07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/16137/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АСКОП-УКРАЇНА»
доГоловного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у м.Києві
простягнення коштів.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОП-УКРАЇНА» через систему «Електронний Суд» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі - відповідач-1), Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач -2), в якому просить суд:
стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пеню в розмірі 33 041,10 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2024 по 31.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про недотримання строків виплати на користь позивача суми заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивачем було нараховано зазначену вище пеню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. відкрито провадження у справі №320/16137/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача-2, розрахунок/контррозрахунок на заявлений позивачем розрахунок пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.
Представником відповідача-1, через систему «Електронний Суд», 23.04.2025р., подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав того, що починаючи з 01.11.2015р., інформація з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування ПДВ по позивачу за листопад 2015 року в розмірі 400 000, 00 гривень у вигляді платіжних інструкцій та кошти для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ від Державної казначейської служби України до Головного управління Казначейства не надходили, відповідно у відповідача -1, не було правових підстав для відшкодування ПДВ.
Відповідачем-2, 23.04.2025р. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, проти задоволення позову заперечує, з підстав того, що відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платниками протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Абзацом 2 п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.
Таким чином, відповідач - 2 зазначає, що з урахуванням запровадження режиму воєнного стану на території України та форс - мажорних обставин, суми податку на додану вартість, не відшкодовані платниками протягом визначеного строку, не вважаються заборгованістю, та пеня не нараховується.
28.04.2025р. та 29.04.2025р., представником позивача через систему «Електронний Суд» подано відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у тому числі з підстав, визначених у позовній заяві.
11.03.2026р., представником позивача через систему «Електронний Суд» подано до суду додаткові пояснення.
12.03.2026р., представником позивача через систему «Електронний Суд» подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18 грудня 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОП- УКРАЇНА» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року (№9256387081 від 18.12.2015р.), в рядку 23.2. якої заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 400 000, 00 грн.
Разом з податковою декларацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксоп-Україна» відповідно до вимог п.п. 200.7 та 200.8 ст.200 Податкового кодексу України подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).
Враховуючи, що граничний термін подання/отримання податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року закінчувався 21 грудня 2015 року, податковий орган повинен був відповідно до ст.200 Податкового кодексу України провести до 20.01.2016р. камеральну перевірку заявлених у ній даних до 27.01.2016р. - подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми ПДВ в розмірі 400 000,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, а орган Державної казначейської служби України - перерахувати такі кошти позивачу до 02.03.2016р.
У вказаний строк, сума ПДВ в розмірі 400 000, 00 грн., не була відшкодована позивачу з бюджету.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.01.2017 року у справі №826/5990/16 бездіяльність податкового органу, щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 400 000, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» визнана протиправною.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017р., постанова Окружного адміністративного суду м. Києва в частині визнання протиправною бездіяльності податкового органу залишена без змін, а в частині зобов'язання податкового органу вчинити дії скасована з прийняттям нової постанови в цій частині про зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС України у м.Києві внести заяву ТОВ «Аскоп- Україна» про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 400 000, 00 грн., відповідно до податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
У зв'язку з невідшкодуванням позивачу суми ПДВ з бюджету на виконання судового рішення у справі №826/5990/16, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» в лютому 2021 року звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом про стягнення з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 400 000, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021 року відкрито провадження у справі № 640/5295/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 року у справі №826/17028/18, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019р., стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» з Державного бюджету України пеню в розмірі 200 179, 76 грн., нараховану з 04.02.2016 по 18.10.2018 рік.
В зв'язку з тривалим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 400 000, 00 грн, ТОВ «Аскоп-Україна» нарахувало на суму такої бюджетної заборгованості пеню за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 в розмірі 33 041, 10 грн, у зв'язку з чим звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).
Відповідно до пункту 14.1 статті 14 ПК України, у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162).
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п.200.12. ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган казначейства видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку (п.200.13. ст. 200 ПК України).
У відповідності до п.200.14 ст. 200 ПК України завищення платником податку заявленої до відшкодування суми ПДВ, або відсутність взагалі підстав до її відшкодування встановлюється податковим органом за результатами камеральної або позапланової перевірки шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п.200.23 ст.200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Разом з тим, законом від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» до пункту 200.23 ст.200 ПК України додано абзац другий.
Згідно з абзацом другим п.200.23 ст. 200 ПК України положення другого речення абзацу першого цього пункту, а саме: «на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення» не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.
Відтак, форс-мажорні обставини виключають можливість нарахування пені по заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Так, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України запроваджено воєнний стан, якій триває і на час розгляду справи судом.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.01.2017 року у справі №826/5990/16 бездіяльність податкового органу, щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 400 000, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» визнана протиправною.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017р., постанова Окружного адміністративного суду м. Києва в частині визнання протиправною бездіяльності податкового органу залишена без змін, а в частині зобов'язання податкового органу вчинити дії скасована з прийняттям нової постанови в цій частині про зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС України у м.Києві внести заяву ТОВ «Аскоп- Україна» про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 400 000, 00 грн., відповідно до податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Отже право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість підтверджено в судовому порядку.
У постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 821/1115/16 викладено такі висновки щодо застосування наведених вище норм права: "Системний аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої.
Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня. Податковим кодексом України, встановлено обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні.
При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені".
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу щодо необхідності підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин відповідними доказами (зокрема, довідками уповноваженої організації (органу), та ін.), тоді як введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорні обставини, які настали для всіх без виключення суб'єктів (осіб), а тому кожен суб'єкт (у тому числі відповідний суб'єкт владних повноважень), який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.
Таким чином, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як безумовну форс-мажорну обставину у розумінні положень абзацу 2 пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 440/16144/23.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, ГУ ДПС у м.Києві не надано до суду жодних доказів на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного стану, що зумовили виникнення заборгованості з бюджетного відшкодування.
Крім того, суд зазначає, що період нарахування пені, заявлений позивачем до стягнення хоча і перебуває в часовому проміжку введеного воєнного стану, однак бюджетна заборгованість, на яку нарахована відповідна пеня, виникла до його введення, а відтак за відсутності чинного закону, який зупиняє перебіг строку нарахування пені щодо такої заборгованості, відсутні підстави для застосування положень абзацу 2 пункту 200.23 статті 200 ПК України до спірних правовідносин.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушених прав позивача у спорах цієї категорії, є стягнення з Державного бюджету України через територіальний орган Державної казначейської служби України на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що невідшкодування податку на додану вартість у період з 01.10.2024 до 31.03.2025, на користь ТОВ "АСКОП - УКРАЇНА" пеню в розмірі 33 041,10 грн., з огляду на що наявні підстави для стягнення на користь ТОВ «АСКОП - УКРАЇНА» з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві пені в розмірі 33 041, 10 грн. нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2024р. по 31.03.2025р.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОП-УКРАЇНА» є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується квитанцією від 31.03.2025р. №1310.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОП - УКРАЇНА» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОП-УКРАЇНА» пеню в розмірі 33 041,10 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2024 по 31.03.2025.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОП-УКРАЇНА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у сумі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.