Справа № 162/33/25
Провадження № 1-кп/162/13/2026
02 квітня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11.11.2024 за № 12024030530000819 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України (далі - КК України)
Захисник ОСОБА_4 02.04.2026 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_3 , сплачену суму застави повернути заставодавцю. У випадку відмови у задоволенні клопотання - зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вимоги мотивовані тим, що 14.11.2024 ОСОБА_6 сплатила визначений ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13.11.2024 розмір застави за ОСОБА_3 , що становить 242240 гривень, у зв'язку з чим останній був звільнений з-під варти. Востаннє строк дії покладених на ОСОБА_3 обов'язків при виконанні запобіжного заходу у вигляді застави продовжувався ухвалою від 18.09.2025 до 16.11.2025, після чого прокурор відповідні клопотання більше не подавав. Обвинувачений дотримується покладених на нього процесуальних обов'язків, з'являється на всі засідання, порушень не допускає, впливу на свідків не здійснював, нових злочинів чи адміністративних правопорушень не вчиняв. ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки та потребу в забезпеченні своєї родини, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей. Вважає, що розмір застави становить надмірний тягар для нього і заставодавця та є надміру тривалим, оскільки не є на разі виправданим та співмірним втручанням у майнові права останньої. Рівень ризиків, на які покликалася сторона обвинувачення при обранні запобіжного заходу, на даний час не є доведеним та обґрунтованим.
У судовому засіданні сторона захисту подане клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13.11.2024 щодо ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави - 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до квитанції 9360-5344-8697-87433 від 14.11.2024 ОСОБА_6 сплатила заставу за ОСОБА_3 у розмірі 242240 гривень.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 18.09.2025 ОСОБА_3 продовжено строк дії обов'язків при виконанні запобіжного заходу у вигляді застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, до 16.11.2025, та у подальшому не продовжувався.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вимогами ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин підозри, зменшення встановлених у провадженні ризиків.
Згідно з ч. 1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження (зміну) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Приписами ч.1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст. 177 цього Кодексу підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При розгляді питання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя, суд має виходити з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор судовому засіданні зазначив, що ризики, передбачені п. ст. 177 КПК України, на теперішній час не зменшились і продовжують існувати у цьому кримінальному провадженні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, та те, що докази у даному кримінальному провадженні досліджені не в повному обсязі, не допитані обвинувачений та свідки, судом встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які посилились у зв'язку з військовою агресією росії проти України, що обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
За викладених вище обставин доводи захисника в клопотанні про те, що розмір застави становить надмірний тягар для нього і заставодавця, на думку суду, не є підставою для скасування обвинуваченому запобіжного заходу та повернення заставодавцю коштів, які були внесені в якості застави, оскільки ці обставини не впливають на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та не можуть вважатися достатніми для їх запобігання.
Мета і обставини, що були підставою для визначення розміру застави обвинуваченому є й надалі актуальними, а твердження сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_3 не порушує покладених на нього обов'язків не свідчить про відсутність у провадженні будь-яких ризиків, а підтверджує, що обраний запобіжний захід є дієвим та забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Разом з тим, окрім положень ст. 182, 183 КПК України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки до суду. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги обсяг обвинувачення, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні, та те, що доказів, які б підтверджували обставини, що є підставами для повернення застави або були достатніми для зменшення її розміру, про що вказано у клопотанні захисника, судом на разі не встановлено, зазначені у клопотанні доводи не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, а тому у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
Керуючись ст. 176-177, 179, 182, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 06.04.2026.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_7