01 квітня 2026 р.Справа № 520/24233/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.01.26 по справі № 520/24233/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податквого повідомлення-рішення,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.05.2025 №00225590707.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) здійснює підприємницьку діяльність з 30 жовтня 2024 року.
Починаючи з 04 квітня по 11 квітня 2025 року Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку торгової точки, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.
За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області складено акт фактичної перевірки від 11.04.2025 реєстраційний №10767/03-20-07-05/2747507426 від 04.04.2025 (далі - Акт), в якому ГУ ДПС у Волинській області встановило порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО), зазначивши в акті таке: “При перевірці повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, шляхом співставлення та детального аналізу надходження товару, щодо кількості та асортименту придбаних ТМЦ (згідно наданих до перевірки накладних на внутрішнє переміщення, на підставі яких внесено інформацію про надходження товару до форми ведення обліку товарних запасів), вибуття ТМЦ, щодо кількості, асортименту та ціни реалізованих товарів (згідно інформації даних Системи обліку даних РРО ДПС України, форми ведення обліку товарних запасів) та фактичних залишків ТМ (згідно відомості про залишки ТМЦ, що знаходились в господарській одиниці 04.04.2025), встановлено нестачу товарів (мобільних телефонів) на загальну суму 565677,0 грн. Документи, що підтверджують вибуття товарів виявлених у нестачі (документи на переміщення товарів, знищення або втрату товарів, повернення, використання товарів на власні потреби, продаж у безготівковій формі, тощо) до перевірки не надано. Інформація про вибуття товарів виявлених у нестачі до форми ведення обліку товарних запасів не внесена. Таким чином товари виявлені в нестачі на загальну суму 565677,0 грн. суб'єктом господарювання реалізовано без застосування зареєстрованих ПРРО без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій. Під час проведення фактичної перевірки на письмовий запит перевіряючих від 04.04.2025р. суб'єктом господарювання, керівником суб'єкта господарювання або особою, що його замінює, або іншою уповноваженою особою, а у випадку їх відсутності - особою, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції, не надано в повному об'ємі документи, що становлять предмет перевірки, а саме: інформацію щодо ведення обліку доходів.»
12 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі Акта перевірки від 11.04.2025 реєстраційний №10767/03-20-07-05/2747507426 від 14.04.2025, винесено податкове повідомлення-рішення №00225590707 (далі - ППР) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 218 244,00 грн. штрафних санкцій за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО.
Не погодившись із винесеними податковим-повідомленням рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений податковим законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Як передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, які визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Згідно з п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
З аналізу вказаних положень убачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
У зазначеній постанові суду Верховний Суд також акцентував увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких «…неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення».
Судовим розглядом встановлено, що у наказі ГУ ДПС у Волинській області від 04.04.2025 № 1189-п зазначена підстава для проведення перевірки, визначена ПК України - пп. 80.2.2 та 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме: доповідна записка начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області від 04.04.2025 № 137/03 20-07-05-01 на ім'я в. о. начальника ГУ ДПС у Волинській області.
У доповідній записці вказується, що відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту проаналізовано діяльність суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері продажу технічно-складних побутових товарів. При аналізі використовувалась інформація, наявна в базах даних ДПС та розміщена в мережі Інтернет. У ході аналізу виявлено ризики порушень платниками податків законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа; використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин. Перелік ризикових платників вказані у додатку, серед яких є ФОП ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, керівником ГУ ДПС у Волинській області на підставі вказаної доповідної записки виданий наказ від 04.04.2025 № 1189-п, яким зобов'язано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність у магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, у самому наказі також зазначається про те, що фактична перевірка проводиться у зв'язку з інформацією про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: у зв'язку із зменшенням розрахунків у готівковій формі, що є наслідком проведення частини готівкових розрахункових операцій при продажу товарів/ наданні послуг без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа.
Також, у наказі йдеться про виявлення за результатами попередньої перевірки порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства з питань, визначених у пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ ГУ ДПС у Волинській області «Про проведення фактичної перевірки» від 04.04.2025 № 1189-п є правомірним та таким, що прийнятий керівником контролюючого органу з дотриманням вимог ст. 81 ПК України.
Щодо періоду проведення фактичної перевірки, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/ або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).
Тому, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначеного пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, за період діяльності з липня 2022 року носить характер документальної перевірки, є безпідставним.
Встановлений контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних факт про порушення Закону № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету проведеної фактичної перевірки встановленого пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України».
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 , перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група єдиного податку, ставка податку 20% та здійснює торгівельну діяльність в сфері роздрібної торгівлі технічно-складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області 04.04.2025 в магазині «Техно Їжак» проведено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ).
Дані про фактичні залишки запасів товару, що знаходився у місці продажу, відображено у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів ТМЦ, знятих 04.04.2025р. о 19:15 годині, та яка підписана продавцем-консультантом ОСОБА_3 , у присутності якої проводилась перевірка.
Перед початком перевірки продавцю-консультанту ОСОБА_3 вручений запит про надання документів.
Продавцем-консультантом ОСОБА_3 04.04.2025 посадовим особам ГУ ДПС у Волинській області надано документи, що підтверджують облік та походження товарів, що знаходились в господарській одиниці, а саме: форма ведення обліку товарних запасів, накладні на внутрішнє переміщення № 1 від 12.03.2025, № 2 від 21.03.2025, № 3 від 30.03.2025, № 4 від 02.04.2025 та № 5 від 04.04.2025; інвентаризаційний опис запасів станом на 04.04.2025.
При перевірці повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків ТМЦ, шляхом співставлення та детального аналізу надходження товару щодо кількості та асортименту придбаних ТМЦ (згідно наданих до перевірки накладних на внутрішнє переміщення, на підставі яких внесена інформація про надходження товару до форми ведення обліку товарних запасів ), вибуття ТМЦ, щодо кількості, асортименту та ціни реалізованих товарів (згідно інформації даних Системи обліку даних РРО ДПС України, форми ведення обліку товарних запасів ) та фактичних залишків ТМЦ (згідно відомості про залишки ТМЦ, що знаходились в господарській одиниці 04.04.2025 ), встановлено нестачу товарів (мобільних телефонів) на загальну суму 565 677,0 грн.
Результати співставлення наведено в додатку №1 до акту перевірки.
Документи, що підтверджують вибуття товарів, виявлених у нестачі (документи на переміщення товарів, знищення або втрату товарів, повернення, використання товарів на власні потреби, продаж у безготівковій формі, тощо) до перевірки не надано.
Колегія суддів зазначає, що інформація про вибуття товарів, виявлених у нестачі, до форми ведення обліку товарних запасів не внесена . Таким чином, товари, виявлені у нестачі на загальну суму 565 677,0 грн, суб'єктом господарювання реалізовано без застосування зареєстрованого РРО/ПРРО без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Судом встановлено, що перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), відповідно до яких суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівкові формі та/або в безготівковій формі при продажу товарів зобов'язані:- проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО/ ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;- надавати особі, яка отримує або повертає товар, в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 11.04.2025, реєстраційний № 10767/03-20-07-05/2747507426, один екземпляр якого 11.04.2025 отримано продавцем - консультантом ОСОБА_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погодилась із висновками акту перевірки, скористалась правом, передбаченим п. 86.7 статті 86 ПК України, та звернулась до ГУ ДПС у Волинській області із запереченнями від 21.04.2025 № 4 (вх. ГУ ДПС у Волинській області № 15812/6 від 21.04.2025) на акт фактичної перевірки.
У порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України ФОП Новосєльцеву повідомлено про час та місце розгляду заперечень листом від 22.04.2025 № 1307/12/03-20-07-05, направленим за юридичною (податковою) адресою. Однак, на розгляд заперечення підприємець або інша уповноважена особа не з'явились.
Так, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність, зокрема, з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту). Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок).
Згідно даного Порядку документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи (опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару).
Так, пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. Всі записи ведуться в хронологічному порядку надходження та вибуття товарів. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
Судовим розглядом встановлено, що Форма ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 , яка була надана на початок перевірки 04.04.2025 була оформлена з порушенням абз. 4 та 5 п.3 розділу II Порядку (відсутні дані щодо загальної вартості товару відповідно до первинного документа про надходження товару та, відповідно, до первинного документа про вибуття товарів).
До заперечення платником податків надано видаткові накладні на переміщення товарів з господарської одиниці на склад. Згідно накладної № 3 від 30.03.2025 з магазину на склад вибули такі телефони Б/У Apple iPhone 13 128 Gb Midnight - 1 шт за ціною 15 699,0 грн; Б/УAppleiPhone 12 Pro 256 GbPacificBlue -1 шт. за ціною 17 799,0 грн; : Б/У Apple iPhone 15 Pro 128 Gb Natural Titanium - 1 шт. за ціною 35 299,0 гривень. Згідно накладної № 5 від 04.04.2025 також з магазину на склад були переміщені телефони: Б/УAppleiPhone 13 128 GbBlue - 1 шт. за ціною 15 199,0 грн; Б/У Apple iPhone 13 Pro Max 128 Gb Gold -1 шт. за ціною 25 199,0 грн; Б/У Apple iPhone 12 64 Gb Black -1 шт. за ціною 11 999,0 грн; Б/У Apple iPhone 14 Pro Max 128 Gb Silver - 1 шт. за ціною 31 199,0 грн; Б/У Apple iPhone 14 128 Gb Midnight - 1 шт. за ціною 19 399,0 грн; Б/У Apple iPhone 12 Pro 128 Gb Silver - 1 шт. за ціною 16 099,0 грн; смартфон Samsung Galaxy S24 Ultra 5G 12/256Gb Titanium Gray Global - 1 шт. за ціною 36 999,0 гривень.
Всього позивачем надано документи, що підтверджують вибуття ТМЦ на загальну суму 224 890,0 грн, що не були враховані, в зв'язку з відсутністю даних щодо загальної вартості товару відповідно до первинних документів про вибуття товарів у формі ведення обліку, яка була надана платником на початок перевірки.
Колегія суддів звертає увагу, що будь які документи, що підтверджують вибуття ТМЦ на суму 145 496,00 грн до заперечення не надано.
З урахуванням вищенаведеного, товари (мобільні телефони), що надійшли зі складу до магазину на підставі видаткових накладних, інформація про які внесена до форми ведення обліку товарних запасів, які відсутні в магазині «Техно Їжак» на час зняття фактичних залишків ТМЦ 04.04.2025, та на вибуття яких платником не надано будь яких документів про їх вибуття та відсутні в почековій інформації з реалізації СОД РРО, а саме: Згідно накладної № 1 від 12.03.2025: Б/У AppleiPhone 15 Pro 256 GbWhiteTitanium - 1 шт. за ціною 39 499,0 грн; Б/У Apple iPhone 15 Pro Max 1TB Natural Titanium - 1 шт. за ціною 52 299,0 грн; Б/У Apple iPhone 11 128 Gb White -1 шт. за ціною 11 999,0 гривень. Згідно накладної № 4 від 02.04.2025: Б/У Apple iPhone 15 Pro Max 256 Gb Natural Titanium -1 шт. за ціною 41 699,0 гривень.
Колегія суддів зазначає, що суб'єктом господарювання реалізовано без застосування зареєстрованих ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій на загальну суму 145 496,0 грн, на які виявлено нестачу.
Враховуючи вищевикладене, комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області заперечення та додатково надані до нього документи прийнято до уваги, у зв'язку з чим висновки акта фактичної перевірки в частині порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265 на суму 420 181,00 грн. скасовано, в іншій частині на суму 145 496,00 грн. (згідно додатку №1) залишено без змін.
Усі інші встановлені в рамках фактичної перевірки порушення залишено без змін. Відповідно до пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України ППР приймається керівником контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Саме тому, з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень, поданих ФОП ОСОБА_1 на акт перевірки, керівником ГУ ДПС прийнято ППР від 12.05.2025 № 00225590707 на суму 218 244,00 грн (145 496,0 грн х 150 %).
Судом встановлено, що Лист ГУ ДПС у Волинській області про результати розгляду заперечень від 05.05.2025 № 1391/12/03-20-07-05 направлений на адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, проте повернутий 24.05.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а тому твердження Позивача щодо неотримання відповіді за наслідками розгляду заперечень спростовується наведеними обставинами справи.
Так, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи ; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше 150 відсотків ; вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення .
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо на момент проведення фактичних перевірок платник не мав первинних та інших документів на товари, що знаходились за місцем їх реалізації, а ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства документально не підтверджено як на час перевірок, так й під час судового розгляду справи, то притягнення до відповідальності, встановленої ст. 20 Закону № 265/95-ВР є правомірним.
Враховуючи те, що до позивача вже було застосовано штрафні санкції за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265 (ППР від 25.12.2024 № 00712070707 на суму 197 269,50 грн, копія додається), тому до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 №00225590707 обґрунтоване, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Таким чином, прийняте ГУ ДПС у Харківській області у відношенні ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.
Інші доводи та заперечення сторін на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/24233/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 07.04.2026 року