Справа № 620/327/26 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
06 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі, -
Військова частина НОМЕР_1 (надалі по тексту також - позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 ) збитки, завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2 388,12 гривень.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду на усунення недоліків. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з недотримання ВЧ НОМЕР_1 вимог пункту 2 частини 5 статті 160, частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), а саме: в позовній заяві зазначено місце проживання відповідача, яке не відповідає Єдиному демографічному реєстру; до позовної заяви не додано доказ надіслання відповідачу листом з описом вкладення копій позовної заяви та доданих до неї документів.
Окрім цього зазначено, що наданий позивачем супровідний лист від 07.01.2026 про направлення позовної заяви не може бути прийнятий як належний доказ виконання положень частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки адресований відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зареєстрований як фізична особа за адресою: АДРЕСА_2 , та не може слугувати доказом надіслання відповідачу листом з описом вкладення копій позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі, повернуто позивачу.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із наступного: 15.01.2026 ВЧ НОМЕР_1 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надано до суду реєстр згрупованих поштових відправлень від 14.01.2026 за №18, за яким направлено рекомендований лист ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 . Натомість такий, на думку суду першої інстанції, не міг бути прийнятий як належний доказ виконання положень частини 2 статті 161 Кодексу, оскільки суду не надано опису вкладення до вказаного листа. Резюмуючи, констатовано про невиконання вимог ухвали суду від 12.01.2026 в повному обсязі.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 21.01.2026, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в апеляційному порядку, та, посилаючись на порушення норм процесуального права й неповне з'ясування обставин, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи обґрунтовані тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутнє фінансування для направлення поштової кореспонденції з описом вкладення, кошторисними призначеннями не передбачені такі відправлення, тому ІНФОРМАЦІЯ_2 відправляє поштову кореспонденцію рекомендованим листом з повідомленням, відповідно до кошторисного призначення. Окрім того наголошено на пріоритетності вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу відсутність останнього не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 161 Кодексу у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
В силу вимог частини 9 статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
З метою забезпечення належної перевірки доводів Військової частини НОМЕР_1 , маючи відповідну технічну можливість, головуючий суддя витребував у електронному вигляді з використанням функціоналу комп'ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду - Витребування справ з ЦБД (центральної бази даних) матеріали адміністративної справи №620/327/26 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі, котра була подана до суду першої інстанції через підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
З-поміж обсягу долучених до адміністративного позову додатків, наявний супровідний лист про направлення позовної заяви з додатками (на 12 арк. в 1 прим.) за №10/402-26-Вих від 07.01.2026, адресований ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Інших документів на засвідчення надсилання позовної заяви та доданих до неї документів долучено не було.
Надалі на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем разом із додатковими поясненнями від 15.01.2026 надано реєстр згрупованих поштових відправлень від 14.01.2026 за №18 за формою 103 Рекомендовані листи, згідно якого НОМЕР_2 прикордонним загоном (ВЧ НОМЕР_1 ) у національного поштового оператора Укрпошта замовлено надсилання рекомендованого листа ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , якому присвоєно номер відправлення R067079909820.
Зі змісту графи "Особливі відмітки" слідує про скерування документа за номером 10/857-26.
Відповідно до викопіювання із веб-сайту Укрпошти, поштове відправлення R067079909820 14.01.2026 прийнято до відправлення та 15.01.2026 направлено за адресою.
Колегія суддів зауважує, що разом із додатковими поясненнями від 15.01.2026 позивачем не долучено документу з ідентифікуючим номером 10/857-26, з чого неможливо встановити, що саме було надіслано відповідачу рекомендованим листом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не було долучено відповідного опису вкладення, натомість було додано Реєстр, зі змісту якого неможливо встановити вмісту поштового відправлення (відповідного вкладення в лист).
Отже, у встановлений судом строк Військовою частиною НОМЕР_1 в повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви, які були визначені в ухвалі про залишення її без руху, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктами 6 та 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, у тому числі щодо додання до позовної заяви доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
Колегія суддів зауважує, що застосовуючи процесуальні норми суд має керуватися принципом розумності відповідно, до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція). Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29).
Таким чином, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Про вказане зазначала і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 у справі №145/1330/17 та від 30.09.2020 у справі №9901/144/20.
Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Разом з тим, повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.
Констатування судом першої інстанції обставини не надання позивачем доказу надіслання відповідачу поштового відправлення саме з описом вкладення копій позовної заяви та доданих до неї документів, колегія суддів не вважає проявом надмірного формалізму, оскільки саме такий вид відправлення законодавець визначив як належний спосіб доведення ініціатором вирішення в судовому порядку публічно-правового спору в адміністративному процесі на стадії звернення до суду свого опонента про зміст і перелік процесуальних заяв по справі і додатків до них.
Підсумовуючи вищенаведене, встановивши невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 в частині надання доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих до неї матеріалів відповідачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов'язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
Міркування і твердження Військової частини НОМЕР_1 , зокрема доводи про недостатнє фінансування, в апеляційній скарзі не спростовують правильності такого висновку, викладеного в оскарженому судовому рішенні.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що позивач не виконав вимоги процесуального закону при зверненні до суду із адміністративним позовом та не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права при поверненні позовної заяви.
Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі, - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №620/327/26 про повернення позовної заяви, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.