про повернення позовної заяви
06 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1638/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО, перевіривши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльність, стягнення додаткової винагороди та моральної шкоди,-
Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №39 від 08 лютого 2023 року, яким ОСОБА_1 виведений поза штат з огляду на самовільне залишення військової частини;
2) визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення невидачі направлення для проходження ОСОБА_1 медичного обстеження та лікування, а також щодо відмови в направленні ОСОБА_1 на повторний огляд військово-лікарською комісією;
3) стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 10 грудня 2022 року по 29 квітня 2023 року у розмірі 467741 грн. 93 коп.;
4) стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 200000 грн. в якості матеріальної компенсації заподіяної йому протиправною бездіяльністю відповідача моральної шкоди.
Ухвалою суду від 24.03.2026 року залишено без руху позовну заяву та встановлено строк для усунення виявлених недоліків в частині строку звернення до суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлено в особистий електронний кабінет представника позивача 24.03.2026 року.
У встановлений суддею строк представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, за змістом якої вказав, що з 10 грудня 2022 року по 30 березня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах. По завершенню лікування ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 , де його повідомили, що наказом командира військової частини №39 від 08 лютого 2023 року його виведено поза штат. 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_4 , в якому описав обставини його відсутності та просив втрутитись в ситуацію що склалась. Жодної офіційної відповіді позивач не отримав. Також зазначає, що позивач не знав та не міг знати про факт прийняття оскаржуваного наказу.
Надаючи оцінку доводам щодо недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду.
В позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо скасування наказу від 08.02.2023 року та стягнення додаткової винагороди за період з 10.12.2022 по 29.04.2023.
Як зазначено у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду, 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_4 , в якому описав обставини його відсутності та просив втрутитись в ситуацію, що склалась.
Отже, суд приходить до висновку, що з 24 квітня 2023 року позивач достеменно знав про прийнятий наказ від 08.02.2023 року та невиплату додаткової винагороди за період з 10.12.2022 по 29.04.2023.
У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що позивача виведено поза штат 08.02.2023 року та взагалі припинено нарахування грошового забезпечення, що у жодному разі не могло залишитись непоміченим з боку позивача.
Крім цього, судом встановлено, що позивач вже звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою про стягнення додаткової винагороди за період з 10.12.2022 по 29.04.2023, проте Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 року у справі №340/7864/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Отже, звертаючись до суду ще у 2024 році про стягнення додаткової винагороди за період з 10.12.2022 по 29.04.2023 позивач достеменно знав та був обізнаний про невиплату відповідних сум.
Разом з тим, позивач звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав лише 20.03.2026 року.
Необхідно також зазначити, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено та діє по теперішній час.
У постанові від 29.09.2022 року по справі 500/1912/22 Верховний Суд урахував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведені обставини суд доходить висновку, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.
Враховуючи вище викладене, суд виснував, що позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 20.03.2026, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч.5 ст.122 КАС України. Будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, не надано.
Заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтування причин, які заважали вчасно звернутися до суду, а отже така заява не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.
При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності поважних підстав пропуску строку.
Відповідно до п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, остання підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , разом із доданими до нього документами - повернути.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО