Справа № 420/27419/25
06 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
13 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом № 16 від 22.05.2025 року;
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом № 17 від 29.05.2025 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі поданих ним заяви та доданих до неї документів.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що комісією з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було відмовлено останньому у наданні відстрочки та повідомлено, що він підлягає на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Представник позивача зазначає, що рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідач мотивував наявністю родичів першого ступеня споріднення.
В позовній заяві представник позивача наголошує, що у вересні 2023 року позивач отримав відстрочку від призову на військову службу, на особливий період строком на 90 днів.
В подальшому, як стверджує представник позивача, на протязі майже двох років (з вересня 2023 року по травень 2025 року) позивач подавав на адресу відповідача заяви продовження строку відстрочки разом з тим, як Президентом України видавалися Укази про продовження військового стану в Україні, та додавав до них одні й ті самі підтверджуючі документи.
За твердження представника позивача, протягом вказаного вище періоду часу на протязі двох років відповідачем неодноразово приймалися рішення про продовження позивачу строку відстрочки від призову на військову службу, на особливий період, аж до прийняття оскаржуваних рішень від 22.05.2025 року та 29.05.2025 року.
Як вказує представник позивача, рішення відповідача було оформлено протоколом №16 від 22.05.2025, про що на адресу позивача було направлено Повідомлення № 1/1/376 від 23.05.2025, копія якого додається до цього адміністративного позову.
В позовній заяві зазначено, що комісією з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було відмовлено останньому у наданні відстрочки та повідомлено, що він підлягає на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Представник позивача зазначає, що рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідач мотивував тим, що позивачем не надано підтверджуючих документів, які надають право на відстрочку. Рішення відповідача було оформлено протоколом № 17 від 29.05.2025 року, про що на адресу позивача було направлено Повідомлення № 1/1/394 від 30.05.2025 року.
Підсумовуючи, представник позивача доходить висновку, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від 22.05.2025 року та від 29.05.2025 року є необгрунтованими, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 20.08.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів звернення із заявами про надання відстрочки із зазначенням переліку наданих документів та доказів про доплату судового збору у розмірі 1211,20 грн
Суд ухвалою від 02.09.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 :
копії заяв ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з додатками до відповідача з вхідним номером та докази розгляду заяв ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
рішення, прийняті за наслідком розгляду заяв ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також документів, матеріалів на підставі яких прийнято рішення, з нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа від 05.09.2025, адміністративний позов надіслано до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено 13.08.2025 о 14 год. 59 хв., ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.09.2025 надіслано до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено 02.09.2025 о 15 год. 29 хв.
За приписами ч.4. ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Суд зазначає, що в силу вимог ч.6 ст.18 КАС України, на відповідача покладено обов'язок мати зареєстрований електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За приписами ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням наведеного та 15-денного строку для подання відзиву, що встановлений судом в ухвалі суду від 02.09.2025, з урахуванням приписів ст.120 КАС України, останній день для подання відзиву - 17.09.2025.
Водночас, відповідач станом на день розгляду справи відзив на позов не надав, клопотання щодо продовження строку для подання відзиву - не надав, витребуваних судом доказів - не надав.
Суд звертає увагу, що командир військової частини зобов'язаний забезпечити неухильне дотримання вимог прийнятого Верховною Радою України 29 червня 2023 року Закону України № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання «Електронних кабінетів» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», який набрав чинності 21 липня 2023 року.
Суд зазначає про персональну відповідальність командира військової частини за невиконання судових рішень у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 30.12.2016 №744 «Про організацію претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень».
Відповідно до статті 77, 78 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У порядку частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 КАС України, відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд оцінює поведінку відповідача, що ненадання відзиву та витребуваних судом доказів, є зловживанням процесуальним правом відповідача та невиконання процесуального обов'язку.
Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) та доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.
Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності наданих у повній мірі відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом доказів.
З урахуванням наведеного, суд вирішує справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини у справі.
Згідно зі Свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .
Згідно зі Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .
Згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №283440, ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.
Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №18, виданим комунальним некомерційним підприємством «Білозерська лікарня» Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області, встановлено, що хворий ОСОБА_4 , інвалід ІІ групи внаслідок психічного розгляду, переоглянутої 08.06.2016, проживає разом з ОСОБА_1 та потребує постійного стороннього догляду.
