Справа № 308/18882/25
2/308/153/26
20 березня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Зареви Н.І.,
за участю секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Адвокат Калинич Оксана Іллівна в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатскої області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно.
В обґрунтування позовної заяви позивачка вказала, що 22 вересня 2018 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. За час перебування у шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає зі своєю матір'ю та зареєстрована за її адресою. З кінця 2023 року між позивачкою та відповідачем припинено шлюбні відносини. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають в сім'ї, не здатний підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби. Спільне господарство сторони не ведуть. Подальшого сенсу підтримувати шлюбні відносини позивачка не вбачає, оскільки як в неї, так і у відповідача на ґрунті сімейно-побутових проблем та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги, у зв'язку з чим просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 гривень на утримання їхньої неповнолітньої дитини щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
23 січня 2026 року відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив, що позовну заяву визнає частково. Так, щодо розірвання шлюбу відповідач не заперечує, однак щодо визначення суми аліментів на дитину просить застосувати норми діючого законодавства та призначити розмір аліментів в межах 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, так як вважає, що обов'язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків, а не тільки на одного з них.
Позивачка просила суд розглянути справу у її відсутності, про що подала відповідну письмову заяву, в якій також вказала, що позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак подав письмову заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , 22 вересня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб, про що цього ж дня виконавчим комітетом Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зроблено актовий запис № 05 від 22.09.2018. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_5 », дружини - « ОСОБА_5 ».
За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, подружнє життя між сторонами не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння, вони проживають окремо, шлюбних стосунків між собою не підтримують.
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин, і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України, згідно з якою, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 бажає відновити своє дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви в цій частині та відновлення її дошлюбного прізвища « ОСОБА_6 ».
Крім того, частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму на 2025 року дітей віком до 6 років, який становить із 1 січня 2026 року - 2 817,00 гривень.
Тобто мінімальний гарантований розмір аліментів, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, складає 1408,50 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Нормами ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідач у свої письмовій заяві заперечив щодо розміру аліментів, які просить стягнути ОСОБА_1 , покликаючись на те, що чинне законодавство України обов'язок з утримання дітей покладає на обох батьків пропорційно, та просив стягнути з нього аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, відповідач не надав суду докази добровільного надання допомоги на утримання дитини, не довів та не обґрунтував свою неспроможність сплачувати аліменти у заявленому розмірі, не надав доказів наявності у нього інших аліментних зобов'язань чи інших обставин його майнового стану, стану здоров'я, які б створювали перешкоди у сплаті аліментів, а також не спростував доводи, зазначені у позовній заяві.
Разом з тим, суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що їхня спільна із відповідачем дитина проживає разом з нею. Відповідач проживає окремо, участі в утриманні дитини не бере, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків, яких необхідно утримувати, не має.
З огляду на викладене, з врахуванням віку дитини та потреб для забезпечення її здоров'я та гармонійного розвитку, враховуючи, що обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладається на обох батьків, тобто в рівних частках як на відповідача, так і на позивача, враховуючи прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 19 грудня 2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги висновок про задоволення вимоги про розірвання шлюбу, з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1211,20 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 89, 141, 263-265, 272-279, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України та ст. ст. 55, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 22 вересня 2018 року Виконавчим комітетом Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 05 від 22.09.2018, - розірвати.
3. Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачки ОСОБА_1 на її дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000, 00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 19 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.
5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Суддя Н.І. Зарева