Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
07 квітня 2026 р. справа № 520/6976/26
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 02.01.2023 по 18.04.2023, в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 02.01.2023 по 18.04.2023, в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №520/6976/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.
03.04.2026 представником позивача через систему "Електронний суд" подано заяву, в якій заявник просить суд поновити строк на подання до суду позовної заяви та відкрити провадження у справі.
Заява обґрунтована тим, що з 11.12.2025 втратила чинність частина 1 статті 233 КЗпП України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення). Таким чином, на думку позивача, право на звернення до суду з цим позовом відповідно до положень статті 233 КЗпП України не обмежене будь-яким строком. Крім цього, позивач зазначає, що з середини 2023 року постійно мешкає за кордоном, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті та іншими документами, що подаються з цією заявою, лист від 21.08.2024 №09/Р-380/426 особисто не отримував, про його існування дізнався лише у середині лютого 2026 року, коли в телефонному режимі через месенджер Вотсап звернувся до свого колишнього безпосереднього командира.
Розглядаючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом пункту 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Втім, положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
В постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновку, що у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини з 18.03.2023 наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону прикордонної служби України від 18.03.2023 №198-ОС.
Таким чином, спірні правовідносини виникли за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
З доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України на заяву позивача від 27.07.2024 листом від 21.08.2024 №09/Р-380/426 надано архівні відомості ОСОБА_1 за 2016 - 2023 роки на 8 арк., зокрема, про нараховане та виплачене грошове забезпечення у 2023 році, де зазначено конкретні види і суми нарахованих виплат, в тому числі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 30000,00 грн.
Таким чином, позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з моменту отримання позивачем листа НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.08.2024 №09/Р-380/426 у серпні 2024 року і відлік тримісячного строку розпочався саме з цього моменту.
Посилання позивача на те, що він дізнався про існування листа від 21.08.2024 №09/Р-380/426 лише у середині лютого 2026 року, коли в телефонному режимі через месенджер Вотсап звернувся до свого колишнього безпосереднього командира, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.
До суду з даним позовом позивач звернувся 27.03.2026, тобто з істотним пропуском строку звернення до суду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Щодо посилання позивача на те, що частина 1 статті 233 КЗпП України втратила чинність суд зазначає, що Велика палата Конституційного Суду України 11.12.2025 розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини 1 статті 233 КЗпП України та ухвалила Рішення №1-р/2025, яким частина 1 статті 233 КЗпП України визнана неконституційною та утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Проте, до спірних правовідносин застосуванню підлягає частина 2 статті 233 КЗпП України, оскільки позивач звільнений з військової служби.
Частина 2 статті 233 КЗпП України є чинною, неконституційною не визнавалась.
Щодо перебування позивача з середини 2023 року за кордоном, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Верховний Суд в ухвалі від 26.06.2024 у справі №201/5079/19 дійшов висновку, що сам факт тривалого перебування заявниці за кордоном, не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Суд критично оцінює твердження позивача та звертає увагу на те, що перебування закордоном жодним чином не підтверджує поважність причин пропуску звернення до суду з даним позовом.
Варто наголосити, що зазначені вище обставини, безумовно, не свідчать про труднощі чи перешкоди, що унеможливили своєчасне звернення до суду з цим позовом. Більше того, позивачем, ані в позовній заяві, ані в заяві про поновлення строку, жодним чином не обґрунтовано, яким чином вказані ним обставини безпосередньо вплинули або ускладнили вчинення позивачем процесуальних дій у визначений законом строк, а саме звернення з цим позовом до суду.
Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на тривалість строку, який пропущений позивачем, обставини, які завадили позивачу вчасно звернутися до суду, їх причинний зв'язок із пропуском строку звернення, суд дійшов до висновку про неповажність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказаних представником позивача у заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви про поновлення строку на подання до суду позовної заяви - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.