Справа № 282/376/26
Провадження № 1-кс/282/55/26
про застосування запобіжного заходу
02 квітня 2026 року селище Любар
Слідчий суддя Любарського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
підозрюваної ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любар, клопотання начальника СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судиму, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12026060620000049 від 31.03.2026 року,-
Слідчий СВ Відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 , звернувся до суду із клопотанням у якому зазначає, що у провадженні СВ Відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12026060620000049 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Своє клопотання слідчий мотивував тим, що о 13 годині 30 хвилин 31 березня 2026 року у веранді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де між ОСОБА_7 та його співмешканкою ОСОБА_4 , тобто особою, з якою спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, під час спільного розпивання спиртних напоїв виникла словесна суперечка, в ході якої у неї виник раптовий умисел спрямований заподіяння тілесних ушкоджень останньому.
В цей день, час та місці, та за вказаних обставин, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, достовірно знаючи про протиправність своїх дій, і бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, нанесла кухонним ножем, який тримала у правій руці, один удар в область грудної клітини ОСОБА_7 .
Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани в проекції 1-го ребра зліва, яка проникає в плевральну порожнину, що призвела до гемопневмотораксу (наявність крові та повітря в плевральній порожнині), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.
31.03.2026 о 21 год. 10 хв. в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_4 затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Відповідно до ст.ст.42, 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_4 01.04.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В клопотанні слідчим вказано, що аналіз зібраних на даному етапі досудового розслідування доказів свідчить, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Підставою до внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_4 присутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, в якому обвинувачується остання, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, покази, яких мають істотне значення в даному кримінальному провадженні. Також, ОСОБА_4 , проживає спільно з потерпілим та знає свідків, а тому з метою уникнення від відповідальності може умовляннями та/або погрозами вмовити останніх давати неправдиві покази щодо його причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, запобігання будь-яким спробам переховуватися від органів досудового розслідування і суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та забезпечення можливості виконання судових рішень, слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не буде достатнім для запобігання ризикам зазначеним вище і досягти мети, передбаченої ст.177 КПК України
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання у виді тримання під вартою заперечив та просив розглянути можливість щодо обрання відносно підозрюваної альтернативного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час.
Підозрювана ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання та застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просила суд застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, відповідно до ст.178 КПК України.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання, суд приймає до уваги, що згідно ч.1 ст.183 КПК України, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд приймає до уваги положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків утримання під вартою» № 4 від 25.04.2003, згідно якого взяття під варту є найбільш суровим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявних підстав вважати, що інші (менш сурові) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано фактом вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, оскільки справжні інтереси суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Органом досудового розслідування 01.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Окрім цього, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86; 26 червня 1991).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Феррарі- Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37,15) зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
Приймаючи рішення, слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_4 не працює, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
За вказаних обставин слідчий суддя вважає, що існує реальний ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні. Також суд зазначає про наявність значного ризику переховування підозрюваної, з огляду на відсутність у неї постійного місця проживання, так як наявність місця реєстрації не забезпечує її фактичного постійного перебування там, оскільки, як підозрювана повідомила у судовому засіданні, раніше вона проживала у квартирі з іншим чоловіком, а згодом - разом із потерпілим у іншому будинку. Крім того суд не приймає до уваги те, що на її утриманні є неповнолітні діти, так як сама ж підозрювана в судовому засіданні зазначила, що останні проживають в батьківській хаті в с. Привітів, що й підтверджується довідками (а.с.59-60), а син ОСОБА_8 за місцем реєстрації матері не проживає, а проживає в Київській області, а тому наявні підстави для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів на даному етапі досудового розслідування, не зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов'язків, та запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні.
Крім того, приймаючи рішення, слідчим суддею враховано вимоги п.3 ч.2 ст.183 КПК України, згідно якого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
Будь-яких перешкод за віком чи станом здоров'я для тримання ОСОБА_4 під вартою немає.
Таким чином, суд переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати підозрюваній ОСОБА_4 , розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого вона підозрюється вчинений із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання начальника СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Строк тримання під вартою для ОСОБА_4 рахувати з моменту її фактичного затримання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено о 12 год. 30 хв. 07 квітня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1