про закриття провадження у справі
03 квітня 2026 року Справа № 580/582/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
22 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік без проведення військово-лікарської комісії;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти ОСОБА_1 з військового обліку як такого, що був повторно поставлений на облік без законних підстав та без проведення військово-лікарської комісії;
3) зобов'язати відповідача у зв'язку з виконанням рішення суду повідомити уповноважені органи державної влади та правоохоронні органи, яким було передано відомості щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку або в розшуку, про зміну його військово-облікового статусу;
4) зобов'язати відповідача надсилати всі документи, пов'язані з виконанням рішення суду у цій справі, на електронну адресу позивача та рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до записів у військовому квитку він був визнаний непридатним до військової служби та знятий з військового обліку за результатами проходження військово-лікарської комісії. Після зняття з військового обліку він: не проходив повторної військово-лікарської комісії; не отримував направлення на проходження військово-лікарської комісії; не визнавався придатним або обмежено придатним до військової служби; не подавав заяв про поновлення на військовому обліку. Також зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі № 580/11955/25, яке на момент подання цього позову не набрало законної сили, судом встановлено, що відповідач не надав витребувані судом документи та не довів правомірність своїх дій, що свідчить про системний характер порушень з його боку. За захистом своїх прав позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 у справі №580/11955/25 задоволено повністю позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані щодо наявності порушень ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку, а також направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В позовній заяві позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно взяв та утримує його на військовому обліку без проходження ним військово-лікарської комісії та без наявності будь-яких законних підстав.
Крім того, позивач 23.02.2026 надав до суду клопотання, в якому зазначено, що станом на дату подання цього клопотання з моменту набрання рішенням суду законної сили минуло понад 20 календарних днів, однак будь-які підтвердження виконання відповідачем резолютивної частини рішення суду №580/11955/25 відсутні. Зокрема, відсутня інформація щодо: виключення відповідних відомостей з державних реєстрів; направлення до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для мого адміністративного затримання та/або доставлення, як це прямо передбачено рішенням суду. Крім того, станом на сьогодні він не отримував жодних офіційних повідомлень про виконання рішення суду, у тому числі на електронну адресу, зазначену мною у позовній заяві. За наведених обставин відсутні підстави вважати, що рішення суду, яке набрало законної сили, виконано відповідачем
Отже, фактичною підставою для звернення позивача до суду із вказаними позовними вимогами є невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 у справі №580/11955/25.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі №816/2016/17.
Згідно частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постанові від 16.03.2023 по справі №640/12697/21 Верховний Суд вказав, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 58011955/25 позивач не позбавлений права скористатися процесуальним механізмом звернення до суду у порядку статей 378, 382 або 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 22.028.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
Проаналізувавши предмет позовних вимог, суд дійшов висновку, що волевиявлення позивача фактично спрямоване на зобов'язання відповідача у певний спосіб виконати інше судове рішення - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 у справі №580/11955/25 та фактично є однією із форм контролю за виконанням судового рішення.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A.303-A; пункт 29).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження в адміністративній справі № 580/1148/26 на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Частиною 2 ст. 239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст. ст. 47, 140, 189, 238, 243, 248, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Закрити провадження у справі №580/582/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддями.
СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА