07 квітня 2026 рокусправа № 380/23839/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , у якому позивач просить (мовою оригіналу):
« 1)Прийняти позовну заяву до розгляду, справу провести у порядку спрощеного позовного провадження.
2) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 .
3) Зобов'язати 3 й відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виключити дані про порушення громадянином ОСОБА_1 правил військового обліку.
4) Зобов'язати 3 й відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 до відповідного РТЦК.
5) Вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути з відповідача на мою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10 тисяч гривень. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.3 ст. 132 КАС України). Квитанції додаю. Стягнути витрати на судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
6) Виплатити мені моральну шкоду в розмірі 50 тисяч гривень. Сума є релевантною до пропонованого штрафу від 34 тисяч гривень . Статус “у розшуку» загрожує силовою, примусовою доставкою до ТЦК, а це і психологічний тиск і обмеження. Також ігнорування багатьох звернень. Потенційне блокування рахунків, з позбавленням таким чином засобів до існування.»
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протиправні дії відповідача щодо внесення недостовірних даних про ВЛК (від 2001 року замість актуальної від 22.11.2022) та безпідставне оголошення його в розшук призвели до грубого порушення його конституційних прав та «цифрового таврування» у державних реєстрах. ОСОБА_2 наголошує, що добровільне виправлення відповідачем технічних помилок після відкриття провадження не скасовує протиправності попередніх дій ТЦК та не відновлює його права у повному обсязі, оскільки питання визнання цих дій незаконними, очищення облікових даних від статусу «порушника» та відшкодування моральної шкоди залишаються невирішеними. Окремо позивач акцентує увагу на ігноруванні його статусу «відмовника за мотивами сумління» та права на альтернативну службу (ст. 35 Конституції України), зазначаючи, що маніпуляції зі статусом розшуку в системі «Оберіг» та застосунку «Резерв+» свідчать про триваюче свавілля з боку органу військового управління та потребують судового захисту.
Ухвалою судді від 10.12.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
На виконання вимог вказаної ухвали від 10.12.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 19.12.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вказаної ухвали від 19.12.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 05.01.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 30.01.2026 замінено первісного відповідача належним відповідачем.
16.02.2026 представник відповідача подав клопотання про закриття провадження.
Ухвалою від 07.04.2026 клопотання відповідача задоволено частково.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5892 від 26.01.2026) у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказує, про відсутність предмета спору, оскільки після відкриття провадження ним було добровільно внесено до Єдиного державного реєстру «Оберіг» актуальні дані про результати медичного огляду позивача (згідно з довідкою ВЛК №1668 від 22.11.2022) та технічно знято статус «порушника правил військового обліку». Крім того, представник ТЦК зазначає, що статус розшуку в системі був відображений автоматично внаслідок відсутності в базі даних про проходження повторного медогляду в особливий період, а тому дії установи відповідали чинному законодавству, а право позивача наразі вважається відновленим у повному обсязі без необхідності додаткового судового втручання чи виплати моральної шкоди.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№13671 від 20.02.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги.
Від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх.№20752 від 13.03.2026).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.
ОСОБА_1 22.11.2022 пройшов ВЛК (визнаний придатним) та подав першу заяву про заміну військової служби альтернативною цивільною службою через релігійні переконання (Свідки ОСОБА_3 ).
19.05.2024 позивач оновив особисті дані в застосунку «Резерв+».
01.07.2024 позивач звернувся до РТЦК (електронною поштою) з проханням уточнити дату ВЛК, оскільки в системі відображалися дані за 2001 рік.
17.07.2024 позивач продублював заяву Укрпоштою про надання відстрочки та проходження альтернативної служби. Відповіді не отримано.
04.06.2025 позивач повторно звернувся (з ЕЦП) щодо виправлення помилки в даті ВЛК. Результат відсутній.
17.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 вносить до реєстру «Оберіг» статус про «розшук» позивача. Причина: «Не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК».
25.08.2025 позич подав офіційної заяви-скарги до ТЦК про виправлення недостовірних даних та скасування розшуку.
08.09.2025 ТЦК (підполковник ОСОБА_4 ) надав відповідь, у якій позивачу пропонують знову пройти ВЛК через «Резерв+».
Протягом вересень-листопад 2025 позивач здійснив понад 40 звернень через технічну підтримку «Резерв+» та боти, отримуючи відмови.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення даних про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону № 2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487).
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку № 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487) визначено, що військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пункт 30 Порядку № 560 передбачає, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.
Абзацом третім пункту 30-1 Порядку № 560 визначено, що повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Згідно із пунктом 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
- централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
- друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Відповідно до пункту 30-3 Порядку № 560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з підпунктом 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, що відповідач вніс до Реєстру «Оберіг» запис про «порушення правил військового обліку» позивачем без належних правових підстав (винесеної постанови про адмінправопорушення). Такі дії суперечать ст. 19 Конституції України та Порядку ведення Реєстру, а тому позовна вимога про визнання дій протиправними підлягає задоволенню.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, суд зазначає таке.
Приписами частини 1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами 1, 3 статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначені приписи закону кореспондуються з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, відповідно до пункту 56 якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами МВС України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з наказом МВС України від 10.02.2025 № 80 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов'язаних або резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», зокрема, у розділі ІІ Порядок формування та ведення ІП «Облік звернень» зазначено таке:
1.Формування ІП «Облік звернень» здійснюється в електронній формі з використанням прикладного програмного інтерфейсу або в разі відсутності можливості електронного інформаційного обміну у паперовій формі.
Відомості, викладенні у зверненні ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, що надійшло в паперовій формі, уносяться до ІП «Облік звернень» уповноваженою посадовою особою органу підрозділу поліції шляхом створення електронної картки та наповнення її інформацією про:
звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, номер та дату звернення, орган (підрозділ) поліції у якому його зареєстровано в єдиному обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», номер та дату реєстрації звернення в ЄО, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), посаду та контактні дані уповноваженої особи, дату повторного звернення з прикріпленням фотокопії звернення (за наявності);
особу, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), дату та місце народження, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), фотозображення особи (за наявності), додаткову інформацію (за наявності зазначається інформація про місце роботи, номер мобільного телефону);
посадову особу органу (підрозділу) поліції, яка внесла відомості до ІП «Облік звернень» (формується в автоматичному режимі з даних користувача);
стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України (зазначаються відомості про підстави, які передбачені в пункті 5 цього розділу).
2. Користувачі ІП «Облік звернень», яким надано відповідний доступ до системи «ІПНП» згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цього Порядку (далі користувачі ІП), протягом доби з дати реєстрації звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в ЄО вносять відомості до ІП «Облік звернень» щодо осіб, яких необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України.
3. Інформація в ІП «Облік звернень» про осіб, яких передбачено доставити автоматично знищується через 3 роки, з дня виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ, або розвідувальних органів України.
4. Підставою для внесення відомостей до ІП «Облік звернень» є звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, у яких зазначаються відомості про:
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності);
дату народження;
адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);
унікальний вихідний реєстраційний номер звернення та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;
підставу доставлення (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію);
інші дані, передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (за наявності).
5. Підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є:
доставлення призовників, військовозобов'язаних, резервістів до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України;
наявність інформації про перебування призовників, військовозобов'язаних, резервістів в установах виконання покарань, слідчому ізоляторі, ізоляторах тимчасового тримання або місцях із спеціальним режимом тримання;
смерть особи або оголошення особи померлою за рішенням суду, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України;
повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання;
проходження служби у складі Збройних Сил України, органів СБУ, розвідувальних органів України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.
6. Результат виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в електронній формі та надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС (далі ЄІС МВС), автоматично відображається в ІП «Облік звернень».
Користувачі ІП органу (підрозділу) поліції, які внесли відомості до ІП «Облік звернень», не пізніше трьох днів з дати надходження документів у паперовій формі про виконання відповідного звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України вносять інформацію до ІП «Облік звернень» про доставлення осіб до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України із зазначенням дати, підстави, з прикріпленням фотокопії документа (за наявності), що є підставою для внесення відомостей до ІП «Облік звернень».
З урахуванням наведеного, внесення даних до ІКС «ІПНП Інформаційний портал НПУ» відбулось за електронним зверненням ТЦК та СП через Реєстр, а тому внесення відомостей до ІКС «ІПНП Інформаційний портал НПУ» відбулось у автоматичному режимі.
При цьому, суд зазначає, що вилучення із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформації про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» відбувається також автоматично у разі видалення такої інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тобто, у разі видалення інформації щодо перебування у розшуку позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, остання з ІКС ІПНП видалиться автоматично.
Враховуючи викладене, у позові у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача направити повідомлення до органів Національної поліції щодо скасування необхідності адміністративного затримання та доставлення до найближчого відділу РТЦК та СП необхідно відмовити повністю.
Щодо виплатити позивачу моральну шкоду в розмірі 50 тисяч гривень, суд зазначає таке.
Основним документом, скрізь призму якого суди застосовують інші закони, є Конвенція про захист прав людини та інших основоположних свобод (Рим 1950 рік), оскільки майже в кожному рішенні Європейського суду з прав людини, в якому держава-учасниця визнається порушником Конвенції, має місце тлумачення поняття відшкодування моральної шкоди (сатисфакція). А також Загальна декларація прав людини 1948р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966р.
Нормами Конституції України безпосередньо передбачено право на відшкодування моральної шкоди: стаття 32 - завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім'ї; стаття 56- завдана громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень; стаття 152 - завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституційним Судом неконституційними.
Частиною 1 статті 23 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини 2 статті 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода якщо інше не встановлено законом, відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, згідно з частиною 3 статті 23 Цивільного Кодексу України.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1173 Цивільного Кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Легальної дефініції моральної шкоди немає. Це пов'язано з неможливістю чіткого визначення такого оціночного поняття, що справедливо визнається багатьма вченими, тому в статті 23 Цивільного Кодексу України законодавець визначив лише способи прояву такої шкоди.
При цьому будь-яке легальне визначення є неповним, оскільки неможливо виділити в понятті універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому. Разом з тим неможливо прирівняти переживання і страждання, оскільки страждання - це відчуття фізичного болю, глибоких душевних мук, а не будь-яка негативна емоція, отже складність оцінки при відшкодування моральної шкоди у тому, що ці прояви не ззовні, а у психіці позивача.
Право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
Загальноприйняті підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Так, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.
Як зазначив Верховний Суд: «Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.
Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні чи психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого».
Крім того, суд встановлює розмір відшкодування. Власне, завдання потерпілого або його представника полягає в переконанні суду в необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно; якими доказами вона підтверджується.
Тобто позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов'язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових : підтвердження факту заподіяної шкоди правам позивача саме внаслідок протиправного дій (бездіяльності) відповідача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та його вини.
Судом встановлено, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв'язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Окрім вищезазначеного, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача, які у розумінні статті 23 Цивільного Кодексу України є підставою щодо відшкодування моральної шкоди. Саме по собі твердження позивача про заподіяння йому шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на його користь моральної шкоди, оскільки позивач має довести, а суд оцінити розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 04.07.2019 у справі № 823/628/17, від 03.09.2020 у справі № 520/3061/19.
Відтак, суд висновує про необґрунтованість позовної вимоги у частині стягнення моральної шкоди.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено, що позивачем не надано детального опису наданих послуг, акта виконаних робіт та належних фінансових документів (фіскальних чеків або банківських виписок), що підтверджують факт оплати саме адвокатських послуг у межах цієї справи. Надані квитанції на користь ФОП не містять посилання на договір про надання саме правничої допомоги адвокатом. За відсутності документального підтвердження реальності та співмірності таких витрат, у їхньому стягненні слід відмовити повністю.
Щодо стягнення судового збору, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 .
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна