Справа № 620/17132/23 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова Д.О.
06 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року про прийняття звіту про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення та дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з моменту призначення, а саме з 24.09.2019, скасувавши рішення викладене у листі № 17153- 16547/С-02/8-2500/23 від 12.10.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вирішити питання про перерахунок ОСОБА_1 пенсійної виплати, зарахувавши період роботи з 01.01.2004 по 30.09.2019 на посаді лікаря дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклініки до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення до суду, а також зарахувати період роботи з 01.10.2019 по 30.06.2023 на посаді лікаря дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклініки до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яка викладена у листі №17153-16547/С-02/8-2500/23 від 12.10.2023;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 14.05.2023, зарахувавши до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період з 01.01.2004 по 30.06.2023 на посаді лікаря дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклініки та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 620/17132/23.
28 квітня 2025 року на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшов звіт про виконання рішення судового рішення та заявлено клопотання про розгляд звіту за участі представника Головного управління.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про продовження процесуального строку у справі № 620/17132/23 задоволено. Продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області процесуальний строк встановлений судом для подання доповнень до звіту строком на 10 днів з дня отримання даної ухвали суду.
07 травня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області надіслано до суду першої інстанції доповнення до звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №620/17132/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №620/17132/23.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким накласти на керівника відповідача штраф за невиконання рішення суду в цій справі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, а саме, залишено поза увагою, що відповідачем не виконано приписи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №620/17132/23 у повній мірі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Приймаючи звіт відповідача про виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що поданий звіт та надані суду документи свідчать про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №620/17132/23 в повному обсязі.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 р., «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р., «Шаренок проти України» від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 14.05.2023, зарахувавши до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період з 01.01.2004 по 30.06.2023 на посаді лікаря дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклініки та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
07 травня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області надіслано до суду першої інстанції доповнення до звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №620/17132/23.
Так, у доповнені до звіту відповідачем зазначено, що ним на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №620/17132/23 до страхованого стажу, з якого обчислено розмір пенсії ОСОБА_1 зараховано період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2023 у подвійному розмірі, що складає 39 років 0 місяців 0 днів. Розмір пенсії позивача відповідно до рішення суду з 14.05.2023 складає 8047,92 грн. З 01.06.2025 пенсія буде виплачуватися відповідно до рішення суду у розмірі 9888,62 грн. Доплата до перерахунку пенсії за період з 14.05.2023 по 31.05.2025 складає 64375,85 грн та буде виплачуватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. На підтвердження вказаних обставин надано копію протоколу призначення пенсії (дата розрахунку 06.05.2025), копію РС-Розрахунку та протокол розрахунку боргу (а.с.175-178).
Разом з тим, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідно до форми РС-право до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, було зараховано період з 01.01.2004 по 30.06.2023 (19 років 6 місяців 0 днів) з урахуванням кратності 2, що складає 39 років 0 місяців 0 днів (а.с. 177).
Також, із долученого розрахунку стажу форми РС-право вбачається, що спірний період з 01.01.2004 по 30.06.2023 зараховано в подвійному розмірі.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснено ряд дій та заходів спрямованих на виконання судового рішення у відповідності до його резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідачем повідомлено про неможливість виконання ним судового рішення в частині виплати вказаної заборгованості, яка зумовлена відсутністю відповідного фінансування.
Так, колегія суддів, надаючи оцінку вказаному, враховує, що згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Так, судом встановлено, що відповідач не виплачує заборгованість з огляду на відсутність фінансування з Державного бюджету України на відповідні цілі.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за зазначеною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, яке передбачає, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 та підпункту 4 пункту 4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
Бюджет Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Як наслідок, покладені судом зобов'язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.
Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Верховний Суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернігівській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, колегія суддів не вбачає наявності таких підстав.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в межах виконання рішення суду у даній справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Таким чином, доводи апеляційної скарги викладених в оскаржуваній ухвалі висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року про прийняття звіту про виконання судового рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 06.04.2026р.)