01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Колеснікова І.С.,
суддя-доповідач: Епель О.В.
06 квітня 2026 року Справа № 320/26027/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської Митрополії Української Православної Церкви на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі
за позовом Київської Митрополії Української Православної Церкви
до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті,
Голови Державної служби України з етнополітики та свободи
совісті Міністерства культури України
Єленського Віктора Євгеновича
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. 26 липня 2023 року Київська Митрополія Української Православної Церкви (далі - Позивач, Митрополія) звернулася до суду з позовом до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (далі - Відповідач 1, ДЕСС), Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури України Єленського Віктора Євгеновича (далі - Відповідач 2, Голова ДЕСС) в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з етнополітики та свободи совісті по нерозгляду та невідображенню у Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом заявленого уповноваженим представником Київської Митрополії Української Православної Церкви відводу експертам Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви викладеного у заяві від 10.01.2023 №0029 та зобов'язати розглянути зазначений відвід;
- визнати нечинним Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом, затверджений Наказом від 27.01.2023 №Н-8/11;
- визнати протиправними дії голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктора Єленського 27.01.2023 по затвердженню Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 №Н-8/11.
В обґрунтування позовних вимог Митрополія посилається на ряд процедурних порушень, серед яких як на істотне, покликається на те, що Відповідач 1 протиправно не розглянув заяву про відвід членів експертної групи із проведення релігієзнавчої експертизи (далі - Експертна група), які публічно висловлювали позицію щодо предмету дослідження у засобах масової інформації ще до складання спірного висновку. На переконання Позивача релігієзнавча експертиза проведена упередженим складом Експертної групи.
Також Митрополія посилалася на допущення Відповідачами й інших порушень, зокрема: проведення експертизи без участі представників релігійних організацій і вихід Експертної групи за межі предмету експертизи та, як наслідок, відсутність у Голови ДЕСС повноважень затверджувати оскаржуваний висновок релігієзнавчої експертизи та підписувати відповідний наказ.
Окрім того, Позивач покликався на відсутність нормативного регулювання порядку проведення релігієзнавчої експертизи та оформлення її результатів.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення суд виходив з того, що Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не передбачає процедуру відводу для експертів та не встановлює критерії, на підставі яких такий відвід може бути обґрунтований, а вимога Позивача відобразити у висновку релігієзнавчої експертизи заяву про відвід експертів не відповідає предмету експертизи.
Також суд врахував, що ДЕСС залучила до проведення релігієзнавчої експертизи фахівців, які мають вчене звання, багаторічний досвід та фахові наукові публікації з історії, соціології, філософії, релігії загалом та у сфері дослідження Східного Православ'я. При цьому, суд констатував, що Позивачем не надано доказів які б доводили вплив індивідуальних поглядів експертів на хід та результат експертизи та не наведено аргументів, які спростовували б сам зміст оскаржуваного висновку.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що Експертною групою було досліджено офіційну позицію Митрополії, а головою ДЕСС затверджено висновок релігієзнавчої експертизи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та Положенням №812. Акцентував увагу на тому, що ДЕСС не є державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність і приписи Закону України «Про судову експертизу» та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 до спірних правовідносин не застосовуються.
3. Не погодившись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити повністю, посилаючись на допущені Відповідачами процедурні порушення, а саме: бездіяльність щодо розгляду відводу, проведення експертизи особами, які не є атестованими експертами, здійснення дослідження без участі представників релігійних організацій, вихід за межі (зміна) предмету, мети та об'єкту релігієзнавчої експертизи та недотримання методики її проведення.
Також Апелянт зазначає, що Відповідачами не було дотримано принципів судово-експертної діяльності та наполягає на відсутності у Голови ДЕСС повноважень затверджувати висновок за результатами релігієзнавчої експертизи.
Окрім того, Митрополія стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також недотримання ним засад адміністративного судочинства.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповно та неправильно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 30.01.2026 - призначено справу до судового розгляду.
5. 08.11.2025 Відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та стосуються неналежного відповідача.
У відзиві ДЕСС, зокрема, заперечує проти доводів Апелянта щодо виходу Експертної групи за межі предмету дослідження та акцентує увагу на тому, що релігієзнавча експертиза Статуту про управління Української Православної Церкви була спрямована на встановлення наявності чи відсутності церковно-канонічного зв'язку Апелянта з Московським патріархатом і Експертна група чітко й однозначно виснувала наявність такого зв'язку.
Також Відповідач 1 наполягає на правильності висновків суду щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів законодавства, які регулюють порядок проведення судових експертиз. Зазначає, що експертиза була проведена особами, які мають відповідну кваліфікацію та є провідними фахівцями в галузі релігієзнавства, натомість Апелянт не надав жодного доказу неправомірності застосування експертами вибраної ними методики.
Окрім того, Відповідач 1 наполягає на тому, що Голова ДЕСС, підписуючи наказ про затвердження висновку, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.
6. Від Відповідача 2 відзив на апеляційну скаргу не надходив.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у Київської Митрополії Української Православної Церкви та Державної служби України з етнополітики та свободи совісті було витребувано додаткові письмові пояснення та докази щодо розгляду всіх заяв (відводів), заявлених Київською Митрополією Української Православної Церкви до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, у яких ставилося питання щодо недовіри членам експертної групи, зокрема заяви від 10.01.2023 №0029 (вх.№205/09/23 від 10.01.2023).
8. На виконання ухвали Відповідачем 1 були подані додаткові письмові пояснення у яких він зазначає, що участь представника Митрополії у засіданні Експертної групи була забезпечена, заслухано його заяву про відвід та підстави. Також ДЕСС надало суду докази отримання письмової заяви про відвід.
9. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
10. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, указом Президента України № 820/2022 від 01.12.2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
01.12.2022 Рада Національної безпеки і оборони України, розглянувши діяльність релігійних організацій на території України в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів вирішила Державній службі України з етнополітики та свободи совісті забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом, за необхідності вжити передбачених законом заходів (далі - рішення РНБО від 1 грудня 2022 року).
Згідно пункту 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 (далі - рішення РНБО), на ДЕСС покладався обов'язок забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом, за необхідності вжити передбачених законом заходів.
З метою виконання рішення РНБО та залучення фахівців до проведення релігієзнавчої експертизи ДЕСС 22.12.2022 надіслала листи до провідних навчальних закладів України, що мають відповідні кафедри релігієзнавства, з проханням підтвердити повноваження вченим представляти навчальні заклади під час проведення релігієзнавчої експертизи:
- Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України щодо залучення: ОСОБА_1 , завідувача відділенням релігієзнавства, доктора філософських наук, професора; Людмили Филипович, провідного наукового співробітника відділення релігієзнавства, доктора філософських наук, професора; Ігоря Козловського, старшого наукового співробітника відділення релігієзнавства, кандидата філософських наук, професора.
- Національний університет «Острозька академія» щодо залучення: ОСОБА_2 , професора кафедри історії ім. проф. М.П. Ковальського, доктора історичних наук, професора.
- Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо залучення: ОСОБА_3 , завідувача кафедри релігієзнавства, доктора філософських наук, професора.
- Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова щодо залучення: ОСОБА_4 , професора кафедри богослов'я та релігієзнавства, доктора філософських наук, професора.
Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 23.12.2022 № Н-39/11 «Про забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви» відповідно до пункту 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного у дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, абзацу 5 частини 1 статті 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», підпункту 7 пункту 4, підпункту 4 пункту 7, підпункту 24 пункту 10 Положення про Державну службу України з етнополітики та свободи совісті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 812 (далі - Положення), з метою проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом, встановлено:
- утворити Експертну групу із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви (надалі - Експертна група).
- Експертній групі до 23.01.2023 забезпечити проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом.
- підготувати висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом.
- подати висновок Голові Державної служби України з етнополітики та свободи совісті для затвердження.
Об'єктом експертизи були документи, які стосуються статутної діяльності УПЦ та могли засвідчити чи спростувати наявність церковно- канонічного зв'язку УПЦ із РПЦ (Московським патріархатом):
Статут про управління Української Православної Церкви (прийнятий 27.05.2022).
«Грамота Олексія II, Божою милістю Патріарха Московського і всієї Русі Митрополиту Київському і всієї України Філарету» від 27.10.1990 (далі - Грамота), згадувана у Статуті УПЦ.
Рішення Архієрейського Собору РПЦ від 25 - 27 жовтня 1990 року щодо статусу Української Православної Церкви, на виконання яких було надано Грамоту, згадувані у Статуті про управління УПЦ, та у Грамоті.
Чинна редакція Статуту РПЦ від 2017 року.
Лист митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 01.06.2022 № 0464 з офіційними тлумаченнями положень Статуту про управління Української Православної Церкви (далі -Статут про управління УПЦ) (у редакції, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022).
Лист митрополита Онуфрія голові ДЕСС від 28.09.2022 № 0838 з офіційними роз'ясненнями окремих положень Статуту про управління УПЦ (у версії, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022).
ДЕСС листом від 29.12.2022 № 2782/11-09/22 звернулася до Київської Митрополії Української Православної Церкви з проханням визначити свого представника для участі у проведенні Релігієзнавчої експертизи з метою представлення позиції релігійного об'єднання «Українська Православна Церква» або надати ДЕСС письмові пояснення щодо наявності в УПЦ церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом. В листі зазначалося, що позицію УПЦ буде враховано Експертною групою із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви, засідання якої буде проведено в січні 2023 року. Також повідомлялося, що у разі згоди надання свого представника його буде запрошено для участі у засіданні Експертної групи, про час і дату проведення якого буде повідомлено додатково.
Канцелярія УПЦ в своєму листі від 03.01.2023 № 0004 повідомила, що з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія представником від Української Православної Церкви у роботі Експертної групи для проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви протоієрею ОСОБА_5 .
10.01.2023 О. Бахов взяв участь у засіданні Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви. У ході засідання ОСОБА_6 було запропоновано ознайомитися із наявними матеріалами, досліджуваними в рамках релігієзнавчої експертизи, та додати до них інші матеріали, у разі наявності. Під час засідання Експертної групи її члени дали відповіді на запитання ОСОБА_7 щодо організації роботи Експертної групи та заслухали його заяву про відвід чотирьом членам Експертної групи, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Відповідну заяву від 10.01.2023 № 0029 було зареєстровано ДЕСС (вх. №205/09/23 від 10.01.2023).
ДЕСС листом від 12.01.2023 №139/11-09/23 звернулася до Предстоятеля Української Православної Церкви, Митрополита Київського і всієї України, Блаженнішого Онуфрія з проханням надати ДЕСС письмові пояснення щодо наявності чи відсутності церковно-канонічного зв'язку УПЦ з Московським патріархатом для передачі їх членам Експертної групи на розгляд.
У листі Митрополита Київського і Всієї України Онуфрія від 18.01.2023 № 0035 не було надано жодних пояснень щодо наявності чи відсутності церковно-канонічного зв'язку УПЦ з Московським патріархатом. Разом з тим було підтверджено, що представником УПЦ у роботі Експертної групи для проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви визначено голову Синодального юридичного відділу УПЦ протоієрея О. Бахова. Також було зазначено, що «УПЦ не ставить під сумнів, що ДЕСС, відповідно до законодавства має право проводити релігієзнавчу експертизу, але в той же час зазначено, що такі експертизи мають поводитись об'єктивно, прозоро, фаховими та неупередженими спеціалістами, не порушуючи права інших осіб, в тому числі й УПЦ.». Також у листі було зазначено, що УПЦ «не відмовляється від участі у проведенні релігієзнавчої експертизи і готова надати свої пояснення».
Додатково під час підготовки Висновку релігієзнавчої експертизи було досліджено офіційну позицію УПЦ, що була викладена в листах:
митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 01.06.2022 № 0464 з офіційними тлумаченнями положень Статуту про управління Української Православної Церкви (у редакції, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022);
митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 28.09.2022 № 0838 з офіційними роз'ясненнями окремих положень Статуту про управління УПЦ (у версії, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022).
Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 № Н-8/11 «Про затвердження Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом» встановлено:
- затвердити Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом.
- відділу емпіричних досліджень та інформаційних технологій протягом п'яти робочих днів забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
- сектору комунікацій та інституційного розвитку протягом п'ятнадцяти днів забезпечити оприлюднення цього наказу в газеті «Урядовий кур'єр».
11. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
10.01.2023 відбулося засідання Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви представник Київської Митрополії Української Православної Церкви, у якому представник Митрополії О. Бахов безпосередньо взяв участь у засіданні Експертної групи, де висловив недовіру та заявив відвід чотирьом членам Експертної групи, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Зазначив, що «деякі члени Експертної групи не лише є парафіянами Православної Церкви України, а й проявляють упередженість та ворожість до УПЦ» ( Протокол № 3 від 10.01.2023, а.с. 162-163).
На засіданні Експертною групою ухвалено заяву та докладену О. Баховим інформацію взяти до відома та запропонувати йому зареєструвати письмову заяву в канцелярії ДЕСС для подальшого опрацювання її в ДЕСС у належному порядку.
Відповідну заяву ОСОБА_7 про відвід від 10.01.2023 № 0029 було зареєстровано ДЕСС за вх. №205/09/23 від 10.01.2023 (а.с. 21-24). У заяві про відвід представник Митрополії стверджував про упередженість та ворожість чотирьох членів Експертної групи до Української Православної Церкви, що вбачається з їхніх публікацій у соціальних мережах та засобах масової інформації ще до складення спірного висновку.
Далі ДЕСС листом від 12.01.2023 №139/11-09/23 повідомила предстоятелеві Української Православної Церкви, Митрополиту Київському і всієї України, Блаженнішому Онуфрію, що заяву від 10.01.2023 № 0029 буде розглянуто ДЕСС у порядку, визначеному законодавством (а.с. 25-26).
У відповідь Митрополія у листі до Голови ДЕСС від 18.01.2023 № 0035 наполягала на необхідності забезпечення ДЕСС проведення об'єктивної і неупередженої релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви, зокрема утворенні неупередженого складу експертної групи, оскільки створеному складу була висловлена недовіра з підстав, зазначених як у усній, так і у письмовій заявах. (а.с. 27- 29).
Втім, рішення за результатами розгляду заяви про відвід чотирьом членам Експертної групи, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ДЕСС не приймалося і здійснено експертизу без розгляду цього питання.
12. Нормативно-правове регулювання.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року № 987-XII ( далі - Закон № 987-XII ), Положенням про Державну службу України з етнополітики та свободи совісті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 812 ( далі - Положення № 812).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 29 Закону № 987-XII, забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 5 статті 30 Закону № 987-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом забезпечення релігієзнавчої експертизи за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів.
Згідно з пунктами 1 - 2 Положення № 812 Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав корінних народів і національних меншин в Україні.
ДЕСС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення ДЕСС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує проведення релігієзнавчої експертизи статутів релігійних організацій за участю їх представників, представників наукових установ, науковців- релігієзнавців та інших спеціалістів.
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Положення ДЕСС для виконання покладених на неї завдань має право скликати наради, утворювати комісії, робочі та експертні групи.
Відповідно до пункту 8 Положення ДЕСС у межах своїх повноважень на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до пункту 10 Положення Голова ДЕСС: очолює ДЕСС, здійснює керівництво її діяльністю (підпункт 1); у межах компетенції організовує та контролює виконання в апараті ДЕСС та її територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств (підпункт 2); утворює комісії, робочі та експертні групи (Підпункт 24); підписує накази ДЕСС (підпункт 26); здійснює інші повноваження відповідно до закону (підпункт 29).
Відповідно до пунктів 27 та 29 частини 4 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади: утворює комісії, робочі та експертні групи,- підписує накази центрального органу виконавчої влади.
Частиною 1 статті 23 цього ж Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Висновки суду апеляційної інстанції.
13. Переглядаючи оскаржуване рішення суду з урахуванням доводів учасників справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди, перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони безсторонньо (неупереджено) та на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
14. Так, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідність наявності чіткої процедури реалізації повноважень підкреслюється у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у пункті 84 рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Хасан та Чауш проти Болгарії» (заява № 30985/96) ЄСПЛ зазначив, що закон має визначати обсяг будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів і порядок їх реалізації з достатньою точністю, беручи до уваги законну мету таких заходів, та надавати особі адекватний захист від свавільного втручання.
16. Крім того, у висновках ЄСПЛ, викладених в рішенні від 11.04.2013 по справі «Вєренцов проти України», вказано про те, що законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю.
У цьому ж рішенні ЄСПЛ також зазначив, що передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування.
17. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
18. Розглядаючи доводи Апелянта, колегія суддів зазначає, що ДЕСС як центральний орган виконавчої влади реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом, зокрема, забезпечення релігієзнавчої експертизи за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів (ч. 5 ст. 30 Закону № 987-XII).
19. Водночас, законодавством, чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено порядку проведення релігієзнавчої експертизи та чітких критеріїв для встановлення наявності/відсутності церковно-канонічного зв'язку, про що обґрунтовано зазначає Апелянт.
20. Принагідно колегія суддів зазначає, що у Законі України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX законодавцем було гарантовано право учасників адміністративного провадження подавати клопотання про відвід посадової особи, яка розглядає справу та яка сприяє розгляду справи, конкретизовано підстави для відводу та порядок розгляду такого клопотання. Отже, вже у лютому 2022 року вже було чітко сформовано державну політику у сфері адміністративних процедур, яка пройнята ідеєю демократичної, правової держави. Однак, враховуючи, що цей закон набрав чинності лише 15.12.2023, тобто вже після виникнення спірних правовідносин, відсутні правові підстави для його застосування судом під час розгляду цієї справи.
21. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
22. Саме із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Зазначена правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.
23. Розглядаючи доводи учасників справи з урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що Експертною групою, яка складалася зі спеціалістів у сфері релігієзнавства, було проведено дослідження Статуту про управління Української Православної Церкви та інших документів і, на основі спеціальних знань, складено висновок щодо наявності не лише церковного, а й канонічного зв'язку Позивача та московського патріархату.
24. Вищезазначене дозволяє суду апеляційної інстанції прийти до висновку, що Експертна група виконала функцію експертизи, яка у загальному розумінні має здійснюватися з дотриманням принципів законності, об'єктивності і повноти дослідження та у відповідності до принципу належного урядування.
25. Аналізуючи доводи учасників справи з урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що відсутність у Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» правової регламентації процедури відводу для експертів та критеріїв, на підставі яких такий відвід може бути обґрунтований, не може позбавляти Апелянта права на проведення експертизи безстороннім складом експертної групи із метою забезпечення одного з основоположних принципів при здійсненні владних повноважень, а саме - неупередженості.
26. Принагідно колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно усталеної правової позиції ЄСПЛ, викладеної зокрема у рішеннях по справах «Мікаллеф проти Мальти», заява № 17056/06, п.п. 99 та 100 і «Олександр Волков проти України», заява №21722/11, п.120, відсутність у законодавстві процедури відводу вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності.
27. Однак, Відповідач ані з власної ініціативи, ані на виконання ухвали апеляційного суду від 11.02.2026, не надав жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України доказів, які доводили б, що за результатами розгляду зазначених вище заяв про відвід було ухвалене будь-яке рішення (письмове, або із занесенням до протоколу засідання) , яким би було вирішено питання щодо наявності/відсутності підстав для відводу членів Експертної групи, а сумніви Митрополії в їх упередженості - усунуті.
28. Оскільки судом встановлено і Відповідачем 1 не спростовується, що відповідне рішення прийнято не було, то доводи Відповідача 1 про відсутність бездіяльності до уваги не приймаються.
29. Враховуючи викладене вище, не занурюючись у правильність оскаржуваного висновку, а лише перевіряючи дотримання суб'єктом владних повноважень відповідних процедур і, виконуючи завдання адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач усупереч ч. 2 ст. 77 КАС України не довів, що рішення суб'єкта владних повноважень було прийнято безсторонньо (неупереджено), як то передбачено п. 4 ч. 2 ст. 2 КАС України.
30. Встановлене судом порушення процедури є істотним, оскільки зумовлює дефектність як висновку релігієзнавчої експертизи, так і оскаржуваного наказу ДЕСС від 27.01.2023 №Н-8/11, яким такий висновок було затверджено, що тягне скасування наказу як протиправного.
31. Оскільки сам по собі висновок релігієзнавчої експертизи, без затвердження наказом ДЕСС, не має юридичної сили та не породжує обов'язкових до виконання правових наслідків, то позовна вимога Митрополії про визнання нечинним такого висновку є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
32. Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо проведення Відповідачем релігієзнавчої експертизи без участі представників релігійних організацій, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість та не приймає їх до уваги, оскільки, як зазначалося апеляційним судом раніше, представником від Української Православної Церкви у роботі Експертної групи для проведення релігієзнавчої експертизи був протоієрей Олександр Бахов, який 10.01.2023 брав участь у засіданні Експертної групи, на якому йому було надано можливість ознайомився із матеріалами, які досліджувалися в межах релігієзнавчої експертизи та у разі наявності, додати інші матеріали. Також представнику Митрополії було надано можливість висловити свою позицію щодо предмету дослідження.
33. Крім того, ДЕСС листом від 12.01.2023 №139/11-09/23 звернулася до Предстоятеля Української Православної Церкви, Митрополита Київського і всієї України, Блаженнішого Онуфрія з проханням надати ДЕСС письмові пояснення щодо наявності чи відсутності церковно-канонічного зв'язку Української Православної Церкви з московським патріархатом для передачі їх членам Експертної групи на розгляд.
34. Втім, у листі Митрополита Київського і Всієї України Онуфрія від 18.01.2023 № 0035 не було надано жодних пояснень щодо наявності/відсутності церковно-канонічного зв'язку УПЦ з московським патріархатом. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що реалізація будь-яких прав, зокрема права надати пояснення щодо предмету експертизи, передбачає активну участь саме представника Митрополії.
35. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта щодо відсутності у Голови ДЕСС повноважень на затвердження висновку релігієзнавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
36. Згідно з пунктами 27 та 29 частини четвертої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади утворює комісії, робочі та експертні групи, підписує накази центрального органу виконавчої влади.
37. Відповідно до підпункту 26 пункту 10 Положення № 812 Голова ДЕСС підписує накази ДЕСС, а згідно пунктів 1 та 2 глави 7 розділу IІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 р. № 1000/5, затвердження управлінських документів здійснюється особисто посадовою особою (посадовими особами) відповідно до її (їх) повноважень або розпорядчим документом установи із зазначенням на документі грифа затвердження, оформленого відповідним чином. Розпорядчим документом установи затверджуються положення про структурні підрозділи, інструкції, правила, порядки та інші документи нормативно-правового або нормативного характеру.
38. Так, наказом ДЕСС від 27.01.2023 № Н-8/11 «Про затвердження Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом» було: 1) затверджено висновок релігієзнавчої експертизи; 2) доручено: протягом п'яти робочих днів забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті ДЕСС; протягом п'ятнадцяти днів забезпечити оприлюднення цього наказу в газеті «Урядовий кур'єр».
39. Отже, Голова ДЕСС, підписуючи наказ про затвердження висновку, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом № 987-XII та Положенням № 812. Втім, судова колегія звертає увагу на те, що Голова ДЕСС мав би врахувати те, що рішення ДЕСС за результатами розгляду заяви про відвід прийнято не було, а тому дії Відповідача 2 щодо затвердження оскаржуваного висновку без розгляду заяви про відвід, є протиправними.
40. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта щодо розширення Експертною групою предмету та об'єкту релігієзнавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
41. Так, Митрополія стверджує, що Експертна група вийшла за межі встановленого рішенням РНБО від 1 грудня 2022 року та наказом ДЕСС від 23.12.2022 № Н-39/11 предмету експертизи, оскільки доповнила його питанням щодо «входження УПЦ до структури московського патріархату (РПЦ)», і, окрім того, досліджувала інші документи, окрім Статуту про управління Української Православної Церкви.
42. Втім, колегія суддів не погоджується з такими доводами Апелянта, оскільки Наказом ДЕСС від 23.12.2022 № Н-39/11 було доручено Експертній групі підготувати висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність як церковного, так і канонічного зв'язку, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вирішення питання щодо входження Української Православної Церкви до структури московського патріархату (РПЦ) охоплюється предметом дослідження вказаної релігієзнавчої експертизи .
43. Окрім того, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у частині дослідження Експертною групою не лише Статуту про управління Української Православної Церкви, а й інших документів, які засвідчують чи спростовують наявність церковно-канонічного зв'язку, оскільки одним із принципів здійснення судово-експертної діяльності, на застосуванні яких наполягає сам Апелянт, є повнота дослідження, яка передбачає обов'язок експерта використати всі надані йому матеріали та застосувати повний спектр доступних методик для надання вичерпної відповіді на поставлені питання.
44. Отже, доводи Апелянта щодо розширення Експертною групою предмету та об'єкту релігієзнавчої експертизи колегія суддів вважає необґрунтованими і до уваги не приймає.
45. Надаючи оцінку всім іншим доводам учасників справи, судова колегія враховує висновки, викладені у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
46. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
47. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду цієї справи.
48. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
49. При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15 згідно якої до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
50. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 246 КАС України у разі, якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
51. Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
52. Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, не допускаючи втручання у дискреційні повноваження Відповідачів, з метою повного захисту прав та інтересів Позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправною бездіяльність Відповідача 1 щодо нерозгляду письмової заяви про відвід та неприйняття за наслідками розгляду рішення, визнання протиправними дій Відповідача 2 щодо затвердження висновку релігієзнавчої експертизи, визнання протиправним та скасування наказу ДЕСС, яким затверджено висновок релігієзнавчої експертизи, а також зобов'язання Відповідача 1 повторно вирішити питання про складання та затвердження висновку.
53. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
54. Таким чином, апеляційна скарга Київської Митрополії Української Православної Церкви підлягає задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню частково.
55. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з цим позовом Митрополія сплатила судовий збір у розмірі 10736,00 грн за чотири позовні вимоги немайнового характеру, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № ПН386 від 24.07.2023.
Також Митрополія сплатила судовий збір під час звернення до суду апеляційної інстанції у розмірі 16104,00 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН393 від 16.10.2024.
Отже, на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: за подання позовної заяви - 8052,00 (10736,00х0,75%) грн та апеляційної скарги - 12078,00 (16104,00х0,75%) грн. Загалом: 20130,00 (8052,00 + 12078,00) грн.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київської Митрополії Української Православної Церкви задовольнити частковою.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов Київської Митрополії Української Православної Церкви до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури України Єленського Віктора Євгеновича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з етнополітики та свободи совісті щодо нерозгляду заяви Київської Митрополії Української Православної Церкви від 10.01.2023 № 0029 про відвід членам Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви та неприйняття відповідного рішення за результатом такого розгляду.
Визнати протиправними дії голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктора Єленського щодо затвердження Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом за умов нерозглянутої заяви Київської Митрополії Української Православної Церкви від 10.01.2023 № 0029 про відвід членам Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви.
Визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 №Н-8/11 «Про затвердження Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом».
Зобов'язати Державну службу України з етнополітики та свободи совісті повторно розглянути питання щодо складання та затвердження висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом з урахуванням висновків щодо необхідності розгляду заяви про відвід, викладених у цій постанові суду.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути на користь Київської Митрополії Української Православної Церкви (вул. Лаврська, буд. 15, корп. 49, М. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 21510633) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (вул. Прорізна, буд.15, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43571959) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 20130,00 (двадцять тисяч сто тридцять гривень нуль копійок) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 06 квітня 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев