Справа № 420/15477/25
07 квітня 2026 року с м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 в неповному нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у фіксованій величині, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у фіксованій величині, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, визнання протиправними дій відповідача в нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року за календарний період служби з 19.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, на 01.01.2024 року за календарний період служби з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, на 01.01.2025 року за календарний період служби з 01.01.2025 року по 10.03.2025 року включно, також, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року за календарний період служби з 19.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, на 01.01.2024 року за календарний період служби з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, на 01.01.2025 року за календарний період служби з 01.01.2025 року по 10.03.2025 року включно, також, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачем тим, що у період проходження ним військової служби відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, тому відповідач має бути зобов'язаний судом нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за зазначений період. Крім того, у період проходження позивачем військової служби з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалася не у повному розмірі, тобто проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що держава Україна виконала свої зобов'язання щодо виплати грошового забезпечення позивачу, однак держава не позбавлена можливості з урахуванням наявних фінансових ресурсів відмовити у перерахунку індексації грошового забезпечення, особливо в умовах воєнного стану. Виплата позивачу індексації грошового забезпечення не буде відповідати вимогам діючого законодавства, принципу рівноправності та принципу збалансованості бюджету. Крім того, позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після скасування у судовому порядку п.6 Постанови 103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704 відбулася зміна розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, або доказів які свідчать про підвищення після 29.01.2020 розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, що в свою чергу зумовило б зміну розмірів складових грошового забезпечення, які були враховані під час обчислення грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Позивач не враховує те, що при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які у даний час перебувають на військовій службі, застосовується в якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначений законом на 01.01.2018 року. Починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб. Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 року та 01.01.2025 року. При цьому, позивач посилається на норму постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, у редакції, яка втратила свою чинність. За таких обставин, у спірних правовідносинах у відповідача відсутні правові підстави для перерахування грошового забезпечення із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762 грн. З наведеного слідує, що встановлення з 01.01.2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців. Враховуючи вищевикладене, у позивача відсутнє право на перерахування розміру грошового забезпечення, в якому розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення повинні бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року та 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до Постанови №704.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
З наданої відповідачем до суду довідки про виплату основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року №1772 від 05.05.2025 року, вбачається, що йому було нараховано та виплачено індексацію у наступних розмірах: серпень 2024 року - 130,20 грн., вересень 2024 року - 130,20 грн., жовтень 2024 року - 130,20 грн., листопад 2024 року - 130,20 грн., грудень 2024 року - 254,35 грн.
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, Військова частина НОМЕР_1 не виплачувала на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення щомісячно за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1-1, абз. 8 п. 4, п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Виходячи зі змісту наведеної норми для проведення подальшої індексації з наступного за базовим місяцем здійснюється нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації.
При цьому сума підвищення доходу має перевищувати суму індексації, що має нараховуватись у місяці зростання доходу.
Згідно з п.6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, з аналізу наведених положень законодавства випливає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до вимог вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у редакції постанови №1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Підпунктом 1 пункту 3 постанови КМУ від 31.03.2021 року № 278 у пункті 5 Порядку № 1078 в абзаці шостому слово «(окладів)» замінено словами «(посадових окладів)».
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 року № 1013.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 4 постанови КМУ від 31.03.2021 року №278 пункт 10-2 Порядку № 1078 викладено в такій редакції: «10-2. Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби».
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, питання щодо застосування наведених положень Порядку №1078 було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом.
Так, згідно усталеної практики Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постанови від 01 червня 2023 року у справі №120/13635/21-а, від 15 червня 2023 року у справі №120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі №420/17338/22, з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
Верховний Суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав військовослужбовець.
Також, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 15 червня 2023 року у справі №120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі №420/17338/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №200/5343/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №380/9726/20, серед іншого, ВС зазначав, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, Верховний Суд вказав, що право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Також, Верховний Суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Верховний Суд зазначив наступне.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, ВС дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
На підставі системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу військовослужбовця, належить вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Верховний Суд зазначив, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 ведуть мову про суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися у березні 2018 року, якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців.
З огляду на це, суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року у якості місяця підвищення доходу, а не березня 2018 року.
Застосовуючи наведені вимоги чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин та висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає наступне.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.
Відповідно до наявної у справі копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №20 від 19.01.2023 року позивач був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 з 19.01.2023 року.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2025 року №70 ОСОБА_1 з 10.03.2025 виключено зі списків особового складу військової частини.
Збільшення посадового окладу позивача на нормативному рівні у спірному періоді не відбулося.
При цьому, позивач вважає, що має право на отримання саме індексації-різниці у період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Суд зазначає, що право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 року на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Проте, посадовий оклад позивача, який був призначений на посаду з 19.01.2023 року та перерубав на ній у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього - 19.01.2023 на посаду.
Таким чином в даному випадку у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 п.5 Порядку № 1078.
Висновок суду узгоджений із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2024 року у справі 160/2481/23.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача в нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року за календарний період служби з 19.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, на 01.01.2024 року за календарний період служби з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, на 01.01.2025 року за календарний період служби з 01.01.2025 року по 10.03.2025 року включно, також, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року за календарний період служби з 19.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, на 01.01.2024 року за календарний період служби з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, на 01.01.2025 року за календарний період служби з 01.01.2025 року по 10.03.2025 року включно, також, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 у період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
В позовній заяві позивач зазначає та не заперечує відповідач, що у спірний період проходження служби позивач отримував грошове забезпечення, розраховане шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становив 1762 гривні.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що у період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року він отримував грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2025 року №70 ОСОБА_1 з 10.03.2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік не отримав. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачувалась.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 року №1386 про виплату основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення у жовтні 2023 року та вересні 2024 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не виплачувалась.
Відповідно до п. 2, 3 розділу І «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 липня 2018 року №623 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за №936/32388, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
При цьому, пунктом 4 постанови №704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Відповідно до пункту 3 Змін що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України №103, у постанові Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Станом на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України №704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачив, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року, у справі №240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
На підставі зазначеного, після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 виникли правові підстави для перерахунку окладів з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (без використання обмеження у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 року, яка набрала чинності з 20.05.2023 року, було внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, виклавши абз.1 постанови у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, починаючи з 20.05.2023 року, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, та по 20.05.2023 року - дня набрання чинності Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 року, у позивача (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, щодо періоду з 20.05.2023 року суд зазначає, що пунктом 2 Постанови №481 від 12.05.2023 року «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» викладено абзац 1 в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023 року.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
Так, у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов'язані з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
У первинній редакції пункту 4 Постанови №704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови №704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови №481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину 1762 грн., застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.
Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.
Приписи пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 року по справі №520/5814/24 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 року у справі №600/3516/24-а та від 22.10.2025 року у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) та протягом усього періоду її дії (до 18.06.2025) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762 грн., передбаченої Постановою №481 та сформував наступний: до правовідносин, пов'язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01.01.2024 року відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, висновок Верховного Суду щодо необхідності застосування пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції має загальний характер і підлягає врахуванню у всіх правовідносинах, у яких визначається розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до цієї постанови.
З огляду на принцип верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що під час визначення розміру грошового забезпечення позивача за період з 19.01.2023 по 10.03.2025 року підлягав застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, що встановлювала фіксовану розрахункову величину 1762 грн.
Відповідно до розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Враховуючи те, що у період з 19.01.2023 по 10.03.2025 року позивачу було також виплачено грошову допомогу на оздоровлення у жовтні 2023 року та вересні 2024 року, позовні вимоги про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 19.01.2023 по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік підлягають задоволенню.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023-2025 роки, оскільки матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу цих допомог в зазначені періоди .
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік, відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік, у суду є всі підстави для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік, відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 в неповному нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у фіксованій величині, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у фіксованій величині, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, визнання протиправними дій відповідача в нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року за календарний період служби з 19.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, на 01.01.2024 року за календарний період служби з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, на 01.01.2025 року за календарний період служби з 01.01.2025 року по 10.03.2025 року включно, також, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року за календарний період служби з 19.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, на 01.01.2024 року за календарний період служби з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, на 01.01.2025 року за календарний період служби з 01.01.2025 року по 10.03.2025 року включно, також, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік, відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 року по 10.03.2025 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА