнення у особи прав і обов'язків потерпілого з моменту подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого й до винесення вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим, а отже прийняття дізнавачем окремого рішення при визнання потерпілим, чинний КПК України не передбачає та не вимагає.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.55 КПК України, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручається потерпілому особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення, але невручення такої пам'ятки особі не позбавляє її статусу потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки як зазначалося вище, момент виникнення таких прав і обов'язків передбачений ч.2 ст.55 КПК України та додаткового визнання зі сторони дізнавача не потребує.
Таким чином, слідчий суддя робить висновок, що скарга заявника в частині зобов'язання дізнавача вручити витяг є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Вирішення інших питань вказаних в скарзі ОСОБА_3 не передбачене ст. 303 КПК України, та не знаходиться в компетенції слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 17.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026163500000122 від 07.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України, - задовольнити частково.
Постанову старшого дізнавача СД Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 17.03.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026163500000122 від 07.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України скасувати.
У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.
Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: