06 квітня 2026 року м. Київ справа №320/11763/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення в частині,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині обмежень дії тарифів для населення, встановлених для Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» (ЄДРПОУ 38010130) на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2025 рік згідно постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2304 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА»%
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2304 «Пpo встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправний характер оскаржуваного рішення з огляду на неврахування відповідачем при його прийнятті всіх істотних обставин, у тому числі обставини майнового стану позивача. Позивач вказує, що відповідачем протиправно обмежено дію встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині категорії споживачів - населення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення та дії прийняті (вчинені) відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому відзиві.
Такі доводи заперечені позвиачем у наданій суду відповіді на відзив.
Заслухавши у судовому засіданні 26.06.2025 позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідача), дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на 2025 рік Постановою НКРЕКП від 24.12.2024 № 2304 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» установлено:
1. Споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:
на централізоване водопостачання - 8,76 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:
на централізоване водопостачання - 23,72 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
на централізоване водовідведення - 34,02 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
2. Установити, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, а саме:
на централізоване водопостачання - 12,90 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); на централізоване водовідведення - 18,10 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Позивач не погоджується з пунктом 2 вищезазначеної Постанови від 24.12.2024 № 2304, оскільки, на його думку, внаслідок прийняття вказаного пункту 2 відповідачем обмежено дію встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині категорії споживачів - населення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі також - Закон) НКРЕКП (Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 2 Закону Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: 1) у сфері енергетики; 2) у сфері комунальних послуг та 3) діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про енергетичну ефективність», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Відповідно до статті 3 Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Крім іншого Регулятор здійснює регулювання шляхом: ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, державного контролю та застосування заходів впливу.
Також, основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг,- сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг,- сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом.
Відповідно положень до частини 2 статті 5 Закону під час виконання своїх функцій та повноважень Регулятор діє самостійно у межах, визначених законом. Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб'єктів господарювання, політичних партій, громадських об'єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують повноваження членів Регулятора та посадових осіб Регулятора, є незаконним впливом.
Положеннями статті 14 Закону передбачений порядок проведення засідань Регулятора та регулюється положеннями Регламенту.
Регулятор на своїх засіданнях крім іншого, розглядає та приймає рішення з питань,- що належать до його компетенції, розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринків.
Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні та оформлюється постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор кім іншого, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до йог компетенції; порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення“" державних регульованих цін і тарифів для суб'єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; здійснює визначення умов доступу до товарів (послуг), що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг; забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора.
Отже, НКРЕКП є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, шляхом забезпечення захисту прав споживачі? товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих_ товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами та реалізації цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
Враховуючи вищевикладене, встановлення НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та їх зміна належить до виключних повноважень Регулятора.
Так, відповідно до Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364 (далі - Процедура № 364), та постанови НКРЕКП від 10.04.2024 № 671 «Про врегулювання окремих питань щодо подання заяв для встановлення тарифів, схвалення інвестиційних програм (інвестиційних проектів) та планів розвитку у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення на 2025 рік» до НКРЕКП від позивача надійшла заява від 29.07.2024 № 1-03/03-2337 (вх. № НКРЕКП Т-114/24 від 30.07.2024) про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2025 рік разом з доданими матеріалами.
Пунктом 3.5 розділу III Процедури № 364 передбачено, що НКРЕКП може звернутися до ліцензіата з метою отримання у визначений НКРЕКП строк додаткових письмових обґрунтувань та пояснень щодо наданих матеріалів, які необхідні для підтвердження розрахунків тарифів та вирішення спірних питань, що виникли при розгляді заяви про встановлення тарифів.
Так, при розгляді заяви та розрахункових матеріалів позивача щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2025 рік проводилась уточнююча робота, зокрема щодо надання позивачем додаткових підтверджуючих документів, необхідних для перевірки відповідності розрахунку тарифів вимогам Порядку Формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302 (далі - Порядок № 302). Така робота проводилась шляхом листування з позивачем.
Пунктом 12.1 Регламенту НКРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 N° 2133, передбачено, що проекти рішень НКРЕКП з питань встановлення цін (тарифів), крім проектів рішень про встановлення «зеленого» тарифу, схвалення/ затвердження інвестиційних програм/інвестиційних складових/планів розвитку/змін до них, підлягають відкритому обговоренню відповідно до Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень НКРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.06.2017 № 866.
Так, 18.12.2024 на офіційному веб-сайті НКРЕКП оприлюднено Порядок денний засідання НКРЕКП, запланованого до проведення 24.12.2024. Серед інших питань, що розглядались у цей день Регулятором було також включено питання (в порядку денному під номером 30) «Про прийняття постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення», Позивач був зазначений серед списку ліцензіатів.
Щодо твердження позивача про подання зауважень та пропозицій до проекту постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» супровідним листом від 11.12.2024 № 1-03/03-3613, суд зазначає, що вказані зауваження були розглянуті Регулятором у встановленому порядку, про що свідчать дані таблиці узгодження позицій до проектів постанов НКРЕКП. Зокрема, у пункті 4 таблиці зафіксовано зауваження позивача, а також відповідну реакцію та висновки НКРЕКП щодо його врахування чи обґрунтованого відхилення.
Таким чином, НКРЕКП дотрималась вимог Порядку № 302 і забезпечила розгляд усіх наданих зауважень та пропозицій відповідно до принципів регуляторної діяльності.
Суд звертає увагу, що при встановленні тарифів позивачу було ураховано постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» та установлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.202, а саме:
на централізоване водопостачання -12,90 грн за 1 куб. м (без ПДВ);
на централізоване водовідведення - 18,10 грн за 1 куб. м (без ПДВ).
Підпункт 2 пункту 1 постанови № 2304 не передбачає поділу споживачів, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водовідведення (далі - ЦВВ), на групи чи категорії, оскільки встановлені ним тарифи сформовані за єдиним механізмом, визначеним Порядком № 302 та Процедурою № 364, з урахуванням вимог частини третьої статті 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» ~ та абзацу третього частини першої статті 6 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод» щодо їх економічної обґрунтованості.
Відповідно до повноважень, передбачених Законом, НКРЕКП має право встановлювати тарифи не лише з урахуванням економічної обґрунтованості, а й соціальної доцільності, необхідності захисту прав споживачів та забезпечення балансу інтересів усіх учасників ринку. Пункт 2 Постанови №2304 не скасовує та не визнає недійсними встановлені тарифи, а лише передбачає особливості їх застосування, що є допустимою практикою в умовах державного регулювання цін/тарифів в умовах військового стану.
Таким чином, Постанова №2304 прийнята в межах повноважень НКРЕКП, не суперечить чинному законодавству та не містить ознак протиправності, про які вказує позивач.
У контексті доводів позивача про те, що «політика стримування тарифів для населення погіршує становище комунального підприємства, доводячи його до банкрутства та відтоку кадрів» суд зазнає таке.
Позивач зазначив, що станом на 01.01.2025 дебіторська заборгованість споживачів підприємства за спожиті послуги зросла до 108,5 млн грн, тоді як на аналогічну дату попереднього року вона становила 96,1 млн грн.
Таким чином, лише за рік заборгованість збільшилася майже на 13%, що свідчить про системне погіршення платіжної дисципліни серед населення та інших категорій споживачів.
Ця динаміка є прямим індикатором того, що платоспроможність населення залишається низькою, а фактичний рівень доходів - недостатнім для повного і своєчасного розрахунку за комунальні послуги. Враховуючи ці обставини, підвищення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, навіть якщо воно є економічно обґрунтованим, тільки поглибить проблему дебіторської заборгованості.
Очевидно, що зростання вартості послуг без відповідного зростання доходів населення може призвести до ще більшого відриву між нарахуваннями і фактичними надходженнями коштів, що ставить під загрозу фінансову стабільність позивача та може мати негативні соціальні наслідки.
Суд звертає увагу, що принцип соціального захисту є ключовим у державній політиці регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги, особливо в умовах воєнного стану та економічної нестабільності. У випадку постанови НКРЕКП від 24.12.2024 №2304, цей принцип реалізується через встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення на рівні, що діяв станом на 24.02.2022.
Держава несе зобов'язання щодо забезпечення доступності базових житлово-комунальних послуг для населення. Встановлення тарифів на довоєнному рівні дозволяє уникнути надмірного фінансового навантаження на громадян, особливо вразливі категорії населення (пенсіонери, малозабезпечені сім'ї, особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи тощо), сприяє підтримці платоспроможності громадян, що особливо важливо в умовах воєнного стану, коли рівень доходів значної частини населення знизився.
Суттєве підвищення тарифів, про яке вказує позивач, без урахування реальної платоспроможності громадян, могло б спричинити необхідність додаткових державних субсидій, що створило б навантаження на бюджет.
Таким чином, питання тарифоутворення повинне вирішуватись з урахуванням платоспроможності споживачів, інакше очікуване економічне оздоровлення підприємств залишиться суто номінальним, а реальні фінансові показники - продовжить погіршуватись.
Отже, оскаржуваний пункт постанови НКРЕКП відповідає соціально-економічним реаліям та законодавчим принципам державного регулювання.
Відповідно до пункту 1.12 глави 1 Порядку № 302 за результатами здійснення заходів контролю НКРЕКП може прийняти рішення щодо включення до структури тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення компенсації витрат або зменшення складових тарифів у разі використання коштів не за цільовим призначенням, економії або перевитрат коштів за статтями витрат, що призводить до невідповідності фактичних складових затвердженій структурі тарифів. Тобто, у випадку недофінансування економічно обґрунтованих витрат ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у плановому році за рахунок тарифів, НКРЕКП за результатами здійснення заходів контролю враховує (компенсує) ці суми недофінансування при встановленні тарифів на наступний планований рік.
Крім того, статтею 49 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році, як виняток з положень пункту 1 частини другої статті 29 та пункту 1 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 11 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України, та податку від оподаткування доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя), зараховується до загального фонду державного бюджету у розмірі 21 відсоток, до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад - у розмірі 64 відсотки.
З метою сталого проходження опалювального періоду 2024/2025 років та забезпечення своєчасних розрахунків за комунальні послуги та енергоносії у 2025 році додаткові надходження до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, визначені частиною першою цієї статті, у розмірі 4 відсотки спрямовуються на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, які використовуються в процесі виробництва теплоенергії або іншого виду енергії, на підтримку підприємств з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідна фінансова допомога також передбачалася статтею 42 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Ураховуючи зазначене, законами про Державний бюджет України на 2024 і 2025 роки встановлений обов'язок органів місцевого самоврядування надавати суб'єктам господарювання у сфері ЦВВ з місцевих бюджетів фінансову підтримку для здійснення їх операційної діяльності.
Ураховуючи норми пункту 4 частини другої статті 17 Закону, НКРЕКП має право вимагати від суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, надання у визначені НКРЕКП строки, але не менш як протягом 10 робочих днів, завірених в установленому законодавством порядку копій документів, пояснень та іншої інформації, пов'язаної з провадженням такими суб'єктами ліцензованої діяльності, необхідних для виконання покладених функцій.
Так, на виконання листа НКРЕКП від 19.07.2023 № 7512/19.1.1/7-23, зокрема, стосовно надання ліцензіатами інформації щодо отримання фінансування з державного і місцевих бюджетів, гуманітарної допомоги та надходжень з інших джерел (окрім тарифів) для здійснення діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Позивачем листом від 14.01.2025 № 1-03/03-147 надана інформація за 2024 рік про фінансування з місцевого бюджету в сумі 318,00 тис. грн (без ПДВ):
на централізоване водопостачання з місцевого бюджету - 72,20 тис. грн:
на централізоване водовідведення з місцевого бюджету - 245,80 тис. грн
Таким чином, доводи позивача про те, що за відсутності компенсаційних механізмів з боку держави підприємство не зможе забезпечити належний рівень розрахунків за електроенергію, податки, збори та мобілізаційні завдання, не знаходять свого підтвердження.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення в частині - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.