06 квітня 2026 року Справа № 280/2705/26
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В. розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ Рівненської області по виконанню Постанови Третього апеляційного суду в частині зобов'язання ГУ ПФУ Рівненської обл. на підставі моєї заяви від 11.10.2023 повторно розглянути питання зарахування роботи з 26.06.1980 р. по 25.08.1980 р. до страхового стажу у відповідності з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанови правління Пенсійного фонду України від 24.11.2005 року №22-1;
зобов'язати ГУ ПФУ Рівненської області на підставі ст., ст. 8, 46, 55, 58, Конституції України, Основ пенсійного законодавства України, наданих мною доказів до позова по справі 280/10567/24 суддя Богатинський Б.В., та до цієї адміністративної заяви за принципом адміністративного судочинства офіційного з'ясування всіх обставин у справі зарахувати мені без трудової книжки до страхового стажу період роботи на заводі 1 м. 50-річчя СРСР в дитинстві з 26.06.1980 р. по 25.08.1980 р. за який мені нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а заводом перечислялись до Державного бюджету страхові внески на пенсійне страхування;
зобов'язати ГУ ПФУ Рівненської області відшкодувати мені нанесену моральну шкоду в розмірі 152243,16 грн., яка пов'язана з причинно-наслідковим зв'язком протиправної бездіяльності, порушенням мої прав тривалим невиконанням Постанови суду, негативними моїми емоціями, та фізичними муками при неотриманні грошових коштів;
в судовому Рішенні звернути ГУ ПФУ Рівненської області до негайного виконання рішення суду ./ст., ст. 370-372 КАС України/;
відповідно до ст. 382 КАС України зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення в межах судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано клопотання, в якому позивач просить звільнити позивача від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір». В обґрунтування зазначено, що судовий збір перевищує 5 відсотків минулорічного доходу позивача.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано довідку про доходи №9580585410482536.
З вказаних відомостей вбачається, що за 2025 рік позивачу нараховано 50 376,06 грн.
З цього приводу суддя зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (ч.2 ст.132 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн.
Позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру.
Отже, позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір в розмірі 2853,69 грн.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України “Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч.1 ст.133 КАС України).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.132-133 КАС України, Закону України “Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З урахуванням вимог ст.133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України “Про судовий збір», з власної ініціативи.
Оскільки, у позивача річний дохід за попередній календарний рік складає 50 376,06 грн. (згідно довідки про доходи №9580585410482536), тобто розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а адміністративна справа стосується захисту соціальних прав позивача, то наявні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Отже, суддя вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та звільнити позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.133, 241, 243 КАС України, суддя -
Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до Головного управління Пенсійною фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у справі №280/2705/26.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Суддя Н.В. Стрельнікова