06 квітня 2026 року м. Київ справа №320/54969/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАБЕКС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАБЕКС» (далі також - ТОВ «ВАБЕКС», позивач) до Київської митниці (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.11.2024 № UA100350/2024/000063/2;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100350/2024/000413.
Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВАБЕКС», що діє як дистриб'ютор, у відповідності до Дистриб'юторського договору № 26/08/2019, укладеного 26 серпня 2019 року з KORADO BULGARIA AD, виробником товару, здійснило замовлення на товар за умовами поставки FCA. В рамках угоди були поставлені радіатори для центрального опалення, виробник Korado Bulgaria AD, торговельної марки Korado (країна виробництва - Болгарія).
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, на підтвердження митної вартості позивачем було надано відповідачу такі документи:
1. Лист пакування від 06.11.2024, в якому міститься інформація про те, як товар був запакований для перевезення, включаючи опис, кількість та характеристики товарів.
2. Інвойс від 06.11.2024 під номером № 1000036842 на суму 39 353,87 Євро.
3. Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) № 0000686986 від 06.11.2024.
4. Автотранспортну накладну CMR від 06.11.2024, яка містить інформацію про маршрут, відправника, одержувача та інші деталі перевезення.
5. Рахунок-фактура 109 від 08.11.2024.
6. Дистриб'юторський договір №26/08/2019 від 26.08.2019 з додатками та додатковими угодами (в тому числі, прайс-лист).
7. Документи, що підтверджують вартість перевезення товару (договір на перевезення від 22.04.2019, довідка від 08.11.2024, заявка на перевезення від 06.11.2024).
8. Банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.11.2024.
9. Митну декларацію країни відправника №24BG004303A04802B3 від 06.11.2024.
10. Виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, оборотно-сальдова відомість),податкові накладні.
11. Митну декларацію від 11.11.2024, №24UA100350735264U6, за якою було відмовлено у випуску товарів.
З метою підтвердження числових складових митної вартості відповідачем від позивача було витребувано додаткові документи, відповідно до вимог ч. 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України:
1) Транспортні документи на поставку товарів, митна вартість яких визначається, з перевізником товару;
2) Розрахунок ціни (калькуляцію) від виробника;
3) Рахунки на сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору;
4) Прайс-лист виробника, як прейскуранта -довідника цін на товари, які виробляються виробником та адресовані невизначеному колу покупців;
5) Якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваних товарів;
6) Інші документи, передбачені ч. 4 ст.53 МК України - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що ідентичні та або подібні (аналогічні) оцінюваним товарам;
7) Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем у відповідь було зазначено, що ним надано всі документи, необхідні для визначення митної вартості. Інші, запитувані митницею документи, у декларанта відсутні.
Відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, у зв'язку з чим було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2024 № UA100350/2024/000063/2.
У картці відмови у прийнятті митної декларації за № UА100350/2024/000413 було вказано, що для прийняття митної декларації, потрібно подати нову декларацію з дотриманням вимог, винесеного рішення про коригування визначеної митної вартості товару від 11.11.2024 під номером №UА100350/2024/000062/2.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).
Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.
Відповідач дійшов висновку про неможливість встановлення вартості товару виходячи з того, що відповідно до міжнародної товаротранспортної накладної безпосереднім перевізником виступає є «ФОП ОСОБА_1 », проте договір на транспортно-експедиційні послуги укладений між ТОВ «ВАБЕКС» та ТОВ «Д-ТРАНС».
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Так, на підтвердження митної вартості товарів в частині вартості перевезення позивач, разом з митною декларацією, надав на підтвердження митної вартості товарів в частині вартості перевезення сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № А им 0000686986 від 06.11.2024, від 06.11.2024, яка містить інформацію про маршрут, відправника, одержувача та інші деталі перевезення; договір № 22/04/19/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.04.2019; довідка від 08.11.2024, яка підтверджує вартість перевезення вантажу, заявку на перевезення від 06.11.2024; рахунок 109 від 08.11.2024 на оплату транспортних послуг.
Між позивачем та ТОВ «Д-Транс» було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 22/04/19/1 від 22.04.2019. Відповідно до умов даного договору, Виконавець (ТОВ «Д-Транс») зобов'язується систематично протягом строку дії даного Договору приймати і доставляти належним йому на праві власності чи/або користування (оренди, лізингу тощо) вантажним автомобільним транспортом, у встановлені даним Договором строки, ввірені йому Замовником (Позивачем) вантажі до пунктів призначення та видавати зазначені вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам (вантажоодержувачам), а Замовник зобов'язується подавати до перевезення вантаж у погодженому Сторонами обсязі та сплачувати Виконавцю за перевезення вантажів плату згідно умов даного договору.
Відповідно до п. 1.2.3 Договору Виконавець надає експедиційні послуги (планування та організація перевезень, отримання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням і одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо). При цьому, Виконавець має право залучати третіх осіб для виконання заявок Замовника.
Таким чином, ТОВ «Д-Транс» мало право залучити до виконання третіх осіб, що й було зроблено шляхом укладення з ТОВ «УКРСПЕЦЕКСПРЕС» договору № 02/12/2020 від 02.12.2020. Однак, безпосереднім перевізником товару був ФОП ОСОБА_2 , який отримав замовлення від ТОВ «УКРСПЕЦЕКСПРЕС» на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 04/11 від 04.11.2024.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Подані документи містять всі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.
До митного органу додатково подавались всі документи, відповідно до яких декларантом було визначену ціну перевезення товару.
Так, до митного органу позивач подав Довідку про транспортні послуги, яка видана про те, що вартість перевезення вантажу для ТОВ «Вабекс» з м. Стражиця (Болгарія) до митного переходу Порубне автомобілем складає 46 600,00 грн. Дана сума була визначена за домовленістю сторін та випливає з повної ціни перевезення, яка складає 79 000,00 грн. Відомості про повну ціну перевезення визначені в Договорі - заявці № 061120241 від 06.11.2024 до договору № 22/04/19/1 від 22.04.2019 та Рахунку № 109 від 08.11.2024, виставленого за перевезення товару.
Виходячи з вищевикладеного, сумнів відповідача, щодо визначення вартості перевезення товару є необґрунтованим.
В оскаржуваному рішенні також зазначено наступне: «Також надані документи містять розбіжності, зокрема: пунктом 2.1 контракту від 26.08.2019 №726/08/2019 зафіксовано, що поставка товару здійснюється у відповідності до письмового заказу/ замовлення покупця, у п.2.3. контракту передбачається оформлення додаткового узгодження до контракту щодо купівлі товару за узгодженим попереднім замовленням - зазначені документи до митної декларації не надані; пунктом 3.5 контракту передбачається перерахування коштів за товар на рахунок постачальника у банк UBB/Bulgaria, однак у наданому платіжному дорученні від 05.11.2024р. 241105/001457656 зазначені реквізити Deutsche Bank AG/Germany. Також Swift має лише посилання на номер контракту, без зазначення даних щодо реквізитів інвойсу № 1000036842 або іншого документу по даній партії товару, що не дозволяє чітко ідентифікувати за яку партію товару здійснений розрахунок. Наданий Прайс-лист від 26.06.2023 виставлений на LCC Wabex що вказує на формування особистих вплив на заявлену митну вартість товарів..».
Суд звертає увагу, що пунктом 2.1. контракту зафіксовано, що вимоги до замовлення в письмовій формі можуть бути не дотримані, якщо Постачальник в визначеному випадку цього не вимагатиме. Так, тим же пунктом контракту передбачено право Дистриб'ютора розміщувати замовлення через пошту, факс, електронну пошту, інтернет систему В2В Постачальника та засобами телефонного зв'язку. Натомість, у п.2.3 контракту, на який посилається відповідач, як на підставу вимагати від позивача окремого письмового узгодження поставки за контрактом, не вказано про обов'язок сторін укладати письмове узгодження.
Щодо доводів відповідача про те, що пунктом 3.5 контракту передбачається перерахування коштів за товар на рахунок постачальника у банк UBB/Bulgaiia, однак у платіжному дорученні від 05.11.2024 № 241105/001457656 були зазначені реквізити Deutsche Bank AG/Germany, суд зазначає, що такий пункт контракту встановлює, що оплата товару проводиться на рахунок постачальника у банк UBB/Bulgaria, або на інший банківський рахунок, який постачальник повідомить дистриб'ютору у письмовій формі.
Факт оплати і термін оплати товару не впливають на можливість встановлення числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі № 803/49/16) строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару, рівно ж як і дотримання сторонами умов договору щодо порядку та способу оплати товару не впливає на визначення митної вартості товарів. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Окрім того, в Інвойсі від 06.11.2024 на оплату товару зазначено, що умовою оплати є попередня оплата.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема у разі оплати рахунку, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Позивач подав до митного органу Платіжне доручення від 05.11.2024 № 241105/001457656.
З огляду на наведене, суд вважає, що у відповідача була можливість визначити числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, виходячи з поданих до митного органу документів.
За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду узгоджується із обов'язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).
Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАБЕКС» (01133, місто Київ, бульвар Євгена Коновальця, будинок 31; код ЄДРПОУ 30572878) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.11.2024 № UA100350/2024/000063/2.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100350/2024/000413.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАБЕКС» понесені останнім судові витрати у розмірі 6 056, 00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.