06 квітня 2026 року № 320/13132/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (адреса адреса : АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (адреса 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, будинок 3, 5-й поверх, ЄДРПОУ 26080214), у якому просить суд визнати протиправним і скасувати з моменту прийняття рішення Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 22.02.2026 № І-013/2026 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 з дня його прийняття.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Панченко Н. Д., що зареєстрована та передана судді для розгляду 06.04.2026.
В обґрунтування заяви представник позивача вказує, що "... аналіз змісту ухвали судді у справі №320/13132/26 у сукупності з положеннями КАС України свідчить не просто про процесуальну помилку, а про системну, грубу та очевидну некомпетентність судді, яка полягає у базовому нерозумінні структури та змісту норм процесуального права, зокрема неправильному застосуванні та тлумаченні статей 163 та 263 КАС України. Суддя, посилаючись на ч.3 ст.163 КАС України, фактично вигадує норму права, якої не існує, приписуючи їй зміст, що прямо суперечить закону. Така поведінка є неприпустимою для носія судової влади, оскільки відповідно до ст.3 Загальної (Універсальної) хартії судді суддя зобов'язаний підкорятися виключно закону та діяти на його основі, а не довільно конструювати правові приписи.... дії судді мають ознаки: привласнення повноважень законодавчої влади; порушення принципу поділу влади; знищення принципу юридичної визначеності; прямого та системного порушення Конвенції про захист професії адвоката (ст.1, ст.6, ст.9). Наслідком таких дій є те, що позивач фактично позбавлена права на суд як такого, оскільки її справа розглядається не в порядку, визначеному законом, а в порядку, самовільно сконструйованому суддею, що прямо суперечить ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод..."
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статті 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Водночас суд, ознайомившись із заявою про відвід, зазначає, що наведені в ній твердження містять переважно суб'єктивну оцінку процесуальних дій суду та власне тлумачення норм права представником позивача, яке не відповідає фактичному змісту законодавства і не підтверджене жодними належними доказами. Суд здійснює правосуддя виключно на підставі закону та власного переконання, сформованого в результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Водночас сумнів у законності процесуальних рішень або суб'єктивна оцінка норм права стороною не може слугувати підставою для відводу і не впливає на незалежність та неупередженість суду, що відповідає приписам частини 4 статті 36 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,
Визнати необґрунтованою заяву про відвід судді від 06.04.2026.
Матеріали адміністративної справи № 320/13132/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Панченко Н.Д.