про залишення позовної заяви без руху
06 квітня 2026 року м. Київ № 320/11249/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши позовну заяву ТОВ «ВІТАПОЛІС» до Головного управління ДПС у Київській області, гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , третя особа: Державна податкова служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «ВІТАПОЛІС» з позовом, в якому просить (дослівно):
«- вчинені з 12.09.2025 по 15.09.2025 дії уповноваженої особи Головного управління ДПС у Київській області ОСОБА_1 з 12.09.2025 по 15.09.2025, які полягають у відмові прийняти подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками і доповненням, зазначені у підписаному неї листі Головного управління ДПС у Київській області від 15.09.2025 вих.№68300/6/10-36-55-01-04 «Про розгляд податкової звітності» визнати протиправними;
- підписаний ОСОБА_1 лист на бланку Головного управління ДПС у Київській області від 15.09.2025 вих.№68300/6/10-36-55-01-04 «Про розгляд податкової звітності» визнати протиправними та скасувати;
- дії директора Департаменту оскарження рішень контролюючих органів Державної податкової служби України ОСОБА_2 з підписання листа Державної податкової служби України від 29.10.2025 вих.№31282/6/99-00-06-03-06 «Рішення про продовження строку розгляду скарги» визнати протиправними;
- адресовану Державній податковій службі України скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» у формі листа від 06.10.2025 вих.№65/25 визнати повністю задоволеною з 31.10.2025 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області як підрозділ Державної податкової служби України прийняти подану 12.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» податкову звітність з податку на додану вартістю за звітний період серпень 2025 року, ввести інформацію з цієї звітності (податкової декларації, додатків та доповнень до неї) до інформаційних баз даних, адміністратором яких є Державна податкова служба України.».
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку з наступним.
Зі змісту ч. 5 ст. 160 КАС України слідує, що у позовній заяві зазначається:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, позивачем зазначено у позовній заяві відповідачів: Головне управління ДПС у Київській області та посадову особу останнього - ОСОБА_1 , а також посадову особу ДПС України, яку визначено у позові у якості третьої особи.
Проте, з матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувані рішення були прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області та Державною податковою службою України, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є посадовими особами, що діяли від імені суб'єктів владних повноважень.
Окрім того, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що в п. 10.3 та 10.4 позовні вимоги спрямовані до Державної податкової служби України та її посадової особи - ОСОБА_2 , проте Державна податкова служба України вказана як третя особа.
За таких обставин позивачу необхідно уточнити склад відповідачів або позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу позивача на те, що дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та діями відповідача із винесення оскаржуваного рішення позивач зобов'язаний окремо обґрунтувати кожну із заявлених вимог.
Відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 23.01.2019 у справі №9901/35/19 під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло. Особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог та їх обґрунтування не можуть бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинні формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Суд звертає увагу позивача, що заявлені позовні вимоги у зазначеному вигляді не відповідають положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно привести позовні вимоги у відповідності до ст. 5 КАС України
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, частиною 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Законом України «Про судовий збір».
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту позовних вимог слідує, що при зверненні до суду позивачем заявлено п'ять вимог немайнового характеру. Відповідно, розмір судового збору у даній справі становить 16 640,00 грн.
Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 6 656,00 грн (платіжна інструкція від 05.03.2026), при цьому доказів сплати судового збору в повному розмірі, а саме 16 640,00 грн, не надано.
Вказані обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду позовної заяви з дотриманням вимог ст. 161 КАС України.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд,
Позовну заяву ТОВ «ВІТАПОЛІС» до Головного управління ДПС у Київській області, гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , третя особа: Державна податкова служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.