154/1354/26
1-кп/154/491/26
02 квітня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бійськ (російська федерація), громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого 03.11.2023 Острозьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
02 квітня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030510000782 від 08.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, стосовно якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року у кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено та існують обставини, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, зможе здійснити дії, передбачені п.п.1,3 ст.177 КПК України, зокрема: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та експертів. З метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду за межами території України або на території України, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. На думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 , який притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину проти життя та здоров'я особи, перебуваючи на свободі, матиме можливість незаконно впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні, схиляючи їх надавати неправдиві показання чи відмовитись їх надавати суду шляхом вмовлянь, погроз чи підкупу. Вказані ризики, які слугували підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, на тепер не зменшились і продовжують існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить їх запобіганню.
Обвинувачений ОСОБА_4 , якого підтримав захисник ОСОБА_5 , заперечили проти задоволення клопотання прокурора через його необґрунтованість та просили обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
10.11.2025 слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області своєю ухвалою застосував до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, та запобігання встановленим ризикам, зокрема, переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню.
Надалі, 03.02.2026, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою був продовжений слідчим суддею ще на 60 днів, тобто до 03.04.2026.
Суд вважає, що ризики, існування яких стало підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України, своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Обвинувачений, який раніше судимий за вчинення умисного злочину проти життя та здоров'я особи, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання.
При перевірці наявності ризику впливу на свідків суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Наведене свідчить, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом від них показань та дослідження їх судом.
Тому, зважаючи, що на момент вирішення питання про продовження строку застосованого запобіжного, судом не заслухано показань свідків, відтак є необхідність врахування й ризику незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, з метою надання ними необхідних обвинуваченому показань.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, на теперішній час необхідний для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Об'єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 в умовах тримання під вартою - відсутні.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою слід задовольнити.
Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд не визначає йому розмір застави.
Керуючись ст.ст.177,183,314 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор», на строк 60 днів, тобто до 31 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Вступна і резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена 02.04.2026. Повний текст ухвали суду складений 07.04.2026.
Головуючий ОСОБА_1