про повернення позовної заяви
06 квітня 2026 рокусправа № 380/4637/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А., розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з такими вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 в 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, та 2025 роках, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1.17., 1.11., 1.11., 1.14., 1.197., 1.0796, та 1.115;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 24.07.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.17., 1.11., 1.11., 1.14., 1.197., 1.0796, та 1.115 та провести перерахунок та виплату пенсії.
Ухвалою суду від 23.03.2026 було залишено позовну заяву без руху та зобов'язано позивача додати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
02.04.2026 від позивача за вх. №27387 надійшла заява про усунення недоліків. Заява мотивована тим, що у зв'язку із збройною агресією росії проти України позивач не цікавився перерахунком пенсії (по індексації), так було не до цього коли в Україні війна, тому позивач вважав, що державі необхідні кошти для оборони суверенітету України, тому і раніше і не звертався до суду по даному факту. Проте у січні 2026 року позивачу, стало відомо, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 16 квітня 2025 року справі №200/5836/24 адміністративне провадження № К/990/4755/25, прийняв позитивне аналогічне рішення по сумі індексації, за минулі роки. Позивач зазначає, що до вказаної Постанови ВСУ від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23 у судах по даному факту була негативна практика, та суди відмовляли у здійсненні такого перерахунку пенсії. Тільки після даного рішення суду судова практика по даному питанні змінилася. Тому позивач звернувся, із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Львівській області за просив надати інформацію, щодо проведення індексації пенсії, за 2019 р., 2020 р., 2021 р., 2022 р., 2023 р., 2024 р., та 2025 роки, та застосування коефіцієнтів під час проведення індексації пенсії, які були встановлені Постановою КМ України у відповідних календарних роках. Позивач просить суд не застосовувати термін позовної давності у спорі, що виник між ним та відповідачем, щодо непроведення індексації пенсії з 2019 по 2026 роки.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує на тому, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що представник позивача не зазначив конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
З таких підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
Суд вказує на те, що перерахунки пенсії здійснюються з 1 числа кожного місяця, відтак належною датою перерахунку пенсії позивача в межах шестимісячного строку на звернення до суду є 01.09.2025.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а тому існують достатні підстави для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України у частині позовних вимог щодо:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не проведення з 24.07.2025 по 01.09.2025 індексації пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1.17., 1.11., 1.11., 1.14., 1.197., 1.0796, та 1.115.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 24.07.2025 по 01.09.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.17., 1.11., 1.11., 1.14., 1.197., 1.0796, та 1.115 та провести перерахунок та виплату пенсії.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя,
у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою визнати неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами у частині позовних вимог щодо:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не проведення з 24.07.2025 по 01.09.2025 індексації пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1.17., 1.11., 1.11., 1.14., 1.197., 1.0796, та 1.115.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 24.07.2025 по 01.09.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.17., 1.11., 1.11., 1.14., 1.197., 1.0796, та 1.115 та провести перерахунок та виплату пенсії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повноїухвали суду.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна