07 квітня 2026 р.Справа № 520/33813/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 22.01.26 у справі № 520/33813/25
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
третя особа: Військова частина НОМЕР_1
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - відповідач), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пархоменко Наталії Вікторівни про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2025 року у виконавчому провадженні №75122226.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пархоменко Наталії Вікторівни про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2025 у виконавчому провадженні №75122226.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 968,96 грн у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене без повного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що державний виконавець при виконанні виконавчого листа № 520/1965/23 наділений лише повноваженнями перевірити виконання, покладеного на боржника обов'язку нарахування індексації у контексті застосування нормативно-правових приписів; саме на боржника було покладено лише обов'язок нарахувати та виплатити стягувачу індексацію грошового забезпечення без визначення відповідного алгоритму, умов чи обмежень. З урахуванням того, що Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що судовий збір у сумі 1073,60 грн сплачено, а також проведено розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення, який склав 0,00 грн, у державного виконавця не було підстав дійти іншого висновку, аніж про виконання Військовою частиною НОМЕР_1 виконавчого листа № 520/1965/23 від 07.05.2024 у повному обсязі. Звертає увагу, що фактів, які б свідчили про протиправні дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 75122226 з примусового виконання виконавчого листа № 520/1965/23, позивачем під час розгляду справи не наведено.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 також оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене без повного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що Військовою частиною НОМЕР_1 повністю виконано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 520/1965/23. У разі незгоди особи з нарахуванням індексації грошового забезпечення, здійсненими на виконання судового рішення, така особа вправі звернутися до суду з новим позовом з вимогою про перевірку правомірності дій суб'єкта владних повноважень. Крім того, звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 зверталася до суду з заявою про встановлення судового контролю у цій справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №520/1965/23; ухвала не була оскаржена позивачем в апеляційному порядку.
За результатами апеляційного розгляду третя особа просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено про відсутність підстав для їх задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційні скарги просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку-порівняння грошового забезпечення підвищення доходу ОСОБА_1 .
Розглянувши це клопотання, колегія суддів зауважує на таке.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки відповідач у клопотанні про долучення доказів не навів жодних підстав неможливості подання розрахунку-порівняння грошового забезпечення підвищення доходу ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції його не досліджує та вказаний доказ не приймає.
Апеляційні скарги розглядаються у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач у межах спірних правовідносин з 27.04.2011 по 23.02.2022 проходив військову службу на штатній військовій посаді в організаційній структурі Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2022 за №39 позивач звільнений з військової служби у запас за пп. "г" п. 2 ч. 5 (через сімейні обставини, - військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з 23.02.2022 виключений з особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі №520/1965/23, зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 27.04.2011 по 28.02.2013 без урахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період січень 2008 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.04.2011 по 28.02.2013 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період січень 2008 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням вже сплаченої суми.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі № 520/1965/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 до 23.02.2022 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1073,60 грн.
Постанова апеляційного суду набрала законної сили 12.10.2023 та у справі №520/1965/23 07.05.2024 було видано виконавчі листи.
За виконавчим листом про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, з урахуванням виплачених сум, 28 травня 2024 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ПАРХОМЕНКО Наталією Вікторівною відкрито виконавче провадження № 75122226.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №520/1965/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №520/1965/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Третя особа листом від 03.09.2025 №225/46/109 сповістила командира Військової частини НОМЕР_2 про те, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 надсилається клопотання на отримання згоди щодо погодження виконання судового рішення щодо розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 155.921,75 грн.
Листом від 16.10.2025 за №723/147/2/3065/пс помічник командувача з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічного управління Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України повідомив Військову частину НОМЕР_1 про те, що надані розрахунки сум коштів в частині нарахування та виплати індексації різниці (фіксованої індексації) грошового забезпечення, необхідні для виконання рішення суду, потребують уточнень, а клопотання повертається без реалізації на доопрацювання з урахуванням листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 31.05.2024 за №220/13/4104.
Третя особа листами від 29.11.2025 за №225/56/1790фс та від 22.12.2025 за №225/56/1872фс за підписами командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 та начальника фінансово - економічної служби Військової частини НОМЕР_1 на вимогу державного виконавця повідомила про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 року у справі №520/1965/23: проведено розрахунок індексації - різниці грошового забезпечення, який склав - "0,00 грн".
Доданий до відповіді розрахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Постанови КМУ від 17.07.2003 за №1078 ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 23.02.2022. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом - "0,00 грн".
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.12.2025 у ВП №75122226 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №520/1965/23 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 виконана в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з повнотою виконання судового рішення у справі №520/1965/23, посилаючись на те, що спірне виконавче провадження закінчене передчасно, оскільки судове рішення в повному обсязі Військовою частиною НОМЕР_1 не виконане, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення у спірних правовідносинах відповідачем прав позивача.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Нормами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За матеріалами справи у межах спірних правовідносин третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , листами від 29.11.2025 за №225/56/1790фс та від 22.12.2025 за №225/56/1872фс на вимогу державного виконавця повідомила про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23: проведено розрахунок індексації - різниці грошового забезпечення, який склав - "0,00 грн".
Суд звертає увагу, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 порушеному праву позивача надано захист у спосіб зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки у межах справи № 520/1965/23 судом не було визначено конкретної грошової суми, належної позивачу в якості індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022 включно, то безумовним підтвердженням виконання рішення суду може бути або винесена у порядку ст.382 КАС України ухвала про затвердження звіту Військової частини НОМЕР_1 (боржника) про виконання рішення суду, або прийнята у порядку ст.382 КАС України ухвала про відмову у накладенні штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень у зв'язку з повним виконанням рішення суду, або винесена у порядку ст.374 КАС України ухвала про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з добровільним виконанням боржником.
У решті випадків виконавець має провести перевірку правильності обчислення боржником певної суми грошового забезпечення і викласти у тексті постанови про закінчення виконавчого провадження власні юридичні мотиви та фактичні судження про те, чому реально вчинені боржником у межах виконавчого провадження діяння не можуть бути кваліфіковані інакше, ніж виконання рішення суду у повному обсязі.
У силу правового висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 25.09.2025 у справі №480/13255/23, одним із критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є обґрунтованість.
Оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень цим вимогам не відповідає.
Колегія суддів ураховує, що відповідно до усталеної позиції Верховного Суду вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).
Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).
Отже, обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб'єкта владних повноважень.
Саме умотивованість рішення суб'єкта владних повноважень дає особі можливість зрозуміти: чи були враховані її доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені (тобто чи була особа почутою).
Тож невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в частині вмотивованості рішення органу публічної адміністрації та в частині такої вимоги як "якість закону" призводить до набуття реально вчиненим управлінським волевиявленням органу публічної адміністрації ознак свавілля, адже рішення суб'єкта владних повноважень, котре не містить детальних, конкретних та таких, що можуть бути піддані судовому контролю у порядку ч.1 ст.2 ч.2 ст.2 КАС України мотивів прийняття відповідного рішення, за жодних умов не може бути визнано правомірним, бо не відповідає принципу юридичної визначеності як невід'ємному елементу запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права.
Окремо суд зважає, що згідно з ч.3 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем указаних приписів закону.
Разом з цим, слід зауважити, що самі по собі обставини вчинення державним виконавцем виконавчих дій (як-то: перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, та від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.
Відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»); у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»); у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що нарахування індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 у розмірі - "0,00 грн" очевидно суперечить самій суті та змісту зазначеного судового акту, є необґрунтованим.
Так, за змістом постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 за період з жовтня 2018 року по лютий 2022 року індексація грошового забезпечення була нарахована позивачу у таких розмірах: за жовтень 2018 року - 0,00 грн., за листопад 2018 року - 0,00 грн., за грудень 2018 року - 71,08 грн., за січень 2019 року - 71,08 грн., за лютий 2019 року - 71,08 грн., за березень 2019 року - 134,47 грн., за квітень 2019 року - 134,47 грн., за травень 2019 року - 134,47 грн., за червень 2019 року - 134,47 грн., за липень 2019 року - 206,72 грн., за серпень 2019 року - 206,72 грн., за вересень 2019 року - 206,72 грн., за жовтень 2019 року - 0,00 грн., за листопад 2019 року - 206,72 грн., за грудень 2019 року - 206,72 грн., за січень 2020 року - 216,51 грн., за лютий 2020 року - 216,51 грн., за березень 2020 року - 216,51 грн., за квітень 2020 року - 216,51 грн., за травень 2020 року - 216,51 грн., за червень 2020 року - 216,51 грн., за липень 2020 року - 216,51 грн., за серпень 2020 року - 226,29 грн., за вересень 2020 року - 226,29 грн., за жовтень 2020 року - 226,29 грн., за листопад 2020 року - 226,29 грн., за грудень 2020 року - 226,29 грн., за січень 2021 року - 233,81 грн., за лютий 2021 року - 331,42 грн., за березень 2021 року - 331,42 грн., за квітень 2021 року - 331,42 грн., за травень 2021 року - 415,41 грн., за червень 2021 року - 415,41 грн., за липень 2021 року - 415,41 грн., за серпень 2021 року - 540,03 грн., за вересень 2021 року - 540,03 грн., за жовтень 2021 року - 540,03 грн., за листопад 2021 року - 540,03 грн., за грудень 2021 року - 540,03 грн., за січень 2022 року - 563,19 грн., за лютий 2022 року - 552,29 грн.
У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 чітко вказано, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вказані висновки щодо розуміння положень Порядку №1078 та розрахунку суми індексації-різниці викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21.
Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що для їхнього застосування враховується: розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року (А); сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абз. 5 п.5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 п.4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Матеріали справи не містять жодних доказів дослідження відповідачем - суб'єктом владних повноважень, арифметичних розрахунків Військової частини НОМЕР_1 за наведеним у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 алгоритмом і висновків з приводу правильності цих розрахунків в аспекті реального виконання судового акту.
Колегія суддів ураховує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
Тож за змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
У спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України під час реалізації повноважень у галузі примусового виконання судових актів, із достатньою повнотою не установив обставини фактичного виконання рішення суду в частині обчислення суми платежу (індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022 включно), припустився саме за цією обставиною помилки у тлумаченні змісту належної норми права, унаслідок чого оскаржуване рішення - постанова старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пархоменко Наталії Вікторівни про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2025 у виконавчому провадженні №75122226, є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що нарахування Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №520/1965/23 індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022 включно (визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078) у розмірі - "0,00 грн" очевидно суперечить ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки судом у постанові у справі № 520/1965/23 було зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення, а не обтяжено суб'єкта владних повноважень обов'язком вирішити питання (розглянути питання) про нарахування індексації.
У судовому засіданні 22.01.2026 представник третьої особи - Військової частини НОМЕР_3 , зазначив, що у лютому 2018 року позивач військову службу не проходив та грошове забезпечення взагалі не отримував, бо знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-річного віку; у березні 2018 року позивач військову службу не проходив та грошове забезпечення взагалі не отримував, бо знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-річного віку; позивач продовжив проходження військової служби лише у жовтні 2018 році, коли і почав отримувати грошове забезпечення.
Проте доказів на підтвердження цих обставин третьою особою - Військовою частиною НОМЕР_1 , до суду подано не було.
У тексті постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 520/1965/23 цих обставин не відображено.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що нарахування Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 520/1965/23 індексації грошового забезпечення у розмірі - "0,00 грн" не може свідчити ні про що інше, окрім відсутності у позивача порушеного права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022.
Такий випадок згідно з ч.1 та ч. 2 ст.2 КАС України зумовлював би ухвалення рішення суду про відмову у позові.
Однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 520/1965/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 по 23.02.2022 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, з урахуванням виплачених сум.
Під час розгляду справи № 520/33813/25 ані відповідачем, ані Військовою частиною НОМЕР_1 не було доведено правомірності виконання судового рішення у справі № 520/1965/23 у спосіб нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 до 23.02.2022 у розмірі - "0,00 грн".
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, що є підставою для задоволення позову.
Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 520/33813/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц