07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/30719/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2024 р. № 0668587-240110-2650 на суму грошового зобов'язання у розмірі 1405.90 грн.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що при визначенні бази оподаткування контролюючим органом неправомірно враховано квартиру АДРЕСА_1 , яка є об'єктом нерухомості на тимчасово окупованій території. На думку позивача, відповідно до підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України такі об'єкти не є об'єктом оподаткування та не повинні враховуватися при обчисленні податку. Позивач також зазначає, що законодавством прямо встановлено звільнення від оподаткування нерухомості, розташованої на тимчасово окупованих територіях, у тому числі на період воєнного стану. Крім того, позивач вказує, що контролюючий орган, діючи всупереч статті 19 Конституції України, не застосував відповідні норми податкового законодавства, що призвело до неправомірного визначення податкового зобов'язання. У зв'язку з цим позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм права.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/30719/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 23.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/30719/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В матеріалах справи містяться:
-відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте у межах повноважень та на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Контролюючий орган вказує, що позивач є власником декількох об'єктів нерухомості, у тому числі квартири в Керчі, яка враховується при визначенні загальної площі об'єктів для цілей оподаткування. Водночас відповідач наголошує, що податок безпосередньо на квартиру № 17 не нараховувався, а вона лише враховувалась при розрахунку загальної бази відповідно до пп. 266.7.1 ПК України. Також відповідач посилається на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої формальні недоліки або окремі аспекти розрахунку не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, якщо воно прийняте у межах компетенції.
-відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач фактично підтверджує врахування квартири № 17 при розрахунку податку, що, на його думку, є прямим порушенням вимог підпункту 38.6 ПК України. Позивач наголошує, що якщо об'єкт не є об'єктом оподаткування, він не може враховуватись і при визначенні бази оподаткування. Також позивач вказує на те, що відповідач не спростував застосування спеціальних норм щодо тимчасово окупованих територій та не надав належного правового обґрунтування їх ігнорування. У зв'язку з цим позивач наполягає на повному задоволенні позову.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У власності позивача на момент формування податкового повідомлення-рішення перебували об'єкти житлової нерухомості, а саме: квартира загальною площею 44,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також квартира загальною площею 43,2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2024 № 0668587-240110-2650, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 1405,90 грн. за об'єкт житлової нерухомості: АДРЕСА_2 .
Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем отримано 25.02.2025 засобами поштового зв'язку, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.
Вважаючи, що при визначенні податкового зобов'язання відповідачем неправомірно враховано квартиру, розташовану на тимчасово окупованій території України, позивач звернулась до контролюючого органу із скаргою в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 21.05.2025 № 14621 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та рішенням контролюючого органу вищого рівня, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Закону України від 18 січня 2001 року №2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", Законом України від 24 червня 2004 року №1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України", Закону України 23 вересня 2008 року №575-VI "Про сільськогосподарський перепис".
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, згідно якого обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
У відповідності до абзацу а) підпункту 266.4.1. пункту 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Згідно пункту 69.22 пункут 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується: 1) за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України: за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік територій № 309).
Згідно Розділу ІІ Переліку територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, Автономна Республіка Крим, у тому числі м. Керч, починаючи з 20.02.2014 року належить до тимчасово окупованих російською федерацією територій (дата закінчення окупації відсутня).
Як встановлено судом, квартира загальною площею 43,2 кв.м, яка належить позивачу на праві власності, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , тобто знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Враховуючи наведене, відповідачем протиправно та всупереч вищезазначених положень законодавства було включено до бази оподаткування належну позивачці на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
А тому, за даних обставин для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути включена лише квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Загальна площа цієї квартири становить 44,4 кв.м., а тому до неї не застосовується податкова пільга, встановлена підпунктом 266.4.1. пункту 266.4 ст.266 ПК України, оскільки площа вказаного об'єкта нерухомого майна не перевищує норму визначену у ПК України.
Згідно пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
З аналізу вищевказаних норм ПК України, встановлено, що саме контролюючий орган при обчисленні суми податку зобов'язаний застосовувати одночасно відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Резюмуючи викладене, відповідачем при обчисленні податкового зобов'язання позивача враховано загальну площу усіх об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності позивача, у тому числі квартири, розташованої на території Автономної Республіки Крим.
Водночас, доводи відповідача про те, що податок безпосередньо на зазначений об'єкт нерухомості не нараховувався, однак він підлягає врахуванню при визначенні бази оподаткування, суд вважає безпідставними.
Так, положеннями підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України прямо встановлено, що об'єкти житлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також передбачено, що такі об'єкти не враховуються при обчисленні бази оподаткування.
Таким чином, законодавець чітко розмежовує правовий режим таких об'єктів, виключивши не лише їх оподаткування, але й будь-яке врахування при визначенні податкових зобов'язань платника податків.
Посилання відповідача на положення підпункту 266.7.1 статті 266 Податкового кодексу України як на підставу для врахування всіх об'єктів нерухомості при визначенні бази оподаткування не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню з урахуванням спеціальних положень Перехідних положень Кодексу, які мають пріоритет у період дії воєнного стану.
Суд зазначає, що застосування загальних норм податкового законодавства без урахування спеціальних правил, встановлених для об'єктів, розташованих на тимчасово окупованій території, призводить до неправомірного розширення бази оподаткування та, як наслідок, до безпідставного визначення податкового зобов'язання.
Крім того, доводи відповідача про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на його формальну відповідність вимогам законодавства не спростовують встановленого судом факту неправильного застосування норм матеріального права, що саме по собі є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним.
За наведених обставин у сукупності, суд вважає правомірними позовні вимоги позиача.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 1211,20 грн.
З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2024 р. № 0668587-240110-2650 на суму грошового зобов'язання у розмірі 1405.90 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.