07 квітня 2026 року
справа №380/24163/25
провадження № П/380/25507/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» до Львівської митниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» (місцезнаходження: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317Б; ЄДРПОУ: 19339942) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці у непідготовці та неподанні висновку про повернення надміру сплаченого митного платежу до товару №1 у МД UA 209140/2021/046611 від 12 травня 2021 року, до товару №1 у МД UA 209140/2021/049816 від 20 травня 2021 року, до товару №1 у МД UA 209140/2021/049814 від 20 травня 2021 року, до товару №1 у МД UA 209140/2021/046535 від 12 травня 2021 року та до товару №1 у МД UA 209140/2021/064837 від 27 червня 2021;
зобов'язати Львівську митницю підготувати висновок про повернення надмірно сплаченого митного платежу в розмірі 354 779,7 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 380/10344/22 Львівською митницею було видано позивачеві сертифікати з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, на експортні операції, що відбулись за МД № UA209140/2021/064837 від 27 червня 2021 року по рахунку-фактурі № 19 від 25 червня 2021 року, за МД № UA209140/2021/049816 від 20 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 16 від 19 травня 2021 року, за МД № UA209140/2021/046611 від 12 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 14 від 28 квітня 2021 року, за МД № UA209140/2021/049814 від 20 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 17 від 19 травня 2021 року. У зв'язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення преференційного режиму (вільної торгівлі) та повернення надмірно сплачених коштів у вигляді митного платежу. Проте відповідач протиправно не підготував висновок про повернення позивачеві надмірно сплаченого митного платежу в розмірі 354 779,7 гривень, що зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.
Ухвалою від 16.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідач 31.12.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що з метою недопущення випадків безпідставного звільнення від оподаткування вивізним митом товару «металобрухт», митниця здійснює після видачі сертифікатів з перевезення EUR.1 перевірку документів, які слугували підставою для визначення преференційного походження товару. У зв'язку з чим митниця просить надати всі належні документи, що підтверджують джерело утворення, заготівлю металобрухту та ланцюг руху металобрухту від виробника(ів) до експортера. Однак, експортером не виконано вимоги законодавства та не подано митниці документальних свідчень процесу утворення брухту та ланцюга його постачання від виробника(ів) до експортера. Зокрема, експортером не надано жодних підтверджень дотримання положень статей 16-28 Доповнення І до Конвенції, які регламентують вимоги щодо документального підтвердження статусу походження товарів, на які видаються сертифікати з перевезення EUR.1. Відтак, перевірити преференційне походження товару з України відповідно до умов Конвенції є неможливим. Отже, прохання НВП «ОРУС» про повернення надміру сплаченого митного платежу до товарів оформлених за митними деклараціями № UA209140/2021/046611 від 12.05.2021, № UA209140/2021/049816 від 20.05.2021, № UA209140/2021/049814 від 20.05.2021, № UA209140/2021/046535 від 12.05.2021, №UA209140/2021/064837 від 27.06.2021 та про зобов'язання підготувати Львівській митниці висновок стосовно повернення надмірно сплаченого митного платежу в розмірі 354 779,7 грн., не можуть бути виконані.
Разом з відзивом відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Представник позивача 20.01.2026 подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що Львівська митниця видає офіційний документ міжнародного зразка (EUR.1), яким засвідчує перед Європейським Союзом, що товар є українським преференційним. Одночасно у внутрішніх відносинах з платником податків (щодо повернення мита) митниця стверджує, що походження товару не доведено і потребує додаткової перевірки. Така поведінка є проявом недобросовісності. Якщо під час перевірки дійсно виявлено порушення, сертифікат має бути офіційно анульований або відкликаний. Відсутність дій щодо скасування сертифіката при одночасній відмові у поверненні коштів свідчить про юридичну непослідовність та безпідставність і суперечливість позиції контролюючого органу.
Ухвалою від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до умов Контракту №01/13 від 07 лютого 2013 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Белле експорт-імпорт СК» (словацька Республіка) позивач, як продавець, зобов'язався здійснити поставку вуглецевого брухту і відходів чорних металів. Отримувачем товару, згідно умов п. 2.2. Контракту визначено ТОВ «Ю.С. Стіл» (U.S. Steel Kosice s.r.o.), Кошіце, Словаччина.
Пунктом 2.4. Контракту передбачено, що поставка Товару проводиться рівномірними партіями на протязі дії Контракту.
Розділом V Контракту «Якість товару» визначено, що якість Товару що поставляється продавцем, повинна відповідати ДСТУ 4121-2002 з відхиленнями, детально вказаними у додатках до Контракту, які складають його невід'ємну частину.
На кожну партію Товару Продавець надає наступні документи: рахунок, накладну, сертифікат походження.
На виконання Контракту №01/13 від 07 лютого 2013 року, позивач експортував та поставив Покупцю: за рахунком № 12 від 28.04.2021, брухт сталевий №3 вид 3, в кількості 23 т на суму 6670,00 Євро; за рахунком № 14 від 28.04.2021, брухт сталевий № 3 вид 3, в кількості 24 т на суму 6960,00 Євро; за рахунком № 17 від 19.05.2021, брухт сталевий №3 вид 3, в кількості 24 т на суму 6960,00 Євро; за рахунком № 16 від 19.05.2021, брухт сталевий №3 вид 3, в кількості 24 т на суму 6960,00 Євро; за рахунком № 19 від 25.06.2021, брухт сталевий №3 вид 3, в кількості 106,85 т на суму 30 452,25 Євро.
З метою митного оформлення вказаних товарів ТОВ «Науково-виробнича фірма «Орус» було подано до Львівської митниці електронні митні декларації №UA209140/2021/046535 від 12.05.2021, у якій вивізне мито на товар зазначено в розмірі 44 919.52 грн за ставкою 58 євро; №UA209140/2021/046611 від 12.05.2021, у якій вивізне мито на товар зазначено в розмірі 46 872.54 грн за ставкою 58 євро; №UA209140/2021/049814 від 21.05.2021, у якій вивізне мито на товар зазначено в розмірі 46 615.30 грн за ставкою 58 євро; №UA209140/2021/046611 від 12.05.2021, у якій вивізне мито на товар зазначено в розмірі 46 615.30 грн за ставкою 58 євро; №UA209140/2021/064837 від 27.06.2021, у якій вивізне мито на товар зазначено в розмірі 203 226.82 грн за ставкою 58 євро.
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Орус» звернулося до Львівської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару (ретроспективно), з України за формою EUR.1 від 29.04.2022 №11-22 для видачі сертифіката EUR.1 на товар «Брухт сталевий №3 (1RR) габаритні розміри 1200*900*500 мм, товщиною не менше 4 мм (навалом)» в рамках Угоди асоціацію між Україною та ЄС.
Разом із заявою від 29.04.2022 №11-22 позивачем було надані наступні документи: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, приймально-здавальний акт на закупівлю металобрухту від ТОВ «Балкер», довідка від ТОВ «Балкер» про переробку металобрухту, прихідний ордер ПрАТ «Конвеєр» №054 від 15.03.2021, внутрішні приймально-здавальні акти ПрАТ «Конвеєр» про передачу металобрухту на склад, акт списання товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «Конвеєр», акти списання групи основних засобів ПрАТ «Конвеєр», прихідний ордер ПрАТ «Конвеєр» №1а від 15.03.2021, автотранспортна накладна (СМР), приймально-здавальні акти ТОВ «Балкер» на закупівлю металобрухту від ПрАТ «Конвеєр», заповнений сертифікат EUR.1.
Львівською митницею прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA209000/22/000005 від 30 квітня 2022 року з наступних причин: «Декларація постачальника товарів, що мають преференційний статус походження заповнена з помилками (не зазначено посади уповноваженої посадової особи підприємства), у пакеті документів відсутній твердий примірник акту списання групи основних засобів ПрАТ «Конвеєр» №1а від 15.03.2021, зазначений на зворотній стороні заяви для видачі сертифіката перевезення товару з України за формою EUR.1 декларації експортера, порушено вимоги Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правила походження та Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139. Рішення про видачі сертифіката може бути оскаржене в порядку, встановленою законодавством України».
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Орус» звернулося до Львівської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару (ретроспективно), з України за формою EUR.1 від 19.05.2022 №15-22 на товар «Брухт сталевий №3 (1RR) габаритні розміри: 1200*900*500 мм, товщиною не менше 4 мм (навалом)» в рамках Угоди асоціацію між Україною та ЄС.
Разом із заявою від 19.05.2022 №15-22 позивачем було надані наступні документи: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, приймально-здавальний акт на закупівлю металобрухту від ПП «Корбіз», довідка від ПП «Корбіз» про переробку металобрухту, видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, акти оцінки непридатних деталей, вилучених з вагонів цистерн власності АТ «Укрспецтрансгаз», автотранспортна накладна (СМР), заповнений сертифікат EUR.1.
Львівською митницею прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA209000/22/000006 від 19 травня 2022 року з наступних причин: «З урахуванням норм національного законодавства, походження металобрухту має бути підтверджене також і документами, визначеними Законом України від 05.05.1999 №619-XIV «Про металобрухт». Таким чином, сертифікат не може бути видано митницею в зв'язку з відсутністю документально підтверджених відомостей щодо процесу одержання відходів та брухту в результаті виробничих операцій, а також документів про факт придбання/набуття власності металобрухту від суб'єктів господарювання, які є його першими власниками. А також не дотримано форми та змісту документів затверджених наказом МФУ від 02.03.2021 №139, а саме декларації постачальника товарів, що мають преференційний статус походження».
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Орус» звернулося до Львівської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару (ретроспективно), з України за формою EUR.1 від 19.05.2022 №14-22 на товар «Брухт сталевий №3 (1RR) габаритні розміри: 1200*900*500 мм, товщиною не менше 4 мм (навалом)» в рамках Угоди асоціацію між Україною та ЄС.
Разом із заявою від 19.05.2022 №14-22 позивачем було надані наступні документи: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, приймально-здавальний акт на закупівлю металобрухту від ПП «Корбіз», довідка від ПП «Корбіз» про переробку металобрухту, видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, акти оцінки непридатних деталей, вилучених з вагонів цистерн власності АТ «Укрспецтрансгаз», автотранспортна накладна (СМР), заповнений сертифікат EUR.1.
Львівською митницею прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA209000/22/000007 від 20 травня 2022 року з наступних причин: «З урахуванням норм національного законодавства, походження металобрухту має бути підтверджене також і документами, визначеними Законом України від 05.05.1999 №619-XIV «Про металобрухт». Таким чином, сертифікат не може бути видано митницею в зв'язку з відсутністю документально підтверджених відомостей щодо процесу одержання відходів та брухту в результаті виробничих операцій, а також документів про факт придбання/набуття власності металобрухту від суб'єктів господарювання, які є його першими власниками. А також не дотримано форми та змісту документів затверджених наказом МФУ від 02.03.2021 №139, а саме декларації постачальника товарів, що мають преференційний статус походження».
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Орус» звернулося до Львівської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару (ретроспективно), з України за формою EUR.1 від 15.06.2022 №17-22 на товар «Брухт сталевий №3 (1RR) габаритні розміри: 1200*900*500 мм, товщиною не менше 4 мм (навалом)» в рамках Угоди асоціацію між Україною та ЄС.
Разом із заявою від 15.06.2022 №17-22 позивачем було надані наступні документи: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, залізничні накладні, приймально-здавальні акти на закупівлю металобрухту від ТОВ «Балкер», від ПП «Корбіз», довідки ТОВ «Балкер», ПП «Корбіз» про переробку металобрухту, видаткова накладна АТ «Укрспецтрансгаз», приймально-здавальні акти від ПрАТ «Конвеєр» для ТОВ «Балкер» про передачу металобрухту, акти оцінки непридатних деталей, вилучених з вагонів цистерн власності АТ «Укрспецтрансгаз», прихідні ордери ПрАТ «Конвеєр», приймально-здавальні акти ПрАТ «Конвеєр», акти списання групи основних засобів ПрАТ «Конвеєр», акти списання ТМЦ, заповнений сертифікат EUR.1.
Львівською митницею прийнято рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 №UA209000/22/000010 від 15 червня 2022 року з наступних причин: «З урахуванням норм національного законодавства, походження металобрухту має бути підтверджене також і документами, визначеними Законом України від 05.05.1999 №619-XIV «Про металобрухт». Таким чином, сертифікат не може бути видано митницею в зв'язку з відсутністю документально підтверджених відомостей щодо процесу одержання відходів та брухту в результаті виробничих операцій, а також документів про факт придбання/набуття власності металобрухту від суб'єктів господарювання, які є його першими власниками. А також не дотримано форми та змісту документів затверджених наказом МФУ від 02.03.2021 №139, а саме декларації постачальника товарів, що мають преференційний статус походження».
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Орус» звернулося до Львівської митниці із заявою про видачу сертифікату перевезення товару (ретроспективно), з України за формою EUR.1 від 02.02.2022 № 04-22 на товар «Брухт сталевий №3 (1RR) габаритні розміри: 1200*900*500 мм, товщиною не менше 4 мм (навалом)» в рамках Угоди асоціацію між Україною та ЄС.
Разом із заявою від 02.02.2022 №04-22 позивачем було надані наступні документи: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, приймально-здавальний акт на закупівлю металобрухту від ТОВ «Балкер», довідка ТОВ «Балкер» про переробку металобрухту, акт списання групи основних засобів ПрАТ «Конвеєр», акт на списання товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «Конвеєр», приймально-здавальні акти ТОВ «Балкер» на закупівлю металобрухту від ПрАТ «Конвеєр», внутрішні приймально-здавальні акти ПрАТ «Конвеєр» про передачу металобрухту на склад, ліцензія Мінпромполітики України, опис документів для проведення реєстраційних дій, автотранспортна накладна (СМР), заповнений сертифікат EUR.1.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його заяви від 02.02.2022 №04-22 та невидачею сертифікатів з перевезення товару EUR.1, відповідно до поданих ТОВ «Науково-виробнича фірма «Орус» заяв, а також прийняттям рішень про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR. 1, позивач звернувся до суду із позовом.
Вказані обставини були встановлені рішенням суду від 06.12.2022 у справі №380/10344/22, тому вони на підставі частини четвертої статті 78 КАС України доказуванню не підлягають.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №380/10344/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA209000/22/000010 від 15 червня 2022 року та зобов'язано Львівську митницю видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» сертифікат з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась за МД № UA209140/2021/064837 від 27 червня 2021 року по рахунку-фактурі № 19 від 25 червня 2021 року; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA209000/22/000007 від 20 травня 2022 року та зобов'язано Львівську митницю видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» сертифікат з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась за МД № UA209140/2021/049816 від 20 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 16 від 19 травня 2021 року; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA209000/22/000005 від 30 квітня 2022 року та зобов'язано Львівську митницю видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» сертифікат з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась за МД № UA209140/2021/046611 від 12 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 14 від 28 квітня 2021 року; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № UA209000/22/000006 від 19 травня 2022 року та зобов'язано Львівську митницю видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» сертифікат з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, на експортну операцію, що відбулась за МД № UA209140/2021/049814 від 20 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 17 від 19 травня 2021 року; визнано протиправною бездіяльність Львівської митниці щодо розгляду поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» заяви про видачу сертифіката з перевезення (походження) товару з України за формою EUR.1 від 02 лютого 2022 року та зобов'язано Львівську митницю розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» про видачу сертифіката з перевезення (походження) товару з України за формою EUR.1 від 02 лютого 2022 року та прийняти рішення відповідно до Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2021 року № 139.
На виконання вказаного рішення суду Львівською митницею було видано ретроспективні сертифікати з перевезення товару EUR.1 №№А209.132328, А209.132329, А209.132330, А209.132331 від 29.06.2023, №А209.133424 від 11.07.2023.
ТзОВ НВФ «ОРУС» звернулось до Львівської митниці із заявами від 06.07.2023 №№ 06/07-2023-1, 06/07-2023-2, 06/07-2023-3, 06/07-2023-4, 06/07-2023-5 (вх. ЛМ №№ 34644/13-15, 34645/13-15, 34652/13-15, 34658/13-15, 35196/13-15 від 06.07.2023) про відновлення преференційного режиму та повернення сплаченого вивізного мита.
У цих заявах про відновлення преференційного режиму (вільної торгівлі) та повернення надмірно сплачених коштів було зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ «Орус» через декларанта/представника ТзОВ "Кастом Лоджістик Сервіс" були оформлені митні декларації та перераховано до державного бюджету мито у розмірі: - 46 872,54 грн; 46 615, 30 грн; 46 615,30 грн; 203 226,82 грн; 44 919,52 грн. Під час оформлення товару не було застосовано преференцію за кодом « 410» (яка зменшувала на момент оформлення ставку мита з 58 євро за тонну до 5 євро за тонну) щодо товару № l у зв'язку з відсутністю сертифікату форми EUR 1. Таким чином не застосовано преференцію на загальну суму вивізного мита в розмірі: 42 831,8 грн, 42 596,74 грн, 42 596,74 грн, 185 707,27 грн, 41 047,15 грн.
За результатами розгляду наведених заяв Львівська митниця листом від 18.07.2023 № 7.4-2-15/13/18128 повідомила позивача, що для застосування преференційного режиму необхідним є надання документів, на підставі яких можна зробити висновок про наявність прямих свідчень процесу одержання відходів та брухту в результаті виробничих операцій, а саме: технологічні схеми (довідки) виробника про основні етапи технологічного процесу в результаті якого утворюються відходи чорних металів; видаткові накладні, акти приймання, акти оприбуткування, інші документи про джерела походження металобрухту. Враховуючи дію норм Конвенції та зобов'язання підприємства-експортера у «Деклараціях постачальника товарів, що мають преференційний статус походження», для прийняття рішення стосовно відновлення преференційного режиму та повернення сплаченого вивізного мита, необхідно надати належні документи, які б засвідчили дотримання пункту 1 (і) статті 4 розділу ІІ Конвенції: «відходи та брухт, одержані в результаті виробничих операцій на території країни».
На вказаний лист позивачем було надано відповідь від 28.07.2023 №14-23, у якій зазначено, що всі належні документи про підтвердження преференційного походження металобрухту були надані митному органу разом із заявами на видачу ретроспективних сертифікатів з перевезення форми EUR.1.
Львівська митниця у відповідь на лист позивача надала лист від 25.08.2023 № 7.4-2/15/13/21891, у якому зазначила, що митниця не зобов'язана зберігати документи, на які посилається експортер у листі від 28.07.2023 № 14-23.
ТзОВ НВФ «Орус» подало нове звернення №04-24 від 22.02.2024, у якому просило сформувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів, на який відповідачем було надано відповідь від 13.03.2024 №7.4-2/15-04/13/7601, у якій зазначено, що розгляд питання про повернення з держбюджету сплаченого вивізного мита буде здійснено митницею після подання експортером всіх належних документів на підтвердження статусу українського преференційного походження .«брухту та відходів з вуглецевих сталей», а також нових заяв про повернення надміру сплачених митних платежів (без долучення оригіналів сертифікатів з перевезення товару EUR. 1 та копій митних декларацій), сформованих відповідно до положень Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зі змінами та доповненнями, за умови відсутності податкового боргу.
30.07.2025 ТзОВ НВФ «Орус» подало 5 заяв про відновлення преференційного режиму (вільної торгівлі) та повернення надмірно сплачених коштів.
Листом від 08.08.2025 №7.4/15-03/13/20442 відповідач повідомив позивача, що експортером не виконано вимоги законодавства та не подано митниці документальних свідчень процесу утворення брухту та ланцюга його постачання від виробника(ів) до експортера. Зокрема, експортером не надано жодних підтверджень дотримання положень статей 16-28 Доповнення 1 до Конвенції, які регламентують вимоги щодо документального підтвердження статусу походження товарів, на які видаються сертифікати з перевезення EUR. 1. Відтак, перевірити преференційне походження товару з України відповідно до умов Конвенції є неможливим.
Вважаючи протиправною бездіяльність Львівської митниці у непідготовці та неподанні висновку про повернення надміру сплачених митних платежів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 289 МК України, обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі вивезення товарів з митної території України при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації.
Статтею 301 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.
Відповідно до частин 1-4 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обліку та перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2017 №898 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454) повернення підприємствам та громадянам коштів авансових платежів (передоплати) та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844.
За приписами статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Відповідно до пунктів 43.4 - 43.6 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами на час виникнення спірних правовідносин здійснювалася відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №643 від 18.07.2017 (далі - Порядок №643).
Відповідно до п. 1 розділу III Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
У п. 2 розділу III Порядку №643 передбачено, що граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці Держмитслужби (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 3 розділу III Порядку №643 у заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
4) напрям перерахування суми коштів:
- на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
- для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
- для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
- на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;
- на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
- для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються:
- документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
- виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;
- документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України.
З системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України із зазначенням напряму перерахування коштів.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує бездіяльність відповідача, щодо непідготовлення висновку про повернення йому надмірно сплаченого митного платежу в розмірі 354 779,7 гривень. Позивач зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №380/10344/22 відповідачем були видані ретроспективні сертифікати з перевезення товару EUR.1 №№А209.132328, А209.132329, А209.132330, А209.132331 від 29.06.2023, №А209.133424 від 11.07.2023, які підтверджують факт преференційного походження товарів з України, надаючи право на пільгову ставку вивізного мита. Проте відповідач протиправно не підготував висновок про повернення позивачеві надмірно сплачених митних платежів, оскільки для застосування преференційного режиму необхідним є надання документів, на підставі яких можна зробити висновок про наявність прямих свідчень процесу одержання відходів та брухту в результаті виробничих операцій.
Суд зазначає, що питання про походження вказаного товару, щодо якого позивач просить підготувати висновок про повернення надміру сплачених митних платежів, було предметом розгляду у адміністративній справі №380/10344/22. У вказаній справі судом було встановлено, що на підтвердження набуття позивачем права власності на брухт та відходи, відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про металобрухт», відповідачу було надано:
-разом із заявою від 29.04.2022 №11-22: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, приймально-здавальний акт на закупівлю металобрухту від ТОВ «Балкер», довідка від ТОВ «Балкер» про переробку металобрухту, прихідний ордер ПрАТ «Конвеєр» №054 від 15.03.2021, внутрішні приймально-здавальні акти ПрАТ «Конвеєр» про передачу металобрухту на склад, акт списання товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «Конвеєр», акти списання групи основних засобів ПрАТ «Конвеєр», прихідний ордер ПрАТ «Конвеєр» №1а від 15.03.2021, автотранспортна накладна (СМР), приймально-здавальні акти ТОВ «Балкер» на закупівлю металобрухту від ПрАТ «Конвеєр», заповнений сертифікат EUR.1.;
-разом із заявою від 19.05.2022 №15-22: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, приймально-здавальний акт на закупівлю металобрухту від ПП «Корбіз», довідка від ПП «Корбіз» про переробку металобрухту, видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, акти оцінки непридатних деталей, вилучених з вагонів цистерн власності АТ «Укрспецтрансгаз», автотранспортна накладна (СМР), заповнений сертифікат EUR.1;
-разом із заявою від 19.05.2022 №14-22: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, приймально-здавальний акт на закупівлю металобрухту від ПП «Корбіз», довідка від ПП «Корбіз» про переробку металобрухту, видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, акти оцінки непридатних деталей, вилучених з вагонів цистерн власності АТ «Укрспецтрансгаз», автотранспортна накладна (СМР), заповнений сертифікат EUR.1;
-разом із заявою від 15.06.2022 №17-22: інвойс, Контракт (додаткові положення та додатки до нього), декларація експортера, декларація постачальника товару, що мають преференційний статус походження, експортна декларація, залізничні накладні, приймально-здавальні акти на закупівлю металобрухту від ТОВ «Балкер», від ПП «Корбіз», довідки ТОВ «Балкер», ПП «Корбіз» про переробку металобрухту, видаткова накладна АТ «Укрспецтрансгаз», приймально-здавальні акти від ПрАТ «Конвеєр» для ТОВ «Балкер» про передачу металобрухту, акти оцінки непридатних деталей, вилучених з вагонів цистерн власності АТ «Укрспецтрансгаз», прихідні ордери ПрАТ «Конвеєр», приймально-здавальні акти ПрАТ «Конвеєр», акти списання групи основних засобів ПрАТ «Конвеєр», акти списання ТМЦ, заповнений сертифікат EUR.1.
З вищенаведеного суди дійшли висновку, що позивачем були виконані вимоги Закону України «Про металобрухт», про що свідчить перелік супровідних документів, зазначений у заявах від 29.04.2022, від 19.05.2022, від 15.06.2022 - №11-22, №15-22, №14-22, №17-22 та про повноту та належність наданих документів до Львівської митниці в підтвердження походження брухту та відходів, у тому числі акти приймання-передачі від суб'єктів господарської діяльності, тощо.
Таким чином, суди дійшли висновку про те, що відповідач безпідставно проігнорував наявність документів, які підтверджують походження товару, про повноту та належність наданих документів до Львівської митниці в підтвердження походження металобрухту, про необґрунтованість та формальність відмови у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1/
Як уже зазначалося вище, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи вказану норму, факт підтвердження походження товару, щодо якого були проведені експортні операції, що відбулись за МД № UA209140/2021/064837 від 27 червня 2021 року по рахунку-фактурі № 19 від 25 червня 2021 року, за МД № UA209140/2021/049816 від 20 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 16 від 19 травня 2021 року, за МД № UA209140/2021/046611 від 12 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 14 від 28 квітня 2021 року, за МД № UA209140/2021/049814 від 20 травня 2021 року по рахунку-фактурі № 17 від 19 травня 2021 року, по яких позивач просить сформувати висновок про повернення надміру сплачених митних платежів, було встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №380/10344/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, а отже не є предметом доказування у справі, що розглядається.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами
За таких умов вимога відповідача про необхідність надання документів, на підставі яких можна зробити висновок про наявність прямих свідчень процесу одержання відходів та брухту в результаті виробничих операцій для застосування преференційного мита є необґрунтованою та не відповідає нормам закону з огляду на встановлення факту походження товару, який є підставою для застосування преференційного мита та необхідності повернення надміру сплачених митних платежів, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №380/10344/22/
Суд також зазначає, що Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).
Відповідно до статті 26 глави 1 Розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.
Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
За приписами статті 31 глави 1 Розділу IV Угоди сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв'язку з вивезенням товарів на іншу територію.
Згідно зі статтею 13 Протоколу 1 до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.
Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.
Статтею 16 Протоколу 1 до Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відповідно до статті 17 Протоколу 1 до Угоди сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Незважаючи на сказане в статті 17(7) цього Протоколу сертифікат з перевезення товару EUR.1 може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо: (a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або (b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин (стаття 18 Протоколу 1 до Угоди).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року № 950 (далі - Порядок № 950), сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 заповнюється та видається відповідно до положень Угод, статті 46 глави 7 розділу ІІ й пункту 14 частини другої статті 544 глави 74 розділу XX Митного кодексу України та цього Порядку.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 950 передбачено, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форма якого наведена у додатках до Угод.
Сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред'явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 950).
Сертифікат видається посадовою особою митниці під час здійснення експорту товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення або після експорту товару(ів) у випадках, встановлених Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) або за місцем державної реєстрації експортера (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 950).
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 950 передбачено, що для отримання сертифіката експортер або уповноважений представник повинен подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:
заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Угодами, та/або її електронну копію;
електронну копію сертифіката у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Угод бланк сертифіката;
декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, та/або їх електронні копії.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 950 посадова особа митниці перед видачею сертифіката перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Угод, зокрема: форму (технічні характеристики) поданого бланка сертифіката (за наявності); правильність заповнення заяви та бланка сертифіката (за наявності); достатність поданих експортером документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, що підтверджують преференційне походження товару(ів), зазначеного(их) у сертифікаті.
Згідно із пунктом 12 розділу ІІІ Порядку № 950 у встановленому законодавством порядку протягом трьох років митницею зберігаються: заява для видачі сертифіката; копія виданого сертифіката, заповненого відповідно до вимог Угод; документи про те, що сертифікат не був виданий на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або виданий, але не прийнятий з технічних причин митними органами країни імпорту (у разі видачі сертифіката після здійснення експорту товару(ів) відповідно до розділу IV цього Порядку); копія раніше виданого сертифіката (у разі видачі дубліката сертифіката відповідно до розділу V цього Порядку); оригінальне підтвердження походження, видане або оформлене попередньо (у разі видачі сертифіката на підставі оригінального підтвердження походження, виданого або оформленого попередньо, відповідно до розділу VI цього Порядку); рішення про відмову у видачі сертифіката.
Пунктом 1 розділу VII Порядку № 950 передбачено, що митниця відмовляє у видачі сертифіката, якщо: форма поданого бланка сертифіката (за наявності) не відповідає формі, визначеній Угодами; сертифікат (за наявності) та/або заяву та/або їх електронні копії заповнено з порушенням вимог Угод та цього Порядку; товар(и), на який(і) подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідає(ють) вимогам преференційного походження.
Аналіз вказаних норм свідчить, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару відповідно до Угоди. При цьому, такий сертифікат є доказом того, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2023 у справі №160/12677/19.
Отже, документами, які підтверджують преференційне походження товарів «Брухт та відходи з вуглецевих сталей», є саме сертифікати на перевезення товарів, видані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №380/10344/22. Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що розгляд питання про надання режиму вільної торгівлі після експорту «брухту та відходів з вуглецевих сталей» можливий за умови подання всіх документів, які підтверджують преференційне походження кожної партії товарів з України, оскільки зважаючи на вищенаведені норми законодавства та практику Верховного Суду, саме Сертифікати з перевезення товару EUR.1 №№А209.132328, А209.132329, А209.132330, А209.132331 від 29.06.2023, №А209.133424 від 11.07.2023 є документами, які підтверджують статус товару в рамках Угоди.
При цьому, судом встановлено, що партії товару були подані до митного оформлення 12.05.2021, 21.05.2021 та 27.06.2021, сертифікати про походження товару були отримані позивачем 29.06.2023 та 11.08.2023, а вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення преференційного режиму для товарів та про повернення надмірно сплачених митних платежів 06.07.2023 та 11.07.2023, тобто в межах визначеного Митним кодексом України 1095-денного строку з моменту зарахування спірних митних платежів до Державного бюджету України.
Згідно з п.п. 4, 5 розділу III Порядку №643 після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу. Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.
Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
У п. 6, 7 розділу III Порядку №643 передбачено, що якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.
Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
Верховним Судом України у постанові від 25.11.2014 у справі №21-207а14 зазначено, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, з'явлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю. Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.
Заяви ТОВ НВФ «Орус» від 06.07.2023 та від 11.07.2023 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань підписана директором ТОВ "НВФ «Орус». У заяві позивач зазначив: причини повернення коштів; суму коштів до повернення за кожним видом платежів; розрахунок суми коштів, які підлягають поверненню позивачу (причини виникнення такої суми коштів); найменування юридичної особи та ЄДРПОУ; напрям перерахування суми коштів на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; реквізити митних декларацій, за якими надміру сплачено суми митних платежів.
При цьому, відповідач у листах позивачу, якими відмовлено у формуванні висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, не обґрунтовував вказані відмови ненаданням позивачем усіх документів, необхідних для формування такого висновку, передбачених Порядком №643, чи неправильним розрахунком суми митних платежів, які підлягають поверненню, а лише ненаданням документів, на підставі яких можна зробити висновок про наявність прямих свідчень процесу одержання відходів та брухту в результаті виробничих операцій, що, як вже зазначалось судом, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача з огляду на встановлені обставини.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За приписами статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1).
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3 ч. 2); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2); встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 5 ч. 2); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10 ч. 2).
Системний аналіз викладених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не було вжито передбачених законом дій щодо надання вищевказаного висновку (а лише надано письмову відповідь про відмову в задоволенні заяви) за умови встановленого такого обов'язку, у зв'язку із чим відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), рівно як і принципу верховенства права.
Виходячи з встановлених судом обставин, повноважень суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами, суд вважає належним та ефективним способом захисту прав позивача визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення ТОВ НВФ «Орус» надмірно сплаченого до бюджету митного платежу в розмірі 354 779,70 грн.
Беручи до уваги те, що саме митний орган проводить перевірку наявності надмірно сплачених митних платежів, визначає їх розмір, складає та направляє до органу казначейства висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, вимога про зобов'язання митного органу підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів також підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Щодо відшкодування сплати судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд зазначає, що представник позивача у заяві від 20.01.2026 зазначив, що заявлена до відшкодування сума витрат у розмірі 60 000 грн. буде підтверджена договором про надання правничої допомоги, актами виконаних робіт та детальним описом наданих послуг.
Тому питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу буде вирішено після подання представником позивача відповідних доказів.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» (місцезнаходження: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317Б; ЄДРПОУ: 19339942) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» про повернення надміру сплаченого митного платежу в розмірі 354 779,70 (триста п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн 70 коп.
Зобов'язати Львівську митницю (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» (місцезнаходження: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317Б; ЄДРПОУ: 19339942) надміру сплаченого митного платежу в розмірі 354 779,70 (триста п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн 70 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Орус» (місцезнаходження: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317Б; ЄДРПОУ: 19339942) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) судовий збір в сумі 4257 (чотири тисячі двісті п'ятдесят сім) грн 36коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.