07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/10504/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1» до Головного Управлінням ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управлінням ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 50483/04-06 від 21.11.2024 року, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акту камеральної перевірки Акт № 52752/10-36-04-06/35088890 від 24.10.2024 року по нарахуванню штрафних санкцій Комунальному підприємству «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА -1» на суму 13457, 87 грн.
Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2024 №50483/04-06 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі результатів камеральної перевірки, проведеної контролюючим органом із порушенням вимог податкового законодавства. Так, позивач вказує, що при проведенні камеральної перевірки відповідач вийшов за межі предмету такого виду податкового контролю, визначеного положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. На переконання позивача, камеральна перевірка за своєю правовою природою є формою поточного документального контролю, яка здійснюється виключно на підставі даних податкової звітності платника податків та спрямована на перевірку правильності заповнення декларацій, арифметичної точності розрахунків та повноти відображення показників, що впливають на визначення об'єкта оподаткування. Натомість дослідження своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, на думку позивача, не належить до предмету камеральної перевірки, а відноситься до предмету документальних перевірок, що прямо передбачено положеннями пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач, здійснюючи перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання, діяв поза межами наданих йому повноважень, що свідчить про протиправність як самої перевірки, так і її результатів. Крім того, позивач наголошує, що камеральна перевірка проведена відповідачем із порушенням встановлених законом строків. Зокрема, відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання або за днем фактичного подання декларації. Водночас перевірка податкових зобов'язань за травень 2021 року була здійснена лише 24.10.2024 року, тобто через значний проміжок часу після подання відповідної звітності, що, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем строків здійснення податкового контролю. Позивач вважає, що недотримання встановлених строків проведення перевірки виключає можливість використання її результатів як належної підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення. Позивач також заперечує можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 102 Податкового кодексу України щодо строку давності у 1095 днів, зазначаючи, що такий строк застосовується виключно у випадках визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, але не регулює строки проведення камеральних перевірок. Відтак, на думку позивача, посилання відповідача на положення статті 102 ПК України є безпідставним та не може виправдовувати проведення перевірки поза межами 30-денного строку. Окремо позивач звертає увагу суду на принцип презумпції правомірності рішень платника податків, закріплений у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі неоднозначного трактування норм податкового законодавства рішення повинно прийматись на користь платника податків. У зв'язку з цим позивач вважає, що наявність різних підходів до визначення предмету камеральної перевірки та строків її проведення свідчить про існування правової невизначеності, яка повинна тлумачитися на його користь. Також позивач зазначає, що податкове зобов'язання, яке стало предметом перевірки, фактично має ознаки безнадійного податкового боргу, оскільки з моменту його виникнення сплинув значний строк, а контролюючим органом не вжито належних заходів щодо його стягнення. З огляду на положення статті 101 Податкового кодексу України, позивач вважає, що така заборгованість підлягала списанню, а тому застосування штрафних санкцій є неправомірним.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/10504/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позовну заяву Комунального підприємства «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1» до Головного Управлінням ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху.
На виконання ухвали суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 адміністративну справу №320/10504/25 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, відповідно до якого податковий орган зазначає, що камеральна перевірка проведена правомірно, оскільки після 01.01.2017 закон прямо дозволяє перевіряти своєчасність сплати податкових зобов'язань у межах такого виду перевірки. Строк у 30 днів застосовується виключно до перевірки декларацій, тоді як у даному випадку перевірялась своєчасність сплати, до якої застосовується строк давності 1095 днів. При цьому перебіг строків був зупинений на період карантину та воєнного стану, що додатково підтверджує їх дотримання. Акт перевірки складений належною посадовою особою, а позивач не скористався правом подати заперечення. Сам акт не створює правових наслідків, а таким є податкове повідомлення-рішення, яке прийнято у межах повноважень. Підстави для визнання боргу безнадійним відсутні.
Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вирішуючи клопотання відповідача суд вказує на його необґрунтованість враховуючи предмет спору та в силу норм ст. 12, ст. 257 КАС України щодо розгляду судом справ незначної складності. Застосовуючи ст. 260 КАС України під час вирішення питання про відкриття провадження суд визначив порядок розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження. Підстав для задоволення зазначеного клопотання судом не встановлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу 1, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 ПК України ГУ ДПС у Київській області проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість КП «ВУЖКГ-1».
Дані камеральної перевірки свідчать про порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України.
Результат камеральної перевірки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 05.2021 викладений в акті від 24.10.2024 № 52752/10-36-04-06/35088890.
На підставі висновків проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2024 №50483/04-06, згідно якого на підставі ст. 124 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 13 457,87 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Порядок подання декларації із рентної плати і строки сплати рентної плати за спеціальне використання води регламентований статтею 257 ПК України.
Пункт 257.1. статті 257 ПК України визначає, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.
Згідно з пунктом 257.2. статті 257 ПК України платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.
Відповідно до підпункту 257.3.4. пункту 257.3. статті 257 ПК України, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації.
Пунктом 257.5. статті 257 ПК України передбачено, що сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Пунктом 75.1. статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, камеральною, відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Пунктом 76.1. статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України (пункт 76.2. статті 76 цього ж Кодексу).
Положеннями пункту 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.
Відповідно абзацу 1-3 пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 цього ж Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексу, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього ж Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 днів - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього ж Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 днів з дня вчинення відповідного правопорушення.
Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього ПК України, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).
Аналогічний правовий висновок щодо визначення строку проведення камеральної перевірки зроблено Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі № 821/850/18.
Разом з цим, необхідно також враховувати, що період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПК України (пункт 102.9 статті 102 цього ПК України).
Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, враховуючи положення підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України, не зупиняється проведення, зокрема, камеральних перевірок.
З урахуванням наведеного, камеральна перевірка своєчасної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу і контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадає на період дії воєнного стану, при цьому строки давності, визначені статтею 102 ПК України (1095 днів), збільшуються на весь період дії воєнного стану.
Дати фактичної сплати суми податку/грошового зобов'язання (18.09.2024-20.10.2024) по податковій декларації з податку на додану вартість №9137279698 наведені у розділі ІІ акту перевірки.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи суд вважає, що оскільки відповідач провів камеральну перевірку позивача з питань порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, тому строк проведення такої перевірки становить 1095 днів з моменту сплати платником податків податкового зобов'язання, що свідчить про відсутність у даному випадку порушень контролюючим органом встановленого законом порядку проведення камеральної перевірки в частині строку її проведення.
Відтак доводи позивача в цій частині відхиляються судом.
Також суд не бере до уваги і посилання позивача на те, що в спірному випадку, відповідач мав провести документальну перевірку, а не камеральну.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України чітко встановлено, що предметом камеральної перевірки також можуть бути:
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
У питанні застосування підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України позиція Верховного Суду є усталеною: зокрема, постанови від 10 травня 2018 року у справі № 826/1975/17, від 13 червня 2018 року у справі № 806/902/16, від 20 серпня 2019 року у справі №200/11376/18-а, від 05 березня 2020 року у справі №826/12529/18, від 03 квітня 2020 року у справі №160/933/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 803/486/17, від 26 липня 2021 року у справі № 806/437/17, від 28 липня 2021 року у справі №320/356/19, від 24 травня 2022 року у справі №280/928/20, від 10 листопада 2022 року у справі №0240/2308/18-а, від 16 березня 2023 року у справі №826/6808/18. Якщо систематизувати висновки, викладені у цих постановах, Верховний Суд при вирішенні питання дотримання контролюючим органом порядку проведення камеральної перевірки з питання своєчасності сплати сум узгоджених грошових зобов'язань в обов'язковому порядку звертає увагу на дату, в яку таку перевірку було проведено. Зазначене обґрунтовується тим, що виключно з 01 січня 2017 року контролюючий орган отримав повноваження здійснювати камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання. Відповідно, Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що до 01 січня 2017 року у контролюючого органу були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, а після цієї дати питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання є предметом камеральної перевірки.
У даній справі камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач провів 24.10.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 1797-VIII у відповідно до вимог п. 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Щодо позиції позивача про порушення контролюючим органом порядку оформлення результатів проведення камеральних перевірок.
Особливістю проведення камеральної перевірки полягає в тому, що вона проводиться в приміщенні контролюючого органу суцільним порядком на підставі даних, що містяться у відповідних базах контролюючого органу, без будь-якого рішення керівника про їх проведення, та без необхідності участі платника чи отримання від останнього документів.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
ПК України виокремлює поняття посадових осіб контролюючого органу та уповноважених осіб контролюючого органу.
Згідно із ст. 342 ПК України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, Законом України "Про державну службу" та іншими законами.
В той же час підпунктом 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що уповноважена особа контролюючого органу посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пункт 86.2 ст. 86 ПК України не містить вимоги про складення та підписання акту камеральної перевірки уповноваженими особами контролюючого органу, на відміну від підписання податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акту перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що акт камеральної перевірки від 24.10.2024 № 52752/10-36-04-06/35088890 складено та підписано посадовою особою контролюючого органу головним державним інспектором Білоцерківського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Київській області Оленою КУЧЕРОВОЮ, у відповідності до вимог п. 86.2 ст. 86 ПК України.
Одним із невід'ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що й проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі №140/388/19.
Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався із запереченнями на Акт камеральної перевірки від 24.10.2024 № 52752/10-36-04-06/35088890, у порядку встановленому ПК України.
Крім того, аргументи позивача щодо застосування принципу «in dubio pro tributario» не можуть бути прийняті судом, оскільки в даному випадку відсутня неоднозначність правового регулювання: норми податкового законодавства чітко визначають як предмет перевірки, так і строки її проведення.
Щодо тверджень позивача про безнадійну заборгованість суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220 (далі Порядок).
Згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку, безнадійним податковим боргом є:
податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута,-станом на дату набрання законної сили ухвалою суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (у разі банкрутства боржника юридичної особи) або ухвалою суду про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність (у разі банкрутства боржника фізичної особи) (п.п. 1 п. 2 розд. 11 Порядку);
податковий борг фізичної особи, яка визнана в судовому порядку недієздатною. безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, станом на дату набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.п. 2 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг померлої фізичної особи у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, станом на дату підписання акта опису спадкового майна за умови отримання інформації про підписання такого акта відповідно до чинного законодавства (п.п. 3 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг фізичної особи, яка понад 720 днів перебуває у розшуку, станом на дату отримання інформації на запит органу ДПС за даними відповідних органів (п.п. 4 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 глави 9 розд. ІІ ПК України, станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС (п.п. 5 п. 2 розд. ІІ Порядку):
податковий борг платника податків, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), станом на дату, що настає за граничним строком сплати грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Списання безнадійного податкового боргу за усіма підставами здійснюється виключно головними управліннями ДПС в областях та м. Києві, міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (Центральним, Східним, Західним, Південним, Північним), в якому такий платник перебуває за основним/неосновним місцем обліку.
Слід зазначити, що 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-ІХ), п. 2 розд. І якого дію п.п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу (абз. 11 п.п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Водночас Законом № 2120-ІХ ст. 102 ПК України доповнено п. 102.9 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що запроваджується в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.
Безнадійним визнається та списується податковий борг щодо якого минув строк давності (1095 днів), включаючи зупинення перебігу такого строку на період з 18 березня 2020 року до 23 листопада 2022 року (включно) та враховуючи положення підпунктів 69.9 та 69.40 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України.
Отже, з 18 березня 2020 року (у тому числі у період воєнного стану) податковими органами визнається безнадійним та списується податковий борг, строк давності (1095 днів) щодо якого минув до 17 березня 2020 року включно.
Відповідно до п.п. 69.9 п. 69 ПК України тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом П розгляду, нарахування пені:
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;
строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
Установити, що тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, розгляд скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу, здійснюється протягом 10 робочих днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом визначеного для розгляду строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Відповідно до п.п. 69.40. п. 69 ПК України тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року:
1) щодо платників податків суб'єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;
2) щодо платників податків суб'єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є території, на яких ведуться активні бойові дії, до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України місцезнаходження; до дати проведення державної реєстрації зміни
3) щодо платників податків суб'єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій, до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;
4) щодо платників податків фізичних осіб (у тому числі осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), місцем проживання яких є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій, до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація або завершені бойові дії, або припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій та дати припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Установити, що для платників податків, стосовно яких контролюючим органом не застосовуються заходи стягнення згідно з цим підпунктом, зупиняється перебіг строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до умов ПК України контролюючим органом при визначенні податкового боргу платників податків різних груп безнадійним і таким, що підлягає списанню за підставою спливу строку давності, із загального строку існування податкового боргу виключається відповідний період. Списання за іншими підставами здійснюється згідно з відповідними положеннями Порядку.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно зі статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок с безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за агента. Відповідальність за допомогою свого представника чи податкового невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів. що настають за останнім дном відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 113.1 статті 113 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Відповідальність за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України, визначена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, норми якого наведені судом вище.
Отже, за результатами перевірки відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21.11.2024 №50483/04-06, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, в залежності від кількості днів затримки сплати, у сумі 13 457,87 грн.
Суд акцентує увагу, що доводи позивача зводяться виключно до формального оскарження процедури, при цьому не спростовують встановленого факту порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, що на переконання суду, не може слугувати єдиною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, доводи позивача, які покладені в основу позовної заяви, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1» до Головного Управлінням ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.