ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"07" квітня 2026 р. Справа № 300/2028/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимог про сплату боргу (недоїмки),-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2024 №009963/2407, №009965/2407, №009966/2407, №009968/2407, №009970/2407, №009971/2407, №009973/2407, рішення від 22.04.2024 №009977/2407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2024 №Ф-009975/2407 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2024 №Ф-10434-0919У.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Втім, позивачем не долучено до позовної заяви належних доказів про сплату судового збору.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI).
Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Із змісту позовної заяви слідує, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2024 №009963/2407, №009965/2407, №009966/2407, №009968/2407, №009970/2407, №009971/2407, №009973/2407, рішення від 22.04.2024 №009977/2407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2024 №Ф-009975/2407 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2024 №Ф-10434-0919У..
Відтак, звернена до суду вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2024 №009963/2407, №009965/2407, №009966/2407, №009968/2407, №009970/2407, №009971/2407, №009973/2407 та рішення від 22.04.2024 №009977/2407 відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновою, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2024 №Ф-009975/2407 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2024 №Ф-10434-0919У носять немайновий характер.
В зв'язку із вищенаведеним, суд зазначає, що дана позовна заява містить три самостійні позовні вимоги, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX, встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328 гривні.
Щодо розміру бази для розрахунку суми судового збору, виходячи з ціни позову, суд зазначає, що ціною позову є грошовий вираз майнових вимог позивача, що у даній справі є сумою податкових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2024 №009963/2407 (340 грн.), №009965/2407 (1020 грн.), №009966/2407 (1020 грн.), №009968/2407 (1830,75 грн.), №009970/2407 (438,79 грн.), №009971/2407 (497150,08 грн.), №009973/2407 (41429,15 грн.) та рішенням від 22.04.2024 №009977/2407 (109426,27 грн.), яка в загальному становить 652655,04 грн.
При цьому, 1 відсоток від 652655,04 грн. становить 6526,55 грн., а тому за вимоги майнового характеру у даній справі підлягає до сплати судовий збір у розмірі 6526,55 грн.
Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами становить 9188,95 грн, а саме за дві позовні вимоги немайнового характеру 2662,40 грн (1331,20 х 2) та майнового характеру 6526,55 грн (із розрахунку ціни позову), однак враховуючи те, що подання позовної заяви відбулося засобами автоматизованої системи "Електронний суд", зменшена ставка судового збору становить 7351,16 грн.
З урахуванням зазначеного, позивач має надати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 7351,16 грн, або докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд звертає увагу, що згідно статті 118 КАС України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалася процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та сформулювала у постанові від 27 січня 2022 року за результатом розгляду справи № 160/11673/20 (адміністративне провадження № К/9901/30170/21) правовий висновок, про те, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, судова палата вказала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
З огляду на наведене, в спірному випадку, застосовується загальний строк звернення до суду визначений частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки позивач не надала доказів про те, що вона скористалася процедурою адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
Суд зазначає, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №009963/2407, №009965/2407, №009966/2407, №009968/2407, №009970/2407, №009971/2407, №009973/2407, рішення №009977/2407 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-009975/2407, які прийняті відповідачем 22.04.2024 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10434-0919У яка прийнята 15.07.2024.
Проте, до суду ОСОБА_1 звернулася 03.04.2026, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд звертає увагу, що за змістом статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимог про сплату боргу (недоїмки) - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання:
- документа про сплату судового збору у розмірі 7351,16 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Микитин Н.М.