Справа № 420/34956/24
01 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попова В.Ф.
секретар Кологрива Ю.А.,
за участю:
прокурора Клюкіна К.І.,
представника відповідача Сосніна О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОВА (далі Департамент культури) до Одеської обласної ради, в якій просить зобов'язати Одеську обласну раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом і культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ - 40055626) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - прибутковий будинок Маврокордато прийнятий під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому від 15.08.1985 № 480 як пам'ятку архітектури місцевого значення, за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 21 ріг вул. Рішельєвської (юридична адреса: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 12), на умовах і в порядку визначеними постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що відповідно до п. 11 рішення обласної ради № 154-ХХІУ, Прибутковий будинок Маврокордато, визначений як об'єкт культурної спадщини та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 21 ріг вул. Рішельєвської, входить до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює Одеська обласна рада. Прибутковий будинок Маврокордато знаходиться у незадовільному стані, поступово піддається руйнації, а охоронний договір на вказану будівлю-пам'ятку не укладено, що свідчить про порушення вимог пам'яткоохоронного законодавства з боку відповідача. Просять задовольнити позовні вимоги.
Департамент культури надав письмові пояснення по справі, згідно з якими позовні вимоги не підтримали і зазначили, що для укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини документ, що посвідчує право власності чи користування - є обов'язковим. Відповідно до інформації, наданої листом управління обласної ради з майнових відносин від 15.10.2024 № 03/2528/24, право власності на зазначений об'єкт нерухомості за обласною радою станом на сьогодні не зареєстровано. Оскільки Одеська обласна рада не є власником будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 21 та не уповноважена на укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Прокурор заперечував проти такої позиції та зазначив, що сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Прибутковий будинок Марокордато перебуває в управлінні Одеської обласної ради, та той факт, що сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, а також те, що всі нерухомі пам'ятки архітектури та містобудування державної форми власності були прийняті у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області (комунальну власність Одеської обласної ради народних депутатів), позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог і зазначив, що Одеська обласна рада не є власником будівлі щодо якої вимагається укладення охоронного договору. Питання щодо реєстрації вказаного майна за Одеською обласною радою буде вирішено після виготовлення технічної документації на будівлю, а вже потім буде щодо укладений охоронний договір.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду з підстав відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом.
Суд протокольно відхилив зазначене клопотання, оскільки вирішуючи справи, пов'язані із захистом культурної спадщини України Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об'єктів, що становлять культурну цінність. Збереження об'єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому, Україною взято міжнародне зобов'язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України (Постанова Верховного Суду в складі Судової палати від 31.01.2023 у справі №640/8728/21).
Судом встановлені такі обставини по справі.
Будівля за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 21 piг вул. Рішельєвської (юридична адреса: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 12) - прибутковий будинок Маврокордато, споруджений у 1900 році за проектом архітектора Ю.М. Дмитренко. Під охорону держави прийнятий рішенням Одеського облвиконкому від 15.08.1985 № 480 як пам'ятка архітектури місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 728/0/16-08, охоронний № 190-ОД.
Вказаний об'єкт культурної спадщини наявний у переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області відповідно до рішення обласної ради від 22.09.2006 № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада» в редакції пункту 11 рішення обласної ради від 24.04.2003 № 154-ХХІУ «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада».
Разом з цим, відповідно з рішенням Виконавчого комітету Одеської міської Ради від 29.06.2005 № 259 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси», вирішено провести технічну інвентаризацію та реєстрацію об'єктів нерухомості згідно з додатком, оформити та надати свідоцтва про право власності на об'єкти комунальної власності, в тому числі «житловий дім (мур.) 1900 року, архітектор Дмитренко Ю.М.» - (п. 158 додатку до вказаного рішення).
Одеською обласною радою 04.08.2006 до Господарського суду Одеської області заявлено позов до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 259 від 29.06.2005 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» та скасування його в частині включення до додатку 407 об'єктів (справа №15/290-06-7734А).
Постановою Господарського суду Одеської області від 09.10.2006 позов задоволено частково, а саме визнано нечинним та скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 № 259 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2006 № 395 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06,2005 № 259 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м, Одеси» в частині включення до додатку до рішення 406 об'єктів нерухомості, зазначених в адміністративному позові Одеської обласної ради від 04.08.2006 (в тому числі Прибутковий будинок Маврокордато), крім об'єкта нерухомості № 39З «Особняк Гавседича» (вул: Герта, 10). В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2008 касаційну скаргу Одеської обласної ради задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського руду від 06.02.2007 скасовано, постанову Господарського суду Одеської області від 09.10.2006 залишено без змін.
Отже, відповідно до п. 11 рішення обласної ради № 154-ХХІУ, Прибутковий будинок Маврокордато, визначений як об'єкт культурної спадщини та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 21 ріг вул. Рішельєвської, входить до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює Одеська обласна рада.
Прибутковий будинок Маврокордато знаходиться у незадовільному стані та поступово піддається руйнації, що сторонами не заперечується.
Одеською обласною прокуратурою на адресу Департаменту культури, надіслані листи-запити від 23.08.2023 № 15/3/2-1372ВрХ-23 та від 27.06.2024 № 15/3/2-951ВИХ-24 з повідомленням про порушення вимог пам'яткоохоронного законодавства, та з проханням надати відповідну інформацію.
Листами від 16.10.2023 № 3200/01 -33/2-23/4801 та від 29.07.2024 № 2191/10/01-07/2-24/820 Департаментом надані матеріали проведених перевірок, у тому числі складених актів огляду стану вказаної пам'ятки, листи, направлені на адресу Одеської міської ради з проханням вжити заходів щодо збереження пам'ятки.
Прокурор зазначає, що Департамент помилково вважав власником Прибуткового будинку Маврокордато Одеську міську раду, за умови існування рішення Одеської обласної|ради від 24.04.2003 № 154-ХХІУ, відповідно якого власником вказаної будівлі-пам'ятки є Одеська обласна рада.
На адресу Департаменту 13.09.2024 обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано повідомлення за № 15/3/2-1301ВИХ-24, яким обґрунтовано доведено до відома, про наявність порушень інтересів держави, які полягають у неукладенні Одеською обласною радою охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини - Прибутковий будинок Маврокордато.
У відповідь на вказане повідомлення Департаментом скеровано лист від 16.10,2024 № 3008/10/01-07/2-24/1111, з якого вбачається, що останнім заходи реагування до Одеської обласної ради щодо вказаної будівлі-пам'ятки не вживались.
Вищезазначені обставини не спростовуються сторонами у справі і є доведеними.
Суд погоджується з обґрунтуваннями прокурора, що Департамент культури будучи обізнаним про порушення пам'яткоохоронного законодавства України, відмовився від вжиття заходів реагування, а тому у прокурора наявні підстави для звернення із відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Суд зазначає, що позиція Департаменту щодо не підтримання позовних вимог заявлених прокурором, не є підставою для відмови у задоволенні позову чи закритті провадження, оскільки із виходячи вищенаведених обставин є очевидним факт порушення пам'яткоохоронного законодавства України відносно об'єкта культурної спадщини який знаходиться у незадовільному стані та поступово піддається руйнації при повній протиправній бездіяльності як Департаменту культури так і Одеської обласної ради.
А тому, прокурор, заявивши такий позов діє в інтересах держави виходячи з положень ЗУ «Про прокурату», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення про Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням виконуючого обов'язки голови обласної; державної адміністрації № 647/А-2019 від 27.05.2019.
Таким чином, у цій справі встановлено, що відповідно до п. 11 рішення обласної ради № 154-ХХІУ, Прибутковий будинок Маврокордато, визначений як об'єкт культурної спадщини та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 21 ріг вул. Рішельєвської, входить до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює Одеська обласна рада.
При цьому, Одеська обласна рада не укладає охоронний договір відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», мотивуючи відсутністю реєстрації права власності на вказаний об'єкт за обласною радою.
Заслухавши сторони, дослідивши їх письмові заяви по суті, враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають повному задоволенню.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805 (далі Закон № 1805).
Згідно з абзацами другим, третім преамбули до вищезгаданого Закону об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Частиною І четвертою даної статті передбачено, що відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
У положеннях статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби, тощо.
Згідно з п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001, власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти і охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. і
При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи и частини, у тому числі території, на якій вона розташована, відповідно до п. 1 даного порядку.
Пунктами 5-6 Порядку встановлено, що в охоронному договорі, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
До охоронного договору додаються:
1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на І момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки ; значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт: чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), у п'ятиденний термін після його зміни;
2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);
4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);
5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);
6) паспорт пам'ятки.
Необхідно зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду у справі: № 806/1536/18 від 23.12.2019, охоронний договір за своєю правовою природою є адміністративним договором, виходячи з такого.
Пункт 16 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає адміністративний договір як спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акту.
Охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та власника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акту органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Висновок про те, що охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором викладено також у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18.
Частиною 11 ст. З Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Згідно з Положенням про Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням виконуючого обов'язки голови обласної; державної адміністрації № 647/А-2019 від 27.05.2019, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Одеської обласної; державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації.
Статтею 66 Конституції України встановлено конституційний обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Релевантними до спірних у цій справі правовідносин є й приписи частини третьої статті 13 Основного Закону України, згідно з якими власність зобов'язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
У цій справі сторонами охоронного договору виступають два суб'єкта владних повноважень, які в силу приписів вищенаведеного пам'яткоохоронного законодавства, приписів ст. 19 Конституції України, зобов'язані укласти охоронний договір незалежно від наявності чи відсутності у державному реєстрі речових прав на вказане майно.
В порушення вимог ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації на вказану пам'ятку не укладено.
Суд повністю погоджується з позицією прокурора, що така бездіяльність є протиправною та може привести до втрати вказаного об'єкта.
Аргументи відповідача про відсутність у нього обов'язку укласти охоронний договір на особняк спростовуються й нормами частини першої статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які містять імперативні прямі приписи про те, що усі власники, зокрема й щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи), незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Тобто ці норми безальтернативно та беззастережно встановлюють обов'язок для усіх власників щойно виявлених об'єктів культурної спадщини укласти охоронний договір в порядку, встановленому законом.
Наведені Товариством аргументи такого висновку не спростовують і не містять у собі вагомих і переконливих міркувань, які б дозволяли вважати інакше, ставили б під сумнів правильність застосування вищезазначених норм матеріального права, законність вимог прокурора.
Суд зазначає, що приписи Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 у переліку документів необхідних для укладання охоронного договору не передбачають обов'язкової державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що спростовує посилання відповідачів на ці обставини.
Узагальнюючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що стороною позивача доведено наявність у Одеської обласної ради обов'язку укладення у спірних правовідносинах охоронного договору, а судовим розглядом справи встановлено невиконання такого обов'язку і його заперечення відповідачем.
З обставин цієї справи також вбачається, що відповідач не демонструє наміру добровільно укласти охоронний договір, що дає підстави для повного задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської обласної ради задовольнити повністю.
Зобов'язати Одеську обласну раду (код ЄДРПОУ - 25042882) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом і культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ - 40055626) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - прибутковий будинок Маврокордато прийнятий під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому від 15.08.1985 № 480 як пам'ятку архітектури місцевого значення, за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 21 ріг вул. Рішельєвської (юридична адреса: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 12), на умовах і в порядку визначеними постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст виготовлений та підписаний 06.04.2026 року.
Суддя Попов В.Ф.