07 квітня 2026 року справа № 580/485/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене витягом з протоколу №26 від 05.12.2024 року;
- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2024 року №332 про мобілізацію ОСОБА_1 та направлення його до військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , із врахуванням п.13 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та висновків суду з подальшим відображенням вказаної інформації у відповідних державних реєстрах;
- визнати таким, що не має правових підстав та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 , та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідачем 05.12.2024 розглянуто заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та протоколом №26 від 05.12.2024 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, в зв'язку з тим, що заявником ОСОБА_1 «Відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведено факт утримання матері». 10.12.2024 відповідачем винесено наказ про мобілізацію позивача №332, відповідно до якого позивача з 10.12.2024 вважати призваним на військову службу за призовом на військову службу під час мобілізації та направити позивача до військової частини НОМЕР_1 . В подальшому позивача переведено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 , де позивач перебуває на період звернення із адміністративним позовом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ІНФОРМАЦІЯ_4 просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що його дії з видання наказу від 10.12.2024 №332 про мобілізацію ОСОБА_1 та направлення його до військової частини НОМЕР_1 є похідними від рішення комісії з надання відстрочок. Також зазначає, що немає повноважень давати вказівки Комісії з розгляду питань військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, яка є незалежним колегіальним органом.
Ухвалою від 20.03.2025 суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача - комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 . Розгляд справи розпочав спочатку.
Ухвалою від 10.02.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Військову частину НОМЕР_1 . Розгляд справи розпочато спочатку. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали надати до суду належним чином завірену копію наказу військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
Відповідач - Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 відзив на позовну заяву до суду не надав.
Від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що в день направлення позивача до військової частин, його статус щодо військового обов'язку змінився із військовозобов'язаного (військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави на військовослужбовця (військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Також стверджує, що з аналізу наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) вбачається, що позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив, до списків особового складу не зараховувався. Також, на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 №580/485/25 про надання суду копії наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини повідомив, що ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не зараховувався, військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Згідно витягу з протоколу комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.08.2024 №13 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09.11.2024.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.08.2024 №1/1/700 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09.11.2024.
18.11.2024 позивач подав на ім'я голови комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Сторонами не заперечується, що до заяви позивач долучив довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.08.2024 №1/1/700 про надання відстрочки, довідку Виконавчого комітету Христинівської міської ради від 05.11.2024 №141/09-04, довідку про доходи ОСОБА_2 (матері позивача) та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.11.2024. У додатках до заяви зазначено: документи на 4 арк, Інші документи додані до попередньої заяви, підстави для надання відстрочки не втрачені та не змінилися.
За наслідками розгляду вказаної заяви, рішенням комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленим протоколом від 05.12.2024 №26, відмовлено позивачу у наданні відстрочки.
Підставою зазначено, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведено факт утримання матері.
ІНФОРМАЦІЯ_5 направив позивачу повідомлення від 06.12.2024 №1/1/4303 про прийняте комісією рішення.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2024 №332 позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправними рішення про ненадання відстрочки та накази про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, скасування рішення комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене витягом з протоколу №26 від 05.12.2024.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає зокрема, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Відповідно до пп. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлений Додатком 5 до Порядку № 560, зокрема для п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII:
- для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
- для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09.11.2024, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.08.2024 №1/1/700 та витягом з протоколу комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.08.2024 №13.
18.11.2024 позивач подав на ім'я голови комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Сторонами не заперечується, що до заяви позивач долучив довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.08.2024 №1/1/700 про надання відстрочки, довідку Виконавчого комітету Христинівської міської ради від 05.11.2024 №141/09-04, довідку про доходи ОСОБА_2 (матері позивача) та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.11.2024. У додатках до заяви зазначено: документи на 4 арк, Інші документи додані до попередньої заяви, підстави для надання відстрочки не втрачені та не змінилися.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач дотримався встановленої Порядком № 560 процедури для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстави, визначеної пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
А та обставина, що позивачу вже була надана відстрочка з аналогічних підстав, на переконання суду свідчить про те, що у позивача були наявні усі правові підстави для автоматичного продовження відстрочки.
Проте, за наслідками розгляду вказаної заяви, рішенням комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленим протоколом від 05.12.2024 №26, відмовлено позивачу у наданні відстрочки. Підставою зазначено, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведено факт утримання матері.
При цьому, комісією не зазначено конкретний перелік документів не наданих позивачем на підтвердження факту утримання матері, які передбачені Порядком № 560, з урахуванням попереднього рішення про надання позивачу відстрочки, оформленого протоколом комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.08.2024 №13.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі досліджених судом доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд доходить до висновку, що рішення комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом №26 від 05.12.2024 в частині відмови позивачу у наданні відстрочки, є протиправним та підлягає скасуванню.
Тому позовна заява в зазначеній частині позовних вимог підлягає до задоволення.
Щодо визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , то суд зазначає, що відмова позивачу у наданні відстрочки, оформлена протоколом комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 №26 від 05.12.2024 та суд дійшов висновку про його протиправність та скасування, тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви у цій частині.
Щодо вимоги про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2024 №332 про мобілізацію ОСОБА_1 та направлення його до військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2024 №332 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини - є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.
Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи “правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що “правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, “розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Відтак, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2024 №332 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини - вже реалізований, а тому визнання його протиправним не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби.
Також позовна вимога до військової частини про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу позивача та виключити його із списків особового складу даної військової частини, не підлягає задоволенню, як така, що є похідною вимогою та актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, а тому порушень прав позивача з боку військової частини відсутні.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що за приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, з 10.12.2024 (день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».
Згідно пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.
Отже, за наявності підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, позивач має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.
Позовна вимога про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відділу №1 (м. Христинівка) ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , із врахуванням п.13 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та висновків суду з подальшим відображенням вказаної інформації у відповідних державних реєстрах також не підлягає до задоволення, оскільки, як зазначено раніше судом, з дати відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) позивач набув правового статусу «військовослужбовець», тоді як особа може скористатися/реалізувати право на отримання відстрочки лише до набуття статусу «військовослужбовець».
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд висновує, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом №26 від 05.12.2024 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