Справа № 279/2148/26
06 квітня 2026 року місто Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Коростень матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060490000070 від 08.02.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 263 КК України та ч.5 ст.407 КК України,
01.04.2026 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.263 та ч.5 ст.407 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 на досудовому слідстві було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою термін якого закінчується 08.04.2026 року.
Ухвалою суду від 01.04.2026 року дане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане письмове клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 тримання під вартою, оскільки такий закінчується 08.04.2026 року, обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України є надалі, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо продовження запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України стороною обвинувачення не доведені, просив змінити запобіжний захід у виді домашнього арешту, в разі прийняття рішення продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити визначену слідчим суддею заставу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (дев'яносто дев'ять вісімсот сорок) гривень.
Обвинувачений заперечував щодо клопотання про продавження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з підстав вказаних його захисником.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, зокрема є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської обьласті від 10.02.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, встановлено обґрунтованість пред'явленої підозри та існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.04.2026 включно.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину проти громадської безпеки (ч.2 ст.263 КК України) та умисного тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (ч.5 ст. 407 КК України), опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування). Окрім того, суд визнає обґрунтованим наведений прокурором перелік інших ризиків, що передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обставини, за яких вони були встановлені, на даній стадії судового провадження не змінились.
Доводи сторони захисту на користь обвинуваченого у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків. Тобто в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Отже, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність підстав для застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід продовжити винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи те, що усі наведені обставини у їх сукупності не дають достатніх підстав застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а тому, виправдовують потребу в необхідності продовження строку тримання під вартою на 60 днів.
У зв'язку з чим, суд вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та уникненню встановлених ризиків п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існує необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Як встановлено, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.2 ст.263 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.2 ст.263 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити протиправні дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим нетяжкого злочину проти громадської безпеки (ч.2 ст.263 КК України) та умисного тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (ч.5 ст. 407 КК України), суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 197, 314 -317, 369, 395 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 04 червня 2026 включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 04 червня 2026 включно.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1