07 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/10259/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому спрощеному позовному проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП № 74029841 щодо невжиття заходів на виконання рішення суду для отриманню мною 170 832, 28 грн.
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити всі передбачені Законом України “Про виконавче провадження» дії , спрямовані на реальне виконання судового рішення, а зокрема, щодо виплати заборгованості з пенсії у сумі 170 832, 28 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 12 жовтня 2022 року Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу № 260/3645/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - вирішив задовольнити позовні вимоги позивача. 01.02.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець Олександром Івановичем, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №74029841, в п.2 вказаної постанови вказано , що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Також, 01.02.2024 року у даному виконавчому провадженні винесена постанова про стягнення виконавчого збору та 01.02.2024 року постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Листом від 08.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило Відділ примусового виконання рішень, що стягувачу виконано перерахунок пенсії в добровільному порядку, згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/3645/22.
Також в даному листі зазначено про те, що з 01 грудня 2022 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення.
Нарахована заборгованість в розмірі 170 832, 28 грн. за період з 01.12.2019 року по 30.11.2022 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Представник позивача вказує, що станом на звернення до суду з даним позовом, з 01.02.2024 року, пройшов 1 рік і 11 місяців, а кошти в розмірі 170 832, 28 грн. позивачу так і не виплачені. Як вбачається з роздруківки виконавчого провадження з 01.02.2024 року жодні виконавчі дії відповідачем на виконання рішення суду з того часу не вчинялися.
Позивач вважає бездіяльність відповідача по невжиттю заходів щодо виконання рішення суду та отримання ним 170832,28 грн. - протиправною, адже йому до цього часу не виплачена заборгованість в розмірі 170832,28 грн. за період з 01.12.2019 по 30.11.2022 роки, яка облікована в його електронній пенсійній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 року позов було відкрито провадження та зобов'язано відповідача надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали виконавче провадження №74029841. Суд роз'яснив про право застосування застосування судом заходів процесуального примусу в порядку Глави 9 КАСУ. Відповідач може надати свої пояснення по суті позову не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 29.08.2025 року, що стверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Однак відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. З огляду на зазначене суд вважає за можливе застосувати процесуальні наслідки неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов, передбачені ч.4 ст.159 КАС України.
13 січня 2026 року представник відповідача - державний виконавець Гаринець О.І., у якого на виконанні перебуває виконавче провадження №74029841 надав копії матеріалів даного виконавчого провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позов було залишено без руху для сплати позивачем судового збору.
02 лютого 2026 представником позивача адвокатом Бухтояровою О.В. було подано заява та квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року було продовжено судовий розгляд по даній справі.
Обставини встановлені судом
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №260/3645/22 було вирішено:
« Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні з 01 грудня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Закарпатській області» №33/27-2212 від 09.09.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Закарпатській області» №33/27-2212 від 09.09.2022 року, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, враховуючи виплачені суми.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок)».
Рішення набуло законної сили 11.11.2022 року.
31 січня 2024 року позивач подав до відповідача заяву про прийняття до виконання виконавчого листа , виданого ЗОАС 22 січня 2024 року.
01.02.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець Олександром Івановичем, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 74029841.
В пункті 2 постанови ВП № 74029841 зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
01.02.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець Олександром Івановичем винесена постанова про стягнення виконавчого збору.
01.02.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець Олександром Івановичем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
08.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом за №0700-0504-5/8962 у якому серед іншого, повідомило Відділ примусового виконання рішень, що стягувачу виконано перерахунок пенсії в добровільному порядку, згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/3645/22.
Також в даному листі зазначено, що з 01 грудня 2022 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована заборгованість в розмірі 170832, 28 грн. за період з 01.12.2019 року по 30.11.2022 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Представником позивача 27.10.2025 року був надісланий адвокатський запит в Відділ примусового виконання рішень, у якому вона просила відповідача повідомити про стан виконання судового рішення згідно виконавчого листа виданого 22.01.2024 року по справі №260/3645/22 у виконавчому провадженні №74029841, а саме про всі вчинені виконавчі дії та вжиті заходи для виконання рішення суду, з 01.02.2024 року (тобто з дня відкриття виконавчого провадження) по теперешній час.
Від відповідача 12.12.2025 року надійшла відповідь на адвокатський запит, з якої вбачається, наступне:
« На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником листом №0700-0504-5/8962 від 08.02.2024 повідомлено про виконання рішення в частині перерахунку пенсії стягувача.
З 01 грудня 2022 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищевикладеного судового рішення. Нарахована заборгованість в розмірі 170832,28 грн. за період з 01.12.2019 по 30.11.2022 облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буле виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо виконання рішення суду державним виконавцем направлено запит до ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо надання інформації про заходи, вжиті Управлінням на виконання рішення суду, зокрема щодо виплати нарахованої заборгованості в розмірі 170 832, 28 грн.».
12.12.2025 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець О.І. надіслав на адресу ГУ ПФУ в Закарпатській області запит, терміново надати вичерпну інформацію про дії, які вживалися Управління на виконання рішення суду зокрема:
1. щодо суми коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, встановленої у бюджеті пенсійного фонду України для ГУ ПФУ в Закарпатській області на 2025 р.
2. щодо порядку та термінів виплати заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 170 832, 28 грн.
ГУ ПФУ в Закарпатській області листом від 17.12.2025 року за №№0700-0404-5/76796 повідомило відповідача наступне:
« Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
31.10.2025 та 27.11.2025 пенсіонеру ОСОБА_1 виплачено суми по 187,35 грн. з боргу, який облікований за рішеннями суду №260/3645/22. Дані суми визначаються пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/щомісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більший від належної до виплати суми, що обліковується в Переліку 821.».
Мотиви та норми права застосовані судом
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами статті 129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII).
Згідно статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ
- із заявою (поданням) про роз'яснення рішення,
-про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ,
- із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлено нормою ст.63 Закону, відповідно до якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Положенням ст. 75 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, виконавець на підставі вимог спеціального закону проводить перевірку виконання боржником рішення, звертається до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення, а також накладає на боржника стягнення у вигляді штрафу.
У разі виконання рішення немайнового характеру за яким боржник повинен самостійно вчинити дії, виконавець після закінчення строку для виконання рішення, зазначеного у постанові про відкриття провадження, у разі невиконання боржником рішення - виносить постанову про накладення штрафу та встановлює вимогу виконати рішення протягом 10 робочих днів. Якщо після закінчення цього строку рішення не було виконано, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, в тому числі накладає штрафу на боржника за повторне невиконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2024 виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області надано лист за №0700-0504-5/8962 від 08.02.2024 року, у якому серед іншого, повідомлено відповідача, що стягувачу виконано перерахунок пенсії в добровільному порядку, згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/3645/22. Також в даному листі зазначено, що з 01 грудня 2022 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована заборгованість в розмірі 170832, 28 грн. за період з 01.12.2019 року по 30.11.2022 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з цим, суд зауважує, що починаючи з 01.02.2024 року відповідачем не вчинено жодних виконавчих дій, передбачