Справа № 420/27590/25
06 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,-
14 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 12.08.2025 року) до ОСОБА_1 , у якій представник позивача просить суд:
відкрити провадження в адміністративній справі за цим позовом;
стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) кошти в сумі 241658,46 (двісті сорок одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім гривень сорок шість копійок) в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення;
справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Судом витребувані з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області відомості щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та 25.08.2025 року отримано відповідь, згідно якої зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 (а.с.115)(з 29.08.2014 року) за яким позивачем і було направлено копію позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 року №182 «Про результати проведення службового розслідування» за самовільне залишення військової частини (місця несення служби), ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», з 21.10.2022 року по 31.05.2023 року призупинено виплату грошового забезпечення, позбавлена щомісячна премія та додаткова винагорода під час дії воєнного стану, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». В ході проведення службового розслідування було встановлено, що у зв'язку із виявленням факту самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 в умовах правового режиму воєнного стану військовою частиною, було здійснено переплату грошового забезпечення матросу ОСОБА_1 , за період з 21.10.2022 року по 31.05.2024 року у розмірі 241658,46 гривень (двісті сорок одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім гривень сорок шість копійок). Відповідно до акту службового розслідування, що був проведений з метою уточнення причин і умов, що призвели до переплати грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня вини військовослужбовця ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. 4 липня 2025 року з метою досудового урегулювання питання повернення 241658,46 гривень (двісті сорок одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім гривень сорок шість копійок), які отримані без належних правових підстав ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом, через відділення «Укрпошти» номер відправлення 6870200070581, претензію з пропозицією добровільно сплатити суму заборгованості протягом місяця з дня отримання зазначеного повідомлення. На адресу військової частини НОМЕР_1 було повернуто, відділенням «Укрпошти» номер відправлення 6870200070581, рекомендований лист, а саме - претензію з пропозицією добровільно сплатити суму заборгованості протягом місяця з дня отримання зазначеного повідомлення з відміткою працівника відділення «Укрпошти», що "адресат відсутній за вказаною адресою". Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року затверджені «Правила надання послуг поштового зв'язку» відповідно до яких «... Якщо адресат відсутній за вказаною адресою, рекомендований лист, зокрема повістка, вважається врученим, якщо працівник пошти проінформував адресата за номером телефону або через повідомлення в поштовій скриньці, і адресат не з'явився для отримання протягом трьох робочих днів. В такому випадку, на листі ставиться відмітка "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом та відбитком календарного штемпеля. Це вважається належним повідомленням, навіть якщо лист не був вручений особисто. Якщо протягом трьох робочих днів після повідомлення адресат не з'явився за рекомендованим листом, то на пошті зроблять відмітку "Адресат відсутній за вказаною адресою", поставлять печатку та підпис працівника пошти і не пізніше ніж наступного робочого дня повернуть відправнику». Лист вважається врученим, навіть якщо адресат не отримав його особисто, і це має юридичні наслідки.
Копія ухвали від 28.08.2025 року не була вручена відповідачу та була повернута підприємством поштового зв'язку по причині «адресат відсутній».
Додатково відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення 01.09.2025 року відповідного оголошення на веб-сайті «Судова влада» (а.с.38).
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79,90 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно інформації Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 25.08.2025 року ОСОБА_1 зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с.31)(з 29.08.2016 року).
За цією адресою позивач направив відповідачу копію позовної заяви з додатками(а.с.24-25).
Відповідно до:
-витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 року №182 про підсумки службового розслідування, матеріалами службового розслідування повністю підтверджено факти самовільного залишення військової частини (лікувальних закладів) та факти переплат грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди, які підлягають стягненню як такі, які отримані без належних правових підстав, а саме: навіднику 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_1 у розмірі: 285156,96 гривень (двісті вісімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят шість гривень дев'яносто шість копійок). Наказано: Службове розслідування вважати завершеним.
Начальнику групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 у відповідності до абзацу 3 пункту 143 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (зі змінами), строк військової служби, строк вислуги у військовому званні з 21.10.2022 року матросу ОСОБА_1 , навіднику взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 не зараховувати до дня повернення військовослужбовця на військову службу.
За вчинення діяння, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України "Самовільне залишення військової частини або місця служби", відповідно до вимог пункту 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, помічнику командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 повідомити орган досудового розслідування та надати відповідні матеріали для прийняття відносно матроса ОСОБА_1 , навідника взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 рішення, відповідно до ст. 214 КПК України.
Голові комісії призначеної наказом командира військової частини НОМЕР_1 №120 від 24.02.2024 року до 25.04.2024 року підготувати проєкт наказу Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №287 від 22.11.2022 року, №340 від 05.12.2022 року, в частині виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану за жовтня-листопад 2022 року матросу ОСОБА_1 .
Помічнику командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , забезпечити претензійну роботу щодо стягнення з матроса ОСОБА_1 , навідника взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 безпідставно отриманих грошових коштів, відповідно до довідки-розрахунку №123 від 01.04.2024 року щодо переплати грошового забезпечення (в т. ч. щомісячної премії), та винагороди військового стану за період з 21.10.2022 року по 31.05.2023 року матросу ОСОБА_1 в судовому порядку.
Голові комісії призначеної наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2024 року №120, до 25.04.2024 року підготувати проєкт наказу Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (зі основної діяльності) №257 від 01.07.2023 року в частині встановлення дати, з якої військовослужбовець рахується як такий, що самовільно залишив військову частину, матрос ОСОБА_2 , з 21.10.2022 року по теперішній час (а.с.16-19);
-довідки розрахунку переплати грошового забезпечення та винагороди військового стану за період з 21.10.2022 року по 31.05.2023 року матроса ОСОБА_1 разом до утримання - 285156,96 грн; зменшено суму боргу - 43498,50 грн.; залишок до утримання - 241658,46 грн. (а.с.20).
03.07.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 надіслано ОСОБА_1 претензію про повернення коштів, у якій зазначено, що згідно довідки-розрахунку переплати грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди під час дії воєнного стану матросу ОСОБА_3 , за період з 21.10.2022 року по 31.05.2023 року. загальна сума до утримання складає 241658,46 гривень (двісті сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім гривень сорок шість копійок).З метою досудового урегулювання питання повернення 241658,46 гривень (двісті сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім гривень сорок шість копійок)., які отримані без належних правових підстав, пропоную: у місячний строк, з моменту отримання даної Претензії, повернути грошові кошти в сумі 241658,46 гривень (двісті сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім гривень сорок шість копійок). Шляхом перерахування грошових коштів за наступними реквізитами: МФО: 820172, номер рахунку в банку: UA958201720343120001000077219, Код ЄДРПОУ: 26605284 (а.с.21).
Претензію надіслано на адресу відповідача, а саме острів АДРЕСА_1 та вона повернута засобами поштового зв'язку по причині «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.22).
У зв'язку з несплатою цих коштів відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 2019 року № 548-XIV.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно ст. 1 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Згідно ст. 10 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно п. 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 року №182 та довідки-розрахунку щодо переплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , загальна сума надлишково виплачених коштів складає 241658,46 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 160-IX, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Суд встановив, що 03.07.2025 року на адресу відповідача була направлена претензія від 03.07.2025 року № 3562 про повернення коштів.
Однак, претензія залишена без належної відповіді та добровільного виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Даних щодо добровільної сплати відповідачем, ОСОБА_1 , отриманого грошового забезпечення, на дату розгляду справи суду не надано.
Таким чином, зазначена сума безпідставно отриманого грошового забезпечення у розмірі 241658,46 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена та не обгрунтована.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень понесені ним витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягуються, що випливає зі змісту ч.2 ст.139 КАС України, тому такі витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти в сумі 241658(двісті сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім)грн. 46коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням грошового забезпечення.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).
Суддя М.М. Аракелян