іменем України
Справа № 569/2393/26
провадження у справі № 2/0285/1351/26
06 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої судді Сташків Т. Г.,
за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,
за участі представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
03.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-капітал») звернулися до Рівненського міського суду Рівненської області із зазначеним позовом та просили стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 100195513 від 03.10.2023 у розмірі 13 503,87 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначають, що 03.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 100195513 у електронній формі. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності на строк 116 днів, тобто до 27.01.2024 зі сплатою відсотків у розмірі 1,25 % за день користування кредитними коштами протягом пільгового періоду та у розмірі 3 % у день протягом поточного періоду, зі сплатою комісії у розмірі 350,00 грн. Отримавши кошти від фінансової компанії остання своїх зобов'язань не виконала і тому утворилась заборгованість. Відповідно до договору відступлення права вимоги від 28.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором у розмірі 13 503,87 грн, яка складається з 3500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 9653,87 грн заборгованості за відсотками, 350,00 грн заборгованості за комісією. Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про погашення суми боргу, проте спір у добровільному порядку не врегульовано, що змусило товариство звернутись до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.02.2026 справу № 569/2393/26 передано за підсудністю до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області.
03.03.2026 ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Також ухвалою суду від 03.03.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк» щодо банківської картки відповідача.
У відзиві від 25.03.2026 представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Наголосила, що матеріали справи не містять доказів, що на користь відповідача була перераховані кошти у розмірі 3500,00 грн. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення комісії, оскільки між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений споживчий кредит. Нараховані проценти за користування є несправедливими, тому за аналогією зменшення суми штрафів та пені просила обмежити загальну суму відсотків. Також із 24.12.2023 набули чинності ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", яким обмежено розмір денної процентної ставки. Щодо витрат на професійну правничу допомогу просила суд застосувати критерії реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру та просила врахувати матеріальний стан відповідача, яка є ВПО та не працевлаштована, має малолітню дитину 2021 року народження.
У заяві представник позивача наполягав на задоволенні позову, судове засідання просив провести без його присутності.
У судовому засіданні представник позивача, зважаючи на інформацію від АТ КБ «Приватбанк», просила позовні вимоги задовольнити частково із врахуванням заперечень, викладених у відзиві.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виснує наступне.
03.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 100195513, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надано на строк 116 днів, тобто до 27.01.2024; процентна ставка за пільговий період (26 днів) становить 1,25 % в день, що складає 1137,50 грн; процентна ставка протягом поточного періоду (90 днів) становить 3 % у день, що складає 9450,00 грн, комісія нараховується одноразово у сумі 10% від суми кредиту, що складає 350,00 грн (а. с. 6-14).
Договір підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Також відповідач ознайомлена шляхом проставлення електронного підпису із графіком платежів, паспортом споживчого кредиту.
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» клієнт ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 100195513 від 03.10.2023 ідентифікована товариством за телефоном НОМЕР_2 за допомогою одноразового ідентифікатору 736527, відправленого 03.10.2023 о 15:45:01 (а. с. 15).
Відповідно до копії платіжного доручення від 03.10.2023 ТОВ «Мілоан» перерахувало на виконання договору № 100195513 3500,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на картковий рахунок № НОМЕР_3 (а. с. 16 зв. б.).
На виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк» надійшло повідомлення, що на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано банківську картку із номером НОМЕР_4 та відповідно до виписки із вказаного рахунку 03.10.2023 відбулося зарахування переказу на суму 3500,00 грн (а. с. 77-79).
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 100195513 за ОСОБА_2 за період з 03.10.2023 до 27.01.2024 нараховувались проценти за договором, комісія одноразово (а. с. 17).
28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуває за плату права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а. с. 18-28).
До договору долучено Додаткову угоду № 1 від 04.02.2025 до договору від 28.02.2024; Акт приймання-передачі реєстру боржників від 28.02.2024; копію платіжної інструкції про розрахунок між учасниками угоди від 28.02.2024; витяг з реєстру боржників від 28.02.2024 у редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 04.02.2025, де зазначено, що ОСОБА_2 має борг за договором № 100195513 від 03.10.2023 у розмірі 13 503,87 грн.
29.12.2025 позивачем на адресу відповідача направлена досудова вимога про погашення заборгованості за договором № 100195513 у розмірі 13 503,87 грн (а. с. 29).
При вирішенні спору по суті суд керується наступними нормами права.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 625 ЦК України.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Основоположним принципом цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, який закріплений положеннями статей 12, 81 ЦПК України, та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитний договір № 100195513 від 03.10.2023 укладений між первісним позикодавцем та ОСОБА_2 у електронній формі відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту та суму відсотків, комісії, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.
Також позивачем доведено виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов'язань за договором № 100195513 від 03.10.2023 щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, встановленому договором.
Вказане підтверджується як копією платіжного доручення про перерахування на ім'я відповідача 03.10.2023 коштів у розмірі 3500,00 грн на виконання умов договору № 100195513, так і відомостями АТ КБ «Приватбанк» щодо повного номеру картки відповідача, та виписки із вказаного рахунку на момент видачі кредитних коштів, номеру фінансового телефону.
Також позивачем доведено набуття права вимоги за договором № 100195513 від 03.10.2023 відповідно до копій договору відступлення права вимоги від 28.02.2024, квитанцій про перерахування коштів на виконання договору, витягу із реєстру боржників, де зазначено суму заборгованості ОСОБА_2 за спірним договором.
Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору Цивільного кодексу України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.
На підтвердження розміру заборгованості за договором № 100195513 від 03.10.2023 позивачем долучено розрахунок заборгованості.
При перевірці зазначених розрахунків суд звертає увагу на той факт, що проценти нараховані у межах строку кредитування, за відсотковою ставкою, узгодженою сторонами у договорі від 03.10.2023 протягом пільгового та поточного періодів, також у договорі від 03.10.2023 між учасниками угоди у п. 1.5.1 узгоджено суму комісії та порядок її сплати (одноразово у момент видачі кредиту).
Суд не погоджується із позицією представника позивача, викладеною у відзиві, що умови договору про визначення розміру комісії є нікчемними та не підлягають визнанню недійсними.
Висновки Верховного Суду викладені у поставі № 6-2071цс16 від 06.09.2017 та у постанові № 276/4216/16-ц від 24.10.2018, на які посилається відповідач, відсутні у ЄДРСР.
Відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» у загальні витрати за споживчим кредитом включаються витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 № 496/3134/19 Верховний Суд виснував, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію (пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо), тому вимоги про стягнення комісії у розмірі 350,00 грн підлягають задоволенню.
Одночасно слушними є зауваження представника відповідача, що умови спірного договору щодо нарахування відсотків за денною процентною ставкою у розмірі 3% не у повній мірі відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" (далі - Закону) щодо максимального розміру денної процентної ставки.
Згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Оскільки Закон набрав чинності 24.12.2023, тому за період з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 1,5 %, а за період з 20 серпня 2024 року - 1 %.
Відтак за користування кредитними коштами відповідно до умов договору № 100195513 від 03.10.2023 відповідач мала сплатити відсотки у розмірі: за період з 03.10.2023 до 29.10.2023 (26 календарних днів) у розмірі 1137,50 грн (3500 х 3% х 26); за період з 30.10.2023 до 23.12.2023 (55 календарних днів) у розмірі 5775,00 (3500 х 3% х 55); за період з 24.12.2023 до 27.01.2024 (35 календарних днів) у розмірі 3062,50 грн (3500 х 2,5% х 35), а всього 9975,00 грн.
Але оскільки позивач ставить вимогу про сплату процентів у розмірі 9653,87 грн, тому суд задовольняє зазначені вимоги у межах заявлених вимог у розмірі саме 9653,87 грн.
Підстави для застосування положень ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" та обмеження загальної суми відсотків за аналогією обмеження суми штрафів та пені відсутні, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами, а не відповідальністю за неналежне виконання умов договору.
Відтак заперечення відповідача безпідставні, а позивачем доведено порушення його майнових прав відповідачем.
За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню із відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору (а. с. 46).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд виснує наступне.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордеру від 01.07.2025; виписку з ЄДРЮО щодо Адвокатського об'єднання "Апологет"; договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт наданих послуг від 05.01.2026 на суму 8000,00 грн; детальний опис виконаних робіт (а. с. 30-33).
Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та зважаючи на фінансовий стан обох сторін, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, той факт, що вона є ВПО, має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, позбавлена можливості працювати, враховуючи, що справа є малозначною, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні, без присутності учасників справи, кількість процесуальних документів, виготовлених представником при поданні позову, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про доцільність і необхідність відшкодування вартості професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 100195513 від 03.10.2023 у розмірі 13 503,87 грн, яка складається з 3500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 9653,87 грн заборгованості за відсотками, 350,00 грн заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 06 квітня 2026 року.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»(код ЄДРПОУ 35234236; 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх);
відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Суддя Тетяна СТАШКІВ