Справа № 420/7824/26
07 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 20 березня 2026 року (сформовано в підсистемі Електронний суд 19.03.2026) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.
Позовна заява обґрунтована тим, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в належному розмірі є протиправною.
Ухвалою від 25 березня 2026року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Через канцелярію суду 31.03.2026 року від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків, в якій представником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку.
У заяві представник позивача посилається на введений в Україні воєнний стан, який досі діє та необхідність суду врахування такого факту та поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом. Також, як вже було зазначено у позові, про порушення своїх прав позивачу стало відомо з відповіді від 12.02.2026 року наданої на адвокатський запит, а тому, на думку представника позивача, строк на звернення до суду не було пропущено.
Розглянувши вказану заяву, суд звертає увагу, що наведеним доводам представника щодо обчислення строку звернення до суду з дати отримання відповіді на запит представника відповідача, вже була надана оцінка в ухвалі про залишення позову без руху, та відхилені судом.
Щодо введення воєнного стану, суд зазначає, що сам факт воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. (висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року по справі № 500/1912/22).
Також суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 27.12.2024 року у справі № 420/13235/24, звернення до адвокату, не змінює моменту коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Своєю чергою, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, частина п'ята статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розв'язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.
Водночас, частина п'ята статті 122 КАС України є загальною нормою у розв'язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.
Так, статтею 233 КЗпП України встановлений інший строк, яка є спеціальною нормою по відношенню до ч. 5 ст. 122 КАС України.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати на день звільнення, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також суд зазначає, що рішенням Конституційного суду України від 11.12.2025 року № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з цим частина друга статті 233 КЗпП України залишена без змін.
Як вже зазначалось судом, позивач наказом від 11.03.2025 року був звільнений з військової служби у запас.
Отже, на спірні правовідносини поширюється дія частини 2 статті 233 КЗпП України, відповідно до якої строк на звернення до суду щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) встановлений протягом трьох місяців з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Для військовослужбовців таким повідомленням про суми нараховані при звільненні є грошовий атестат, який позивач повинен був отримати у день звільнення.
Отже, починаючи з 11.03.2025 року позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на неналежну виплату розміру грошового забезпечення та з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП України в діючій редакції, строк на оскарження дій відповідача щодо неналежного нарахування сум грошового забезпечення сплинув 11.06.2025 року. Проте до суду позивач звертається 20.03.2026 року, тобто з пропуском встановленого судом строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відсутні підстави для визнання причин поважними наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду та слід відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовна заява про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, належить поверненню заявнику.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 124, 126, 160,169,256,293,295, 297 КАС України, суддя
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Ухвалу про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.293,295,297 КАС України, з урахуванням пп. 15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко