06 квітня 2026 року м. Київ № 320/7182/26
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» (далі - позивач / ТОВ «Київ Інвест Груп») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач / контролюючий орган) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, якими відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 06.08.2026 за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка);
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві видати ліцензію товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» на право роздрібної торгівлі пальним з 06.08.2026 за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій відповідача щодо відмови ТОВ «Київ Інвест Груп» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 06.08.2026 за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка), оскільки вважає, що ним подано належний обсяг документів для отримання відповідної ліцензії.
Щодо висновків відповідача про відсутність місця роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Київ, Дарницький район, вулиця Здолбунівська (озеро Гарячка), що підлягає ліцензуванню відповідно до вимог спеціального Закону №3817, позивачем зауважено, що розміщення АГЗП модульного типу, що виконаний згідно з технічними умовами, є цілісним заводським виробом, його розміщення на території паркувального майданчика за адресою вулиця Здолбунівська (озеро Гарячка) в місті Києві не має ознак будівництва, у зв'язку з чим містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проєктування об'єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і, відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю. На думку позивача, вказаний об'єкт не підпадає під визначення об'єктів завершеного будівництва у зв'язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо його створення не здійснювалося.
Стосовно документів права власності або права користування землею за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка) позивачем зазначено, що правовий статус вказаної земельної ділянки визначено як паркувальний майданчик, а облаштування газового автомобільного пункту модульного типу на території паркувального майданчику за вищевказаною адресою можна не відносити до об'єктів будівництва.
Позивачем наголошено на тому, що АГЗП модульного типу, яка перебуває у його власності, є рухомим майном і може бути введена в експлуатацію відповідно до вимог містобудівного законодавства. Зазначена АГЗП не пов'язана із земельною ділянкою фундаментом, а є модульною установкою заводського виготовлення, яка може вільно переміщуватися та розміщуватися за допомогою вантажно-транспортних засобів без втрати свого функціонального призначення, що підтверджується відповідною технічною документацією. Зазначено, що під час улаштування АГЗП позивачем не здійснювалися будь-які будівельні роботи. Обладнання ТОВ «Київ Інвест Груп» розміщене на бетонному майданчику без улаштування фундаменту, а інша споруда (кабіна оператора) є тимчасовою та також встановлена без фундаменту. У зв'язку з цим, розміщення таких АГЗП не потребує отримання документів, що надають право на виконання будівельних робіт, і, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено, що обладнання, яким ТОВ «Київ Інвест Груп» користується за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, озеро Гарячка, а саме посудина наземна для зберігання скраплених вуглеводневих газів №558 типу «СВГ-10Н.1-УХЛ1», не є нерухомим майном, що підтверджується висновком експерта №003-КВВ/24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13.05.2024. Окрім того, з наданих документів не вбачається наявності за вказаною адресою єдиного (цілісного) майнового комплексу, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування. Таким чином, відповідача, вважає, що в ТОВ «Київ Інвест Груп» відсутнє місце роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, озеро Гарячка, яке відповідало б визначенню, наведеному у пункті 52 частини 1 статті 1 Закону № 3817, та підлягало б ліцензуванню відповідно до вимог цього Закону.
Разом з тим, відповідачем вказано, що заявником не надано документів, передбачених пунктом 1 частини п'ятої статті 43 Закону № 3817, які б підтверджували право власності або право користування земельною ділянкою, чинне на дату подання заяви. Окрім того, не подано й документів, передбачених пунктом 1 частини п'ятої статті 43 Закону № 3817, чинних на дату введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна. При цьому, з наданих разом із заявою документів не вбачається, що за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, озеро Гарячка, будь-який об'єкт чи майно було введено в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт нерухомого майна.
У поданій до суду відповіді на відзив позивачем позивачем зазначено про недотримання відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву. При цьому, вказано, що відповідач не навів жодної поважної причини для поновлення пропущеного строку.
Окрім того, позивачем зауважено, що позиція відповідача, викладена у відзиві, суперечить судовому рішенню у справі №640/27798/20, в якому встановлено обставини, які не потребують доказуванню, та на підставі якого контролюючим органом було видано ліцензію №2651034202100050 зі строком дії з 06.08.2021 до 06.08.2026, та яка неодноразово переоформлювалася відповідачем у зв'язку із внесенням сплати за ліцензію. Позивач вважає, що ним було до контролюючого органу було надано вичерпний перелік документів, який дозволяє контролюючому органу прийняти рішення щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою м. Київ, вулиця Здолбунівська (озеро Гарячка).
Вирішуючи питання щодо прийняття відзиву на позовну заяву, суд враховує важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.
У постанові від 30.01.2020 у справі №500/787/19 Верховний Суд вказав на те, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
Відтак, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, дотримання принципу рівності сторін процесу, суд доходить висновку про прийняття відзиву на позовну заяву Головного управління ДПС у місті Києві.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Київ Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 38744775) здійснює свою господарську діяльністю з роздрібної торгівлі газом скрапленим вуглеводним через мережу автомобільних газозаправних пунктів модульного типу (АГЗП).
З метою здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Київ Інвест Груп» отримано ліцензію №26510314202100050 на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка), з терміном дії з 06.08.2021 по 06.08.2026.
У зв'язку зі спливом терміну дії вказаної ліцензії 06.08.2026, позивач завчасно звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою на отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка), яка зареєстрована за вх. №6332/АП від 29.01.2026.
До заяви щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою в м. Києві по вулиці Здолбунівська (озеро Гарячка), ТОВ «Київ Інвест Груп» надано пакет документів, а саме:
- пояснювальну записку щодо законності розміщення автомобільного газозаправного пункту від 23.01.2026;
- платіжну інструкцію від 22.01.2026 №371 на суму 3026,45 грн;
- рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві»;
- лист Департаменту містобудування та архітектури від 03.03.2016 №3093/0/16-2/27-16;
- лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон) від 17.01.2017 №7/17-515;
- договір з додатками від 01.12.2017 №ДНП-2017-12/36;
- договір з додатками від 15.11.2024 №ЗД-1;
- договір з додатками від 01.12.2022 №01/12/22-К-Л;
- дозвіл Держпраці від 21.04.2021 №253.21.32;
- постанову Кабінету Міністрів України від 24.03.2022 №357 «Про деякі питання виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки на період дії воєнного стану;
- дозвіл Державної служби з питань праці від 08.08.2025 №ДЗ-3119/Ц/1-25;
- декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань праці від 29.08.2025 №ЕДКО11053/0906-25;
- рішення ОАС м. Києва від 26.06.2021 №640/27798/20;
- постанову Шостого ААС від 01.10.2024 №320/10117/24;
- паспорт посудини, що працює під тиском №558, без дати;
- висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13.05.2024 №003-КВВ/24;
- висновок експерта за результатами проведення науково-правової експертизи від 11.06.2024 №007-АНО/24.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів Головним управлінням ДПС у м. Києві на адресу ТОВ «Київ Інвест Груп» надіслано лист про відмову у видачі ліцензії.
Рішенням про відмову у наданні ліцензії від 16.02.2026 №849 Головним управлінням ДПС у м. Києві відмовлено ТОВ «Київ Інвест Груп» в отриманні ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у відмові у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресами в м. Києві по вулиці Здолбунівська (озеро Гарячка), звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX (далі - Закон № 3817-IX).
Відповідно до пункту 52 статті 1 Закон № 3817-IX місце роздрібної торгівлі пальним - об'єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування.
Частинами першою - другою статті 43 Закону № 3817-IX передбачено, що ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону № 3817-IX до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального додатково додаються, зокрема, копії:
1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об'єкт виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію (зазначені документи не подаються у разі розміщення об'єкта нерухомого майна на території порту, за умови подання документів, що підтверджують право користування портовою інфраструктурою).
2) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року.
З системного аналізу вищезазначених положень Закону № 3817-IX вбачається, що для здійснення господарської діяльності, в тому числі роздрібної торгівлі пальним, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності, додавши необхідні документи, визначені, зокрема, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 43 Закону № 3817-IX.
Як вбачається з рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у наданні ліцензії від 16.02.2026 №846, підставою для такої відмови визначено:
- відсутність належного місця роздрібної торгівлі пальним, що підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону № 3817-IX;
-неподання документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним, що є порушенням вимог пункту 1 частини п'ятої статті 43 Закону № 3817-IX;
- неподання документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою на дату введення об'єкта в експлуатацію;
- неподання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що вимагається пунктом 2 частини п'ятої статті 43 Закону № 3817-IX;
- неповний пакет документів, визначений спеціальним законом, що унеможливлює прийняття рішення про надання ліцензії.
Щодо висновків відповідача про відсутність місця роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Київ, Дарницький район, вулиця Здолбунівська, озеро Гарячка, що підлягає ліцензуванню відповідно до вимог спеціального Закону № 3817-IX, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 Положення «Про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №197 (далі - Положення), Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України (Мінрегіон) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово- комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у сфері топографо - геодезичної і картографічної діяльності, у сфері земельних відносин, землеустрою, охорони земель (крім, використання та охорони земель сільськогосподарського призначення).
Пунктом 3 Положення визначено, що Мінрегіону: здійснює повноваження центрального органу виконавчої влади з нормування у будівництві; управління у сфері містобудування шляхом планування територій на державному рівні, визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення містобудівної документації та проведення моніторингу за дотриманням законодавства у сфері містобудування; проведення містобудівного моніторингу на державному рівні.
Листом від 17.01.2017 №7/17-515 Міністерство регіонального розвитку, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері, зокрема, земельних відносин, землеустрою, охорони, земель, та розроблення містобудівної документації повідомлено позивачу про погодження Концепції на розміщення АГЗП - модульною типу та операторської за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка).
Під час схвалення концепції Мінрегіон зазначив, що розміщення АГЗП модульного типу, що виконаний згідно з технічними умовами є цілісним заводським виробом, його розміщення на території паркувального майданчика за адресою в місті Києві по вул. Здолбунівська (озеро Гарячка), не має ознак будівництва, у зв'язку з чим містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об'єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурного-будівельного контролю.
Відповідно до пункту 11.142 ДБН В.2.5-20-2018 (Газопостачання) у складі АГЗС слід передбачати резервуари для зберігання газу, зливні та заправні колонки, виробничий будинок. Тобто, автомобільний газозаправний пункт слід розуміти в складі як ємностей для ЗВГ так і для виробничого будинку (приміщення охорони), огорожі та навісу.
Водночас, згідно з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові по справі №816/1533/17, «...позивачем (АГЗП БАРС) отримані всі необхідні погодження. Таким чином, Концепція набула обов'язкової сили на підставі положень Закону України "Про будівельні норми", а отже набула ознак індивідуального нормативного акту, чим спростовуються доводи Відповідача, щодо спірної правової природи Концепції. Концепцією визначено, що розміщення АЗГП не є об'єктом будівництва, а отже Позивач не потребує дозволу на виконання будівельних робіт та належним чином затвердженого проекту...».
Разом з тим, у своєму листі від 03.03.2016 №3093/0/16-2/27-16 Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації про погодження розміщення АГЗП за вказаною адресою, принципово не заперечує щодо розміщення АГЗП - модульного типу «БАРС» та операторної на території асфальтованих, паркувальних майданчиків, автостоянок. Департамент містобудування акцентує: АГЗП - модульного типу виконаний цілісним заводським виробом; при розміщенні АГЗП - модульного типу, на території автостоянки без ознак будівництва містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об'єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і, відповідно введення об'єкту в експлуатацію.
Отже, данні об'єкти не підпадають під визначення об'єктів завершеного будівництва в зв'язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось.
Відтак, розміщення паливнозаправних пунктів, установка та монтаж яких проводилася без здійснення будівельних робіт і без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а після закінчення робіт по їх установці та монтажу не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Щодо відсутності документів про право власності або права користування землею, на якій розташовано АГЗП за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка), суд зазначає таке.
Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» (зі змінами та доповненнями) визначено перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».
Зі змісту наведеного рішення слідує, що паркувальні майданчики за вищевказаними адресами включено до зазначеного Переліку.
Відповідно до пункту 17.3.2. Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розроблені та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.
За таких обставин, Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) вирішено питання регулювання земельних відносин щодо земельних ділянок, на яких розміщені майданчики для паркування транспортних засобів.
Відповідно до частини першої статті 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
Як встановлено судом, КП «Київтранспарксервіс» укладено договори з суб'єктами господарювання про надання права на експлуатацію паркувальних місць на паркувальних майданчиках.
У подальшому, суб'єкт господарювання, а саме ТОВ «Де-Люкс» отримав необхідну дозвільну та погоджувальну документацію на розміщення саме АГЗП на паркувальному майданчику і передав АГЗП на підставі договорів господарського відання ТОВ «Київ Інвест Груп».
Варто зауважити на тому, що у 2016 році органи прокуратури м. Києва звертались до ТОВ «Київ Інвест Груп» та ТОВ «Де-Люкс» з позовними вимогами про повернення до Київської міської ради земельних ділянок на яких знаходяться АГЗП, вважаючи таке розміщення - самовільним захопленням земельних ділянок.
В результаті розгляду судових справ, наведені позови органів прокуратури було залишено без задоволення, при цьому в справах за №№910/20402/16, 910/4812/16, 910/6343/16, 910/10481/16, 910/7909/16, 910/6579/16, 910/9978/16 Вищим Господарським судом України винесено постанови, в яких суд дійшов висновку про те, що власник АГЗП «БАРС» документально підтвердив законність своєї діяльності.
Разом з тим, згідно змісту наведених постанов, суд не знайшов підстав для повернення земельної ділянки до Київської міської Державної адміністрації, оскільки судом апеляційної інстанції та ВГСУ встановлено, що суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність на вказаному паркувальному майданчику на законних підставах з дотриманням вимог для такої діяльності.
Водночас зазначено, що згідно підпунктом 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця для надання оператором платних послуг паркування транспортних засобів, оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.
Тобто, наведений пункт Правил забороняє будь яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць інноваційними технологіями, і відповідно, не містять заборон щодо обладнання таких місць певними спорудами, які не є ні об'єктами малої архітектурної форми, ні об'єктами нерухомого майна, адже є мобільними пересувними спорудами, які у будь - який час можуть бути переміщенні без завдання їм шкоди.
Колегія суддів ВГСУ дійшла висновку про відсутність порушень суб'єктом господарювання умов договору, укладеного з КП «Київтранспарксервіс» з експлуатації фіксованих місць для паркування у зв'язку з розміщенням АЗГП на паркувальних майданчиках.
Також варто зазначити, що у постановах Верховного суду України по справах за №№826/7888/17, 826/10330/17, 826/15164/17, 826/14707/17, дії Департаменту Благоустрою міста Києва та КП «Киїблагоустрій» разом з Комунальною аварійно-рятувальною службою «Київська служба порятунку» з демонтажу АГЗП «Барс» визнані незаконними та протиправними, зобов'язано безоплатно повернути вилучене майно, як наслідок суд вкотре підтвердив законність діяльності (розміщення) АГЗП «Барс» в місті Києві.
З наведеного слідує, що розміщення АГЗП позивача на паркувальних майданчиках неодноразово було предметом розгляду в судовому порядку, в результаті якого доведено, що ТОВ «Київ Інвест Груп» правомірно здійснює свою господарську діяльність з реалізації скрапленого вуглеводневого газу через мережу АГЗП на паркувальних майданчиках.
Разом з тим, судом встановлено, що правомірність видачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресами місць торгівлі в м. Києві по вул. Здолбунівська (озеро Гарячка) була предметом розгляду у межах адміністративної справи №640/27798/20, за наслідками розгляду якої рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021, зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, видати ліцензію Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» на право роздрібної торгівлі пальним за адресами місць торгівлі в м. Києві по вул. Здолбунівська (озеро Гарячка) та проспект Петра Григоренка, 40, з урахуванням висновків суду.
Так, у межах справи №640/27798/20 суд дійшов висновку, що облаштування газового автомобільного пункту модульного типу на території паркувального майданчику на вищевказаною адресою можна не відносити до об'єктів будівництва, розміщення автомобільного пункту модульного типу на території паркувального майданчику за ищевказаною адресою - не суперечить чиному законодавству.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що модульна АЗС позивача є тимчасовою спорудою та не є об'єктом, що підпадає під визначення об'єктів завершеного будівництва у зв'язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось, а тому такий об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Відповідно на цю автозаправну станцію не може бути видано документів, котрі підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта згідно статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Водночас суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 року, у справі № 640/27953/21, виснував, що установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Разом з тим, у матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення cудової будівельно-технічної експертизи від 14.05.2024 №003-КВВ/24, з якого вбачається, що автомобільний газозаправний пункт на металевому каркасі є мобільним цілісним заводським виробом, його розміщення не має ознак будівництва, який у будь-який час може бути переміщений без завдання йому шкоди, відсутнє порушення суб'єктом господарювання умов договору, укладеного з КП «Київтранспарксервіс», вважати розміщення такого мобільного виробку на паркувальних місцях «експлуатацією паркувальних місць» немає підстав. Розміщення мобільних пересувних споруд є облаштуванням фіксованих місць для паркування. Суб'єкт господарювання, розміщує автомобільні газозаправні станції модульного типу на території паркувальних/асфальтобетонних майданчиках, не порушує вимоги чинного законодавства, оскільки має низку дозвільної та погоджувальної документації та за висновками судової будівельно-технічної експертизи не є об'єктами нерухомого майна та не належать до об'єктів будівництва.
Відповідно до частин першої-другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Відповідно до статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Разом з тим, згідно з статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.
Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України визначено процедуру проведення експертизи на замовлення учасників справи, зокрема, учасник справи, який замовляє експертизу поза межами судового засідання, на власний розсуд обирає відповідного експерта або експертну установу, що буде проводити експертне дослідження та самостійно ставить питання, які потребують роз'яснення експертом. Якщо позасудове експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має повідомити про це особу, яка до нього звернулася.
Висновком експерта слід вважати наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджених об'єктів, явищ чи процесів та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, що дають інформацію про обставини у справі.
Суд зазначає, що висновок експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, має процесуальний статус доказу, поданого до суду при його відповідності вимогам законодавства, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час розгляду справи відповідачем не наведено підстав для неприйняття висновку експерта в якості доказу та дослідження його разом із іншими доказами.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд бере до уваги наданий висновок проведеної експертизи, з урахуванням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, аналіз наведених норм та встановлених судом обставин свідчить на користь висновку про незаконність оскаржуваної відмови у видачі позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Київ, Дарницький район, вулиця Здолбунівська (озеро Гарячка), у зв'язку з чим дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, якими відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 06.08.2026 за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка) є протиправними.
При цьому, суд враховує, що що відмова відповідача оформлена рішенням від 16.02.2026 №849, яке є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується.
Таким чином, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно з частиною другою вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, керуючись положеннями частини другої статті 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.02.2026 №849 про відмову у наданні товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка).
При цьому, з урахуванням принципу «належного урядування», беручи до уваги, що підставою для ненадання відповідної ліцензії був виключно помилковий висновок щодо ненадання повного пакету документів, що спростовано матеріалами справи, суд доходить висновку про відсутність в даному випадку свободи розсуду суб'єкта владних повноважень, оскільки за відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії, єдиним можливим варіантом поведінки державного органу є прийняття рішення про видачу відповідної ліцензії.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві видати ліцензію товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» на право роздрібної торгівлі пальним з 06.08.2026 за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка) є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3328,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, якими відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 06.08.2026 за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.02.2026 №849 про відмову у наданні товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка).
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33,19, код ЄДРПОУ 44116011) видати ліцензію товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» (адреса: 01033, місто Київ, вулиця Антоновича, 33В, офіс 301, код ЄДРПОУ 38744775) на право роздрібної торгівлі пальним з 06.08.2026 за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська (озеро Гарячка).
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» (адреса: 01033, місто Київ, вулиця Антоновича, 33В, офіс 301, код ЄДРПОУ 38744775) судовий збір в сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.