Вказано, що висновок дійсний до 14.11.2025.
Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 19.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляду за ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради від 27.02.2024 №01-26/321, ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на диспансерному обліку в комунальному некомерційному підприємстві «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради з 01.02.2011 по теперішній час з діагнозом: Рак шкіри плеча St II .T2N0M0. Стан після кріодеструкції (2011-2013) КГІІІ.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 09 лютого 2024 року, ОСОБА_2 повідомляє, що станом на 09 серпня 2023 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 і відмовляється доглядати за своїм сином ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що з 04 березня 2024 року в нього наявна друга сім'я.
Згідно з Довідкою від 26.05.2025 №0326 виданою Чорнобаївською сільською радою Херсонського району Херсонської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_1 не проживає з 04 березня 2022 року по теперішній час.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 12.05.2025 №2025/006118063, ОСОБА_1 з 23.11.2005 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями з військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України указом Президента України від 01.05.2023 №285/3.
06 вересня 2023 року на підставі п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений в запас за підпунктом «г» за сімейними обставинами.
08 травня 2025 року ОСОБА_1 особисто звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та просить розглянути його заяву, оформити в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Факт особистого вручення вказаної заяви підтверджується штампом вхідного номера ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.05.2025 №166.
Разом із заявою від 08.05.2025 ОСОБА_1 було подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні документи:
свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ;
свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ;
копія паспорта серії НОМЕР_4 ( ОСОБА_4 );
довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ( ОСОБА_4 );
копія паспорта серії НОМЕР_5 ( ОСОБА_3 );
картка фізичної особи-платника податків ( ОСОБА_3 );
довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №283440;
акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 19.05.2025 №16;
довідка ЛКК КНП «Білозерська лікарня» №13 від 09.02.2024;
заява ОСОБА_2 про відмову у догляді за сином;
довідка про хворобу ОСОБА_3 від 27.02.2024 №01-26/321;
довідка про реєстрацію за адресою від 21.02.2024 №107;
акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 21.02.2024 №14.
Повідомленням від 28.05.2025 №І/1/376 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що комісією з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначено, що протоколом від 29.05.2025 №17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляється, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Вказано причину відмови - наявність родичів першого ступеня споріднення.
24 травня 2025 року ОСОБА_1 особисто звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та просить розглянути його заяву, оформити в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Факт особистого вручення вказаної заяви підтверджується штампом вхідного номера ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.05.2025 №198.
Разом із заявою від 24.05.2025 ОСОБА_1 було подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні документи:
копія паспорту № НОМЕР_6 ( ОСОБА_1 );
копія військового квитка серія НОМЕР_3 ;
свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ;
копія паспорта серії НОМЕР_5 ( ОСОБА_3 );
копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 ( ОСОБА_3 ).
Повідомленням від 30.05.2025 №І/1/864 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що комісією з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначено, що протоколом від 29.05.2025 №17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляється, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Вказано причину відмови - ненадання підтверджуючих документів, які надають право на відстрочку.
Вважаючи прийняті рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1, 2 ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Виходячи із закріплених у ч.1, 2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приписів, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Як визначено у ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
Згідно з абзацами 1, 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповідності до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-ХІІ, частинами 3, 5 якої визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_6 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_6), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_6 за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
В свою чергу статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з п.9 ч.1 ст. 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Згідно з п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (в редакції чинній на час спірних правовідносин, далі - Порядок №560), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Відповідно до п.60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, за результатами розгляду заяви, відповідно до приписів п.60 Порядку №560, комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.
Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який є додатком до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Перелік №560).
Відповідно до Переліку №560, задля отримання відстрочки на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, військовозобов'язаний подає до ІНФОРМАЦІЯ_6 наступні документи:
для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Враховуючи наведене вище, документами які надають право на отримання відстрочки на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для особи, яка зайнята постійним доглядом за своїми батьком чи матір'ю, є, зокрема, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 24.05.2025 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач надав копії наступних документів:
копія паспорту № НОМЕР_6 ( ОСОБА_1 );
копія військового квитка серія НОМЕР_3 ;
свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ;
копія паспорта серії НОМЕР_5 ( ОСОБА_3 );
копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 ( ОСОБА_3 ).
Суд зазначає, що, в межах зазначених позовних вимог, спірні правовідносини виникли щодо правомірності відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з підстав ненадання підтверджуючих документів, які надають право на відстрочку.
Суд встановив, що у повідомленні від 30.05.2025 №І/1/864 зазначено, що протоколом від 29.05.2025 №17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляється, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Вказано причину відмови - ненадання підтверджуючих документів, які надають право на відстрочку.
Натомість, в означеному рішенні не вказано, які саме документи не надав позивач або має надати для отримання відстрочки від призову.
Суд звертає увагу, що загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не виконав обов'язку щодо належного мотивування прийнятого рішення, а відтак, на переконання суду, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом № 17 від 29.05.2025 року, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на особливий період, оформленого протоколом № 16 від 22.05.2025, суд зазначає таке.
Згідно з п.14 ч.1 ст. 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
Відповідно до Переліку №560, задля отримання відстрочки на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, військовозобов'язаний подає до ІНФОРМАЦІЯ_6 наступні документи, зокрема:
один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли щодо правомірності відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з підстав наявності родичів першого ступеня споріднення.
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 08.05.2025 про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач надав копії наступних документів:
свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ;
свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ;
копія паспорта серії НОМЕР_4 ( ОСОБА_4 );
довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ( ОСОБА_4 );
копія паспорта серії НОМЕР_5 ( ОСОБА_3 );
картка фізичної особи-платника податків ( ОСОБА_3 );
довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №283440;
акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 19.05.2025 №16;
довідка ЛКК КНП «Білозерська лікарня» №13 від 09.02.2024;
заява ОСОБА_2 про відмову у догляді за сином;
довідка про хворобу ОСОБА_3 від 27.02.2024 №01-26/321;
довідка про реєстрацію за адресою від 21.02.2024 №107;
акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 21.02.2024 №14.
Як встановлено судом, повідомленням від 28.05.2025 №І/1/376 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що комісією з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначено, що протоколом від 29.05.2025 №17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляється, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Вказано причину відмови - наявність родичів першого ступеня споріднення.
Водночас, суд зазначає, що відповідачем не конкретизовано та не надано жодної оцінки поданим позивачем документам щодо відсутності можливості родичів першого ступеню споріднення здійснювати постійний догляд за ОСОБА_4 , а також не зазначено чому саме відповідач не врахував подані позивачем документи.
Отже, суд також доходить висновку про невмотивованість та необґрунтованість рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом № 16 від 22.05.2025, а відтак, це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, суд відхиляє покликання представника позивача у позові на те, що відповідачем неодноразово приймалися рішення про продовження позивачу строку відстрочки від призову на військову службу, на особливий період, аж до прийняття оскаржуваних рішень від 22.05.2025 року та 29.05.2025 року, оскільки позивачем разом з позовною заявою не надано жодних доказів на підтвердження такого факту, а також не надано доказів щодо надання відповідачу тотожного переліку документів.
Суд зауважує, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, що визначений у ст.77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Вирішуючи позовні вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 за №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Водночас, способи захисту права - це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності із захисту прав. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.
Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (підпункти 5.6, 5.9 пункту 5). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим.
Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (підпункт 6.13 пункт 6), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі №9901/554/19 (пункт 19), від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/190 (підпункт 5.6 пункту 5), від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункт 44). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.
Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №1740/1838/18, ухваленої у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, від 15 квітня 2020 року у справі №712/11800/17.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 листопада 2023 року у справі №9901/459/21, від 09 листопада 2023 року у справі №990/41/23, від 01 вересня 2022 року у справі №990/46/22 також звернула увагу на те, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, щоб суди не зосереджувалися на дослівній інтерпретації позовних вимог, а намагалися з'ясувати мету, для якої особа звернулася до суду, і за наявності підстав задовольняли саме ту вимогу, яка є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача.
В спірному випадку, з огляду на встановлені судом обставини, основною метою подання цього позову ОСОБА_1 до суду є, зокрема, отримання відстрочки від призову на військову служби під час мобілізації.
Суд звертає увагу на те, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між правопорушенням та способом захисту права. Тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Судом встановлено, що до порушення прав позивача привів неналежний розгляд ІНФОРМАЦІЯ_1 поданих позивачем заяв про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та заяву від 24.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ч.5 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом № 16 від 22.05.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом № 17 від 29.05.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та заяву ОСОБА_1 від 24.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО