ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"07" квітня 2026 р. справа № 300/2070/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., перевіривши матеріали заяви (скарги) ОСОБА_1 на невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою (скаргою) на невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР), в якій просить зобов'язати Калуський РВП ГУНП в Івано-Франківській області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 17.02.2026.
За змістом пунктів 4 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії», заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Із матеріалів поданої заяви (скарги) встановлено, що ОСОБА_1 17.02.2026 направив звернення до Калуської окружної прокуратури про порушення норм Кримінального кодексу України - ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366-2, ч. 4 ст. 190, ст. 382 та ст. 358. Однак, отримавши дане звернення, Калуська окружна прокуратура скерувала його до Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області для розгляду по суті. Відповідь Калуським ГУНП в Івано-Франківській області №578622026 від 20.03.2026 (737802) надійшла скаржнику на електронну адресу 23.03.2026 та в такій зазначено, що в межах компетенції та відповідно до повноважень, які надані чинним законодавством, Калуський РВП ГУНП в Івано-Франківській області розглянув звернення та проінформував, що органом досудового розслідування за результатами розгляду звернень, відомості до ЄРДР не вносились. Враховуючи, що положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України не допускається будь-яка відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тому службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію таких заяв і повідомлень, зобов'язана була прийняти та зареєструвати заяву скаржника, як повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. З огляду на вказане, заявник вважає, що Калуським РВП ГУНП в Івано-Франківській області була допущена бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення, що викладені в заяві ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, суд констатує, що заявлені вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на незгоді позивача з діями та бездіяльністю органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому, відповідно до частини першої статті 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно з пунктом 10 частина 1 статті 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, Конституційний Суд України в Рішенні від 23.05.2001 за №6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
У Рішенні від 14.12.2011 за №19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність указаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
При цьому Конституційний Суд України в цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Частиною 1 статті 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також зміст поданої скарги ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що така скарга має розглядатись в порядку кримінального судочинства, а не адміністративного.
Так, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною 2 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що, зокрема, мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що подану заяву (скаргу) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.
При цьому, частиною 7 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вищенаведеної норми суд роз'яснює позивачеві, що заявлений до розгляду спір може бути поданий до місцевого загального суду в порядку, передбаченому КПК України.
Враховуючи наведене, керуючись частиною 1 статті 306 КПК України, ст. ст. 19, 170, 248, 256 КАС України,
відмовити у відкритті провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 на невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та повинен розглядатися за правилами кримінального судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі яка подала заяву (скаргу), разом із усіма доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.