Справа № 274/1846/25
Провадження №1-кп/0274/462/26
Ухвала
03.04.2026 м.Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі :
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321 КК України,
встановив:
В провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321 КК України.
02.04.2026 прокурор подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , посилаючись на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, підстави для зміни або скасування запобіжного заходу відсутні, оскільки ризики, які існували на момент обрання такого запобіжного заходу, не зникли і продовжують існувати на даний час.
03.04.2026 в судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання та просив продовжити строк заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що ніякого відношення до інкримінованих йому злочинів не має, бажає довести свою невинуватість та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, зобов'язується прибувати за першим викликом до суду. З 2016 року має у власності будинок, де проживає разом з сім'єю у АДРЕСА_1 . Потребує лікування, яке в умовах слідчого ізолятора є неналежним.
Захисник ОСОБА_7 просила відмовити прокурору в задоволенні клопотання, оскільки жоден ризик, вказаний в клопотанні, не підтверджений та необгрунтований. В матеріалах справи наявні докази про міцні соціальні зв'язки ОСОБА_6 та його стан здоров'я. Просить замінити її підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або визначити йому мінімальний розмір застави.
Заслухавши клопотання прокурора, враховуючи думку учасників кримінального провадження, дослідивши надане клопотання та матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Положення ст. 183 КПК України визначають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме - тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Так, ОСОБА_6 одружений, не має на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей (діти повнолітні). Раніше судимий. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України належать до категорії особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, а також від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Також суд зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували під час минулого продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, не перестали існувати й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наявність соціальних зв'язків, за відсутності інших обставин, які б свідчили про істотне зменшення ризиків, не виключає можливості переховування від суду або вчинення інших дій, передбачених ст. 177 КПК України, особливо з урахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та суворості покарання, яке може бути призначене у разі доведення вини.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти таким ризикам, визначеним у п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Однак, згідно із вказаними положеннями кримінального процесуального закону, суд наділений дискреційними повноваженнями в аспекті визначення застави, а відтак має можливість самостійно визначати доцільність застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою, суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, його сімейний та матеріальний стан, суд вважає за можливе визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України та буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст. ст. 331, 177, 178, 183, ст. 194 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме до 01 червня 2026 року (включно).
Визначити ОСОБА_6 суму застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
При внесенні застави покласти на ОСОБА_6 обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з м. Бердичева Житомирської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та \ або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками в цьому кримінальному провадженні.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі СІЗО Житомирської УВП №8.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою в той же строк з моменту вручення копії даної ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 07.04.2026 о 12.50 год.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3