07 квітня 2026 р. справа № 400/2268/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73028,
провизнання неправомірним та скасування рішення від 31.01.25 р. № 212950008249, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.25 р. № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача з 23.01.25 р. призначити, провести нарахування та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи, а саме з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі (стаж 2 роки 5 місяців 7 днів) та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. (стаж 8 років 3 місяці).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що протиправно відмовлено у призначенні пенсії спірним рішенням через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки періоди роботи у госпгрупі Дніпровського райвно з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі (стаж 2 роки 5 місяців 7 днів) та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. (стаж 8 років 3 місяці) підтверджуються записами трудової книжки. Щодо виявлення недоліків в записах трудової книжки, то відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. Тобто, на думку позивачки, зазначені неточності не можуть позбавляти її права на отримання пенсії.
Від відповідача 1 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що на підставі заяви та наданих документів Головним управління 31.01.25 р. винесено рішення № 212950008249 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. Так, на час розгляду поданих позивачкою документів Головним управлінням було встановлено, що вік позивачки становить 60 років, а страховий стаж складає 23 роки 5 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано спірні періоди роботи, оскільки записи трудової книжки позивачки містять неточності та виправлення, а за період з 01.10.24 р. до 31.12.24 р. в відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України. З наведеного вбачається, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Від відповідача 2 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що 23.01.25 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Органом, що приймав рішення за заявою позивачки про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. За наслідками розгляду заяви позивачки від 23.01.25 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 31.01.25 р. № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії. Також, зазначає, що з урахуванням приписів пункту 4.10. Порядку № 22-1 електронну пенсійну справу позивачки передано до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, який не є відповідачем у справі. Тому, наявні підстави для залучення другого відповідача.
Ухвалою від 08.04.25 р. суд залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач 3).
Від відповідача 3 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що 23 січня 2025 р. позивачка звернулась до відповідача 1 з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону № 1058. На виконання принципу екстериторіальності заява розглянута відповідачем 2 та за результатами розгляду 31.01.25 р. прийнято рішення № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 31 року. Рішення вважає правомірним.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
23.01.25 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
31.01.25 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Зі змісту рішення вбачається, що на час звернення позивачки з заявою про призначення пенсії за віком її вік 60 років, страховий стаж склав 23 роки 5 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.83 р.:
- з 17.02.86 р. до 07.10.86 р., оскільки дата звільнення не відповідає даті у наказі про звільнення;
- з 01.10.90 р. до 01.01.99 р., оскільки наявне необумовлене виправлення дати звільнення та запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства не існуючої на той час УССР;
- з 01.10.24 р. до 31.12.24 р., оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 р.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Абзацом 2 ст. 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.05 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).
Згідно ч. 2 та 3 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, спірним рішенням до страхового стажу не було зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.83 р.:
- з 17.02.86 р. до 07.10.86 р., оскільки дата звільнення не відповідає даті у наказі про звільнення;
- з 01.10.90 р. до 01.01.99 р., оскільки наявне необумовлене виправлення дати звільнення та запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства не існуючої на той час УССР;
- з 01.10.24 р. до 31.12.24 р., оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу, що вимоги позивачки стосуються оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.25 р. № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком, а також не зарахування періодів роботи з 17.02.86 р. до 07.10.86 р. та з 01.10.90 р. до 01.01.99 р., тобто, період з 01.10.24 р. до 31.12.24 р. не є предметом розгляду в даній справі.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.18 р. у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.93 р. № 301 (далі - Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивачка не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які врешті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.18 р. у справі № 428/7863/17, від 24.05.18 р. у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.18 р. у справі № 423/1881/17, від 29.03.19 р. у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивачки, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи та навчання позивачки у спірний період.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Суд також звертає увагу відповідачів на те, що згідно з п. 1.8 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Отже, відповідач 1 міг скористатись зазначеним механізмом та повідомити позивачку про недостатність документів, необхідних для прийняття рішення по суті заяви.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У вказаному випадку, відповідач 1 розглядаючи заяву позивачки, мав достатні повноваження для вжиття заходів, спрямованих на отримання довідки від підприємств, архівних довідок з метою самостійного уточнення необхідних відомостей.
Проте, відповідач 1 не надав докази вчинення ним як органом якому визначено опрацювання заяви позивача про призначення пенсії будь-яких дій для отримання необхідних документів для прийняття рішення по суті заяви позивача.
Суд наголошує на тому, що відповідач 1 розглядаючи заяву позивачки мав достатні повноваження для отримання усіх необхідних документів.
З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що спірне рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, а період роботи позивачки з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. зарахуванню до пільгового стажу.
При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є твердження позивачки, що дії стосовно зарахування до страхового стажу мають бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивачки та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо нього позовних вимог.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачці пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення, але не до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області, а за зареєстрованим місцем проживання особи, до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивачки від 23.01.25 р. про призначення пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог позивачки про зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини першої ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. В цій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивачка сплатила у розмірі 1 211,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.20 р. у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".
Отже, судовий збір присуджується позивачці в розмірі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73028, ЄДРПОУ 21295057), задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.25 р. № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. та повторно розглянути заяву від 23.01.25 р. про призначення пенсії за віком.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз