07 квітня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/1242/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 360/1242/25 за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також - заявник, виконавець) про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 360/1242/25 за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - стягувач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - боржник) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79961645 з примусового виконання виконавчого листа № 360/1242/25, виданого 01.12.2025 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 09.03.2025.
09.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
До виконавця надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яким повідомлено про проведення розрахунку на доплату пенсії в розмірі 281907,10 грн, яку буде виплачено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України.
Виконавець вважає, що з тексту листа боржника вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим.
На підставі викладеного, виконавець вважає, що з метою усунення обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, недопущення порушення строків здійснення виконавчого провадження й забезпечення належного виконання рішення, є необхідність у зміні та встановленні способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 360/1242/25 шляхом стягнення з боржника на користь стягувача доплати до пенсії у розмірі 281907,10 грн.
Ухвалою суду від 18 березня 2026 року заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Також цією ухвалою запропоновано учасникам справи, у строк не пізніше семи днів з моменту отримання копії цієї ухвали, надати письмові пояснення щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
24 березня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшли письмові пояснення щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в яких зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 360/1242/25, що набрало законної сили 01.12.2025, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної з 09.03.2025.
03.12.2025 рішення у справі № 360/1242/25 внесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 821-54517 та 2578393.
Борг на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 360/1242/25, за період з 09.03.2025 по 31.03.2026 складає у сумі 319688,10 грн.
Заборгованість було перераховано ОСОБА_1 на наданий поточний рахунок, відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в межах наявного фінансового ресурсу, а саме: у лютому 2026 року - 2595,00 грн та у березні 2026 року в розмірі 2595,00 гривень, на загальну суму 5190,00 грн.
Боржник вказує, що вчинив усі передбачені чинним законодавством та залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 360/1242/25, вини або умислу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у навмисному невиконанні в повному обсязі рішення суду немає.
Також Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області наполягає на відсутності підстав щодо зміни порядку виконання судового рішення.
На підставі викладеного, боржник просить відмовити в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Стягувач правом на подання письмових пояснень щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення не скористався.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 360/1242/25, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної з 09.03.2025.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної з 09.03.2025.
11 грудня 2025 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист у справі № 360/1242/25, який був пред'явлений ним до виконання.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганськiй та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09.01.2026 ВП № 79961645 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 01.12.2025 (у постанові помилково зазначено дату набрання судовим рішенням законної сили, як дату видачі виконавчого листа) Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної з 09.03.2025.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.02.2026 № 1200-0206-8/4348 повідомлено, що борг на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1242/25 складає 281907,10 грн, а саме:
- з 09.03.2025 по 30.11.2025 у сумі 206397,10 грн обліковано в Головному управлінні, внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 2578393 та буде виплачуватися відповідно до Порядку № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік;
- з 01.12.2025 по 28.02.2026 у сумі 75510,00 грн обліковано в Головному управлінні, внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 821-54517 та буде виплачуватися відповідно до Порядку № 821 в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Разом з тим, згідно з інформаційною довідкою від 23.03.2026 № 5778/05-16 залишок суми заборгованості з пенсії ОСОБА_1 , утвореної внаслідок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 360/1242/25, складає 302667,10 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (пункт 40 цього рішення) вказав, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Згідно з положеннями частин 1 та 3 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд зазначає, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 360/1242/25 на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області покладено обов'язок не лише поновити виплату поточної пенсії, а й здійснити поновлення та виплату пенсії, починаючи з 09.03.2025.
Разом з тим, судом встановлено, що незважаючи на здійснення відповідачем перерахунку пенсії та нарахування суми заборгованості у розмірі 319688,10 грн, рішення суду в частині виплати в повному обсязі належних позивачу коштів фактично не виконано. Протягом тривалого часу після набрання рішенням законної сили (понад чотири місяці) позивачу виплачено лише незначну частину заборгованості, що не може вважатися належним та повним виконанням судового рішення.
Водночас, станом на теперішній час невиплаченою залишається нарахована заборгованість у розмірі 302667,10 грн.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, необхідність дотримання Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821, не спростовують факту тривалого невиконання судового рішення, а лише свідчать про наявність обставин, які істотно ускладнюють його виконання у спосіб, визначений рішенням суду.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України саме такі обставини - істотне ускладнення або фактична неможливість виконання судового рішення - є підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Крім того, положення частини 3 статті 378 КАС України вказують, що невиконання протягом двох місяців судового рішення щодо пенсійних виплат є самостійною та достатньою підставою для зміни способу його виконання шляхом стягнення відповідної суми коштів.
Стадія виконання судового рішення є невід'ємною складовою судового процесу та завершальною стадією розгляду справи, а отже, на цій стадії підлягають застосуванню загальні принципи адміністративного судочинства, зокрема принципи верховенства права, обов'язковості судових рішень, ефективного судового захисту та забезпечення реального поновлення порушеного права. Зміна способу та порядку виконання судового рішення спрямована не на надання переваг окремому стягувачу, а на усунення перешкод для реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання для боржника.
Таким чином, судом встановлено наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 360/1242/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії за період з 09.03.2025 по 31.03.2026 в сумі 302667,10 грн.
Відтак, заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення в цій справі підлягає задоволенню, однак з урахуванням встановлених судом обставин щодо суми заборгованості з пенсії, яка становить 302667,10 грн, а не 281907,10 грн, як зазначає у заяві виконавець, що в повній мірі встановлено при розгляді цієї заяви.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 360/1242/25 за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі № 360/1242/25 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної з 09.03.2025, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії за період з 09.03.2025 по 31.03.2026 в сумі 302667,10 грн (триста дві тисячі шістсот шістдесят сім гривень 10 коп.).
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок