Справа № 521/616/26
Номер провадження № 2/521/2881/26
(ЗАОЧНЕ)
07 квітня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У січні 2026 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6711962 від 09.11.2023 року у загальному розмірі 17920 грн., а також про стягнення судових витрат по справі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 09.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №6711962, відповідно до умов якого відповідач отримав 5000 грн. кредитних коштів зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
В подальшому, як зауважено позивачем, 26.03.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №104-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №6711962 від 09.11.2023 року.
Представник позивача зазначив, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором відповідачем у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 17920 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11970 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 950 грн., крім того позивач просить стягнути із відповідача на свою користь судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження справи, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 28.01.2026 року у справі №521/616/26 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТАНК» інформацію, що містить банківську таємницю.
27.02.2026 року (вх.№ 13364) на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана інформація.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, за доводами прохальної частини позоних вимог, представник позивача підтримав позовні вимоги, також просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, яке судом розглянуте та задоволене.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням наявним у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), яке направлялося на адресу реєстрації відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в електроннону та паперовому вигляді, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відмовою в іншій частині, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 09.11.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6711962, укладенню якого передувала скерована на адресу позикодавця позичальником анкета-заява на отримання кредиту, в якому ОСОБА_1 погодився зі всіма умовами споживчого кредиту, підписав договір одноразовим ідентифікатором 160385.
Згідно графіку платежів за Договором споживчого кредиту № 6711962 від 09.11.2023 року, наданого ТОВ «Мілоан», загальна вартість кредиту складає 23575 грн.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Мілоан» надав відповідачу у кредит 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором, строком на 105 днів з 09.11.2023 року, який складається з пільгового та поточного періодів.
Пунктом 1.3.1. Договору визначено, що пільговий період складає 15 днів, з 09.11.2023 року і закінчується 24.11.2023 року.
Пунктом 1.3.2. Договору визначено, що поточний період складає 90 днів, з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.02.2024 року.
Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що Позичальник має право повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу - 24.11.2023 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 22.02.2024 року.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 2825 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 7825 грн., а за весь строк кредитування складає 23575 грн.
Відповідно до п.1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту складає - 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту однаразово в момент видачі кредиту.
Особливості нарахування процентів визначені п.п.1.5.2.,1.5.3.,1.6. цього Договору. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають - 1875 грн., проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають - 15750 грн. Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована.
Пунктом 2.1. Договору вказано, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516874*91.
Пунктом 2.3 Договору передбачена пролонгація.
Пунктом 2.3.1. Договору визначено, що Позичальник має право неоднаразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на тих самих умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3. Договору та розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, у розмірі, що визначається змістом додаткового договору/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв'язку із пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором.
Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №6711962 від 09.11.2023 року укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погоджено Графік платежів до Договору про споживчий кредит №6711962 від 09.11.2023 року.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданою ТОВ «Мілоан» вбачається, що 09.11.2023 року о 2:31:34, відповідачу на номер його телефону був відправлений код одноразового ідентифікатора 160385.
Згідно Анкети-заяви на кредит №6711962 від 09.11.2023 року відбувся процес оформлення та розгляду заяви відповідача на отримання кредиту.
Згідно платіжного доручення №114744141 від 09.11.2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 5000 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 , відповідно до Договору №6711962 від 09.11.2023 року.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення кредиту, надані ТОВ «Мілоан», вбачається що нарахування процентів, комісій та інших платежів, нараховувалися відповідно до Договору споживчого кредиту №6711962 від 09.11.2023 року.
26.03.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №104-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН».
04.02.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року.
З Витягу з Реєстру боржників від 10.09.2025 року, складеного сторонами вищевказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло від ТОВ «МІЛОАН» право вимоги у тому числі за договором споживчого кредиту №6711962 від 09.11.2023 року, укладеного з ОСОБА_1 , де загальна сума боргу складає 17920 грн.
29.12.2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідача направлена досудова вимога, яка останнім залишена поза увагою.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №6711962 від 09.11.2023 року, наданого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за ОСОБА_1 рахується заборгованість та станом на 05.01.2026 року складає у загальному розмірі - 17920 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11970 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 950 грн.
Згідно відповіді від 27.02.2026 року (вх.№ 13364), яка надійшла на адресу суду на виконання ухвали суду від 28.01.2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_3 , та за період 09.11.2023 року по 14.11.2023 року на вказану платіжну картку було зараховано кошти у сумі 5000 грн.
Доказів погашення заборгованості ані перед первісним позикодавцем, ані перед позивачем, з боку відповідача матеріали справи не містять.
Окрім наведеного, у матеріалах справи на підтвердження наданих адвокатом послуг наявні Договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та АО «АПОЛОГЕТ», акт №Д/12205 від 05.01.2026 року про надання послуг, де сума послуг складає 8000 грн., ордер адвоката Усенко М.І.
Також, інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за кредитним договором.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відтак, після підписання кредитного договору у сторін виникають взаємні права та обов'язки, зокрема, у позикодавця виникає зобов'язання надати кредитні кошти позичальнику, а у позичальника виникає зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи, що виникають в результаті використання кредитних коштів.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (п.п. 3.4., 3.6. Правил).
Судом встановлено, що між первісним кредитодавцем та відповідачем виникли кредитні правовідносини в порядку вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 7.1. Кредитного договору № 6711962 від 09.11.2023 року визначено, що цей Договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.3, п.1.4 Договору. Якщо станом цю дату зобов'язання Позичальника та/або Кредитодавця залишаються невиконаними/неналежно виконаними - цей Договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Кредитодавцем та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.
Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом у даній справі також встановлено, що до позивача за договором про відступлення права вимоги перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. "
Судом, при розгляді справи також, приймаються до уваги висновки зроблені Верховним Судом України в постанові від 23.03.2020 року (справа № 404/502/18), згідно яких боржник, що отримав повідомлення про передачу прав вимоги за договором не звільняється обов'язку погашення заборгованості, повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов'язку щодо погашення заборгованості.
Судом у даній справі встановлено, що 09.11.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6711962, відповідно до умов якого відповідач отримав 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Згідно платіжного доручення № 114744141 від 09.11.2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 5000 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 , відповідно до Договору №6711962 від 09.11.2023 року.
Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором №6711962 від 09.11.2023 року.
Судом встановлено, що 26.03.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №104-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН».
04.02.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року.
З Витягу з Реєстру боржників від 10.09.2025 року, складеного сторонами вищевказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло від ТОВ «МІЛОАН» право вимоги у тому числі за договором споживчого кредиту №6711962 від 09.11.2023 року, укладеного з ОСОБА_1 , де загальна сума боргу складає 17920 грн.
29.12.2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідача направлена досудова вимога, яка останнім залишена поза увагою.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №6711962 від 09.11.2023 року, наданого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за ОСОБА_1 рахується заборгованість та станом на 05.01.2026 року складає у загальному розмірі - 17920 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11970 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 950 грн.
Отже, спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, у фінансовій установі.
Так, як встановлено судом, відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, внаслідок чого у нього утворилась нарахована позивачем заборгованість у загальному розмірі 17920 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11970 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 950 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку, наданою позивачем за кредитним договором №6711962 від 09.11.2023 року.
З огляду на вказане, суд вважає, що наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов'язання не виконав, що виявилося у неповерненні фактично отриманих кредитних коштів, що стало наслідком звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в межах кредитного договору в добровільному порядку ані первісному кредитору, ані позивачу не повернуті, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5000 грн.; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 11970 грн., що агалом становить 16970 грн. потребують задоволення. При цьому, суд зазначає що зворотного суду відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.
Водночас, щодо нарахованої позивачем до сплати відповідачем комісії, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 вказаного закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Положення ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Відтак, враховуючи аналіз змісту кредитного договору, та те, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які товариством встановлена комісія, вимоги позовної заяви в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми комісії у розмірі 950 грн. задоволення не потребують.
Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.
Разом з тим, щодо вимог позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до приписів ст.133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000 грн., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та АО «АПОЛОГЕТ», Актом № Д/12205 від 05.01.2026 року про надання послуг, де сума послуг складає 8000 грн., ордер адвоката Усенко М.І.
Судом встановлено, що правова допомога позивачу була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності, а тому такі витрати позивача потребують задоволення з урахуванням пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 7600 грн.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2529 грн. 30 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) - заборгованість за кредитним договором №6711962 від 09.11.2023 року у загальному розмірі 16970 грн., судовий збір у розмірі 2529 грн. 30 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7600 грн.
В частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) комісії у розмірі 950 грн. - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 07.04.2026 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Н.О. Шевчук