про залишення позовної заяви без руху
06 квітня 2026 року Київ Справа № 320/13082/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду 25.03.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:
1.Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 по не виплатити недоплачену пенсiю + інфляційних збитків та інфляційних нарахувань у розмірі 29 тисяч 022.18 грн; з 15/01/2023 р. прострочену (станом на 01 березня 2026 року);
2. Зобов'язати Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити недоплачену пенсiю + інфляційних збитків та інфляційних нарахувань у розмірі 29 тисяч 022.18 грн; з 15/01/2023 р. прострочену (станом на 01 березня 2026 року) з урахуванням 3 (трьох) відсотків річних у розмірі 01 тисяча 298.58 грн. "по день фактичної виплати заборгованості".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон від 08.07.2011 №3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 гривень.
Водночас частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, при зверненні до суду позивач мала б сплатити судовий збір в сумі 1064 грн. (3328,00 грн. х 0,4) х 0,8.
Суддею встановлено, що позивачем до позовної заяви не долучено документа про сплату судового збору.
Разом з тим, позивачем подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване складним майновим становищем позивача.
Вирішуючи подане позивачем клопотання суд керується таким.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як слідує зі змісту норм частини 1 статті 8 Закону №3674-VI, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу статті 8 Закону №3674-VI чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов'язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника (позивача).
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» документи про майновий стан мають містить інформацію на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №320/2083/21 та від 27.11.2023 у справі №120/917/22-а.
Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової спроможності позивача сплатити передбачений законом розмір судового збору.
Так, при дослідженні матеріалів адміністративного позову та доданих документів судом не встановлено обставин, які б достеменно свідчили про існуюче складне матеріальне становище позивача, яке б перешкоджало їй сплатити мінімальний розмір судового збору при зверненні до суду.
Позивачем на підтвердження факту неспроможності сплати позивачем судового збору надано довідку про пенсії за 2025 рік за період з 01.01.2025 по 31.12.2025.
Водночас суд зауважує, що надана довідка про пенсії за 2025 рік за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 не може в повній мірі свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо).
Надано витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 05.03.2026 за період грудень 2024 року по січень 2026 року про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, однак вказаний витяг також не може в повній мірі свідчити про те, що не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб зокрема для сплати судового збору.
Наведене свідчить про те, що подані позивачем докази не може бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки, позивач тривалий термін проживає на території Португальської Республіки, але інформації про доходи в Португальській Республіці за попередній рік позивачем не надано.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.04.2023 у справі №990/13/23 вказала таке: «Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище скаржника, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат. Із доданих до апеляційної скарги виписки по картці/рахунку з АТ КБ «ПриватБанк» від 16 січня 2023 року № 6ЕABVG53DNE1TLO та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22 березня 2023 року № 0210-23-00229 за період з I по IV квартал 2022 року можна визначити, що скаржник не отримував доходів. Проте цих документів не достатньо для висновку визначити й визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів».
Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 15 липня 2024 року по справі №380/919/24.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, суд зазначає, що вищевказаних відомостей недостатньо для визначення й визнання майнового стану позивача таким, щоб звільнити позивача від сплати судового збору.
З наданих доказів не вбачається за можливе встановити розмір отриманих доходів позивача, зокрема, наявність або відсутність виплат, отриманих ним у 2024- 2025 роках, в країні його постійного проживання - в Португальській Республіці в контексті дотримання вимог пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №3674-VI.
Відсутність доходів в країні, в якій позивач не проживає, не може об'єктивно доводити скрутне матеріальне становище, оскільки повністю не відображає фінансовий стан заявника.
Аналіз правового врегулювання питання звільнення від сплати судового збору дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 215/3329/19, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При дослідженні матеріалів адміністративного позову та доданих документів по справі, суд не має можливості достеменно переконатися в існуючому складному матеріальному становищі позивача, оскільки останнім не наведені обставини та не надано доказів на підтвердження цього.
Оскільки в межах даного спору до поданого клопотання представником позивача не надано достатніх та повних доказів наявності інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання, що, як наслідок, слугує недоліком позовної заяви.
Відтак, з метою усунення даного недоліку позивачу слід сплатити судовий збір в сумі 1064 грн. та долучити до матеріалів справи докази такої сплати.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
1. Позовну заяву - залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до п. 1 ч. 4 ст.169 КАС.
4. Копію ухвали надіслати (надати) позивачу (його представнику).
Суддя Сас Є.В.