Справа № 283/2835/25
Провадження №2/283/211/2026
06 квітня 2026 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», в особі директора, звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3465887 та Договір № 100723062, за умовами яких відповідач отримав кредитні кошти у 2100 грн та 1500 грн відповідно на умовах строковості, зворотності, платності.
15.12.2021 було укладено договір №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3465887, а 17.12.2021 було укладено договір №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100723062.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3465887 та договором № 100723062 від 13.09.2021 укладених між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за кредитними договорами.
Після відступлення прав вимог відповідачем не здійснено сплати в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, в результаті чого він допустив заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 04.11.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 годину 13.01.2026, яке було відкладено на 11 годину 30 хвилин 19.02.2026.
04.02.2026 до суду надійшов відзив на позов та заява про розгляд справи без участі відповідача та 16.02.2026 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив витребувати у позивача докази.
16.02.2026 та 18.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 19.02.2026 задоволено клопотання представника позивача та відповідача про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 11 годину 30 хвилин 06 квітня 2026 року.
26.02.2026 від представника позивача, а 16.03.2026, 18.03.2026 та 25.03.2026 від АТ «Універсал банк» на виконання ухвали суду надійшли витребувані докази.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у заяві від 04.02.2026 просив проводити розгляд справи без його участі.
Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позиція відповідача
Відповідач звернувся до суду із відзивом, в якому просив відмовити ТОВ «Коллект центр» у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього заборгованості за кредитними договорами. Вказав, що в позовній заяві об'єднані позовні вимоги, підставами яких є 2 окремих договори, що є грубим порушенням правил об'єднання позовних вимог. Позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитних договорів між ним та первісними кредиторами на умовах, що вказані в наданих копіях договорів, не довів перерахування йому тіла кредиту первинними кредиторами, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та правомірність, правильність нарахованих відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісним кредиторами за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.
Крім того, просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат, оскільки до суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору та вказана вартість послуг адвоката - 13000 грн неспівмірна з необхідним часом, які витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною з огляду на ціну позову.
Заявою від 03.02.2026 відповідач просив застосувати строк позовну давність.
Встановлені судом обставини.
13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3465887 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора L10867 (а.с.20). Згідно з умовами договору ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит на суму 2100 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитору кошти та сплатити проценти за користування коштами. Кредит надається строком на 20 днів, комісія за надання кредиту 210 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 525 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.11-16). ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту та затверджено графік платежів (а.с.17-18).
13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100723062 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора R43840 (а.с.36). Згідно з умовами договору ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит на суму 1500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитору кошти та сплатити проценти за користування коштами. Кредит надається строком на 16 днів, комісія за надання кредиту 165 грн, яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 300 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.23-27). ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту та затверджено графік платежів (а.с.28-29).
ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) свої зобов'язання за договорами про споживчий кредит №3465887 та №100723062 від 13.09.2021 виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 3600 гривень (2100 гривень та 1500 гривень) відповідачу, на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджено квитанціями (а.с.21, 37) та випискою за банківською картою ОСОБА_1 за період з 13.09.2021 по 18.09.2021 (а.с.202-208).
15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №3465887 від 13.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та боржником ОСОБА_1 (а.с.43-58), а 17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №100723062 від 13.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та боржником ОСОБА_1 (а.с.59-74).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі за договорами про споживчий кредит №3465887 та №100723062 від 13.09.2021, що укладені між ТОВ «Мілоан» та боржником ОСОБА_1 (а.с.75-97 ).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3465887 становить 9135 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 2100 грн, заборгованість по відсоткам - 6825 грн, 210 грн - комісії (а.с.22), здійсненого ТОВ «Вердикт капітал» станом на 10.01.2023 та ТОВ «Коллект центр» станом на 17.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3465887 становить 16590 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 2100 грн, заборгованість по відсоткам - 14280 грн, 210 грн - комісії (а.с. 39,41);
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №100723062 становить 6465 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 1500 грн, заборгованість по відсоткам - 4800 грн, 165 грн - комісії (а.с.38), здійсненого ТОВ «Вердикт капітал» станом на 10.01.2023 та ТОВ «Коллект центр» станом на 17.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №100723062 становить 11640 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 1500 грн, заборгованість по відсоткам - 9975 грн, 165 грн - комісії (а.с. 40,42).
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Щодо укладення договорів
Як встановлено судом, кредитні договори №3465887 та №100723062 від 13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 були укладені в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на офіційному сайті за адресою https://miloan.ua/registration та підписання кредитних договорів електронним підписом з одноразовими ідентифікаторами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 7.1. цих договорів визначено, що цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.
Згідно із п. 6.2. кредитних договорів розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS- повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. кредитних договорів приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому.
Підписанням договорів відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма їх істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства (п.6.3. кредитних договорів).
Згідно п. 6.4. кредитних договорів укладення Кредитодавцем Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. кредитних договорів цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Правила надання фінансових кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 13.07.2021, що діяли на момент укладання Договору) є невід'ємною частиною цього Договору та були розміщенні у вільному доступі протягом строку їх дії на веб-сайті Товариства https://miloan.ua за посиланням: https://miloan.ua/s/documents.
Для підписання договору про споживчий кредит № 3465887 від 13.09.2021 позичальником ОСОБА_1 був використаний одноразовий ідентифікатор L10867. Цей факт зафіксований у преамбулі договору наступним чином: «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором L10867. Час: 13.09.2021 07:46.»
А також для підписання договору про споживчий кредит № 100723062 від 13.09.2021 року позичальником ОСОБА_1 був використаний одноразовий ідентифікатор R43840. Цей факт зафіксований у преамбулі договору наступним чином: «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором R43840. Час: 13.09.202110:10.»
Підписання кредитних договорів електронним підписом відповідача також підтверджується електронними примірниками договорів у форматі PDF наданих на оптичному носії (DVD-R диску), що відповідає вимогам частини 2 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Щодо сертифікату ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами, або докази використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом встановлено, що кредитні договори не підписувались кваліфікованим електронним підписом, а були укладені шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Закон прямо передбачає, що електронний правочин може бути підписаний одноразовим алфавітно-цифровим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису та забезпечує належну ідентифікацію сторони правочину.
Як вбачається з матеріалів справи та долучених позивачем документів, ОСОБА_1 було направлено одноразові ідентифікатори (аналог ЕЦП), які він використав для підписання декількох електронних договорів.
На підтвердження факту підписання договору №3465887 одноразовим ідентифікатором L10867 до позовної заяви було додано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , уклав Договір №3465887 з ТОВ «Мілоан» шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L10867, який 13.09.2021 було направлено на номер телефону НОМЕР_3 .
Аналогічно, підтвердження факту підписання Договору № 100723062 одноразовим ідентифікатором R43840 до позовної заяви було додано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , уклав Договір №100723062 з ТОВ «Мілоан» шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R43840, який 13.09.2021 було направлено на номер телефону НОМЕР_3 .
Отже, особу ОСОБА_1 було ідентифіковано в момент, коли останній вписав одноразовий ідентифікатор у відповідне поле з метою підписання Кредитних договорів, який у свою чергу отримав на вказаний телефонний номер.
При цьому у поданому відповідачем відзиві на позовну заяву ним вказано мобільний номер телефону НОМЕР_3 , що кореспондується з даними кредитодавця щодо направлення одноразових ідентифікаторів саме на цей номер. Такий же номер телефону міститься в анкетних даних ОСОБА_1 у АТ «Універсал банк», тобто є його фінансовим номером телефону (а.с. 207).
Отже, наведені обставини в їх сукупності свідчать про використання зазначеного номера телефону під час укладення спірних кредитних договорів.
До того ж, ТОВ «Коллект Центр» до письмових пояснень надало Інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду); Довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс та Хронологію вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину №3465887 та №100723062 від 13.09.2021 року, надані, у свою чергу, первісним кредитором, що додатково підтверджує факт підписання кредитних договорів з покроковим зазначенням кожної дії позичальника в процесі підписання договорів електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, довідка ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію позичальника, що була подана разом із позовною заявою, а також LogFile застосування одноразового ідентифікатора, Хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів, у своїй сукупності є належними й допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України та підтверджують факт укладення кредитних договорів №3465887 та №100723062 від 13.09.2021 у порядку, визначеному законодавством про електронну комерцію.
Враховуючи викладене, подані ТОВ «Коллект центр» матеріали, а саме: електронні примірники кредитних договорів №3465887 та №100723062 від 13.09.2021 у форматі PDF; LogFile застосування одноразового ідентифікатора, Хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів, підтверджують факт укладення вказаних договорів та спосіб їх підписання відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відсутність сертифіката кваліфікованого електронного підпису позичальника не може свідчити про недійсність або непідписання договору, оскільки правочин укладено шляхом застосування одноразового ідентифікатора відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що згідно із законом та усталеною судовою практикою Верховного Суду є юридично еквівалентним власноручному підпису і письмовій формі договору.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів №№3465887 та №100723062 від 13.09.2021.
Щодо отримання коштів відповідачем
13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3465887. На виконання умов укладеного договору № 3465887 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 2100 грн, що підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої 13.09.2021 здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_4 у сумі 2100 грн, призначення платежу: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , кредитний договір № 3465887 від 13.09.2021 та випискою АТ «Універсал банк» про надходження коштів на рахунок, належний ОСОБА_1
13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 100723062. На виконання умов укладеного договору № 100723062 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1500 грн, що підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої 13.09.2021 здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_4 у сумі 1500 грн, призначення платежу: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , кредитний договір № 100723062 від 13.09.2021 та випискою АТ «Універсал банк» про надходження коштів на рахунок, належний ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, твердження відповідача про не отримання грошових коштів від кредитодавця суперечать фактичним обставинам справи.
Щодо об'єднання позовних вимог
Згідно із ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас, частиною 2 статті 188 ЦПК України передбачено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача.
ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій об'єднано декілька однорідних вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення, однорідністю позовних вимог та поданими доказами, до одного і того ж відповідача.
Таким чином, об'єднання в одному позові декількох однорідних позовних вимог сприяє економії процесуальних засобів і є перешкодою для прийняття судом протилежних рішень. Сторони заінтересовані в тому, щоб всі їх спірні вимоги були розглянути одним і тим же судом і одночасно. Цим досягається швидкість в провадженні справи. Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих цивільних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються їх однорідністю.
Щодо заміни кредитора
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватись , зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в)факторингу,- постанова Верховного суду від 07.10.2018 по справі №243/11704/15-ц.
Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підтвердження права вимоги до відповідача позивачем надано належні докази: договір факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021, договір факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, що укладені між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», а також договір відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем, а також витяги з реєстрів боржників.
Щодо нарахування відсотків
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача за договором про споживчий кредит № 3465887 від 13.09.2021 14280 грн заборгованості за відсотками, з яких 6825 грн заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором та 7455 грн, нарахованих після відступлення прав вимоги за період з 15.12.2021 по 23.02.2022.
Так, відповідно до п.1.2. договору про споживчий кредит № 3465887 від 13.09.2021 сума (загальний розмір) кредиту становить 2100 грн.
Згідно п.1.3. договору кредит надається строком на 20 днів з 13.09.2021.
Відповідно до п.1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 03.10.2021.
Відповідно до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 525 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п'ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).
Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
Отже, у пункті 2.3 сторонами погоджено максимальний строк продовження користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту відповідач погашення заборгованості не здійснював.
Відтак, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 03.10.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п.2.3.1.2 договору.Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 02.12.2021.
Таким чином, підписанням договору про споживчий кредит №3465887 від 13.09.2021 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за кредитним договором у період з 14.09.2021 по 02.12.2021 у розмірі 6825 грн є правомірним.
Крім того, стягнення заборгованості за комісійною винагородою у розмірі 210 грн є також правомірним, оскільки така плата передбачена п. 1.5.1 кредитного договору.
Також позивач просив стягнути з відповідача за договором про споживчий кредит № 100723062 від 13.09.2021 9975 грн заборгованості за відсотками, з яких 4800 грн заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором, та 5175 грн, нарахованих після відступлення прав вимоги за період з 17.12.2021 по 23.02.2022.
Так, відповідно до п.1.2. договору про споживчий кредит № 100723062 від 13.09.2021 сума (загальний розмір) кредиту становить 1500 грн.
Згідно п.1.3. договору кредит надається строком на 16 днів з 13.09.2021.
Відповідно до п.1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.09.2021.
Відповідно до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 300 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
Отже, у пункті 2.3 сторонами погоджено максимальний строк продовження користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту відповідач погашення заборгованості не здійснював.
Відтак, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 29.09.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п.2.3.1.2 договору.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 28.11.2021.
Таким чином, підписанням договору про споживчий кредит №100723062 від 13.09.2021 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за кредитним договором у період з 14.09.2021 по 28.11.2021 у розмірі 4800 грн є правомірним.
Також є правомірним стягнення заборгованості за комісійною винагородою у розмірі 165 грн, оскільки такий її розмір передбачений у п. 1.5.1 кредитного договору.
Жодних доказів, які б спростовували суми заборгованості, відповідачем суду не надано, свій розрахунок не наведений, судово-економічна експертиза у справі за клопотанням сторони відповідача не призначалась.
Так, позивач просить стягнути з відповідача за договором про споживчий кредит № 3465887 від 13.09.2021 заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення прав вимоги, у розмірі 7455 грн, а за договором № 100723062 від 13.09.2021 - 5175 грн.
Згідно п. 4.2. кредитних договорів у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Великої Палати Верховного Суду у справі №5017/1987/2012 визначила, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
Таким чином, кредитними договорами, укладеними між первісним кредитором та відповідачем, визначено розмір процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. В той же час такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних кредитних зобов'язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери стягувача. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При вирішенні вказаного спору суд враховує, що заборгованість відповідача за договором № 3465887 за тілом кредиту становить 2100 грн, тоді як нарахований розмір відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання становить 7455 грн; за договором №100723062 заборгованість за тілом кредиту 1500 грн, а розмір нарахованих процентів на підставі п. 4.2 договору - 5175 грн. Зазначені обставини свідчать про те, що пред'явлені вимоги в частині стягнення процентів за порушення відповідачем виконання зобов'язань є очевидно несправедливими, невиправдано обтяжливим та підлягають зменшенню судом до 30 % від заборгованості за тілом кредиту, що на переконання суду, буде справедливим та сприятиме дотримання балансу інтересів сторін.
Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за договорами позики) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на день звернення з позовом), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року.
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 04.09.2025, оскільки набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.
Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом - запровадження воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки позивачем не пропущений, так як позивачем заявлено позовні вимоги в листопаді 2025 року про стягнення з відповідача заборгованості за договорами, які укладено 13.09.2021 та строк виконання яких настав у листопаді-грудні 2021 року.
У зв'язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в договорах, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог у загальному розмірі 16680 грн, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості:
-за кредитним договором № 34658887 від 13.09.2021 у загальному розмірі 9765 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 2100 грн, заборгованість за процентами за правомірне користування кредитними коштами за період з 14.09.2021 по 02.12.2021 - 6825 грн, комісія - 210 грн, заборгованість за процентами за порушення виконання зобов'язання - 630 грн (30% від 2100 грн);
-за кредитним договором № 100723062 від 13.09.2021 у загальному розмірі 6915 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 1500 грн, заборгованість за процентами за правомірне користування кредитними коштами за період з 14.09.2021 по 02.12.2021 - 4800 грн, комісія - 165 грн, заборгованість за процентами за порушення виконання зобов'язання - 450 грн (30% від 1500 грн).
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 1431,3 грн.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги №2101 від 01.09.2025; витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року з детальним описом робіт про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.105-111).
З огляду на зазначені норми права, встановлені обставини справи, наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 6500 грн.
Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором № 3465887 від 13.09.2021 у розмірі 9765 гривень, за договором № 100723062 від 13.09.2021 у розмірі 6915 гривень, а всього 16680 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір у розмірі 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) гривня 30 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення (складення).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 06.04.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. М. Хомич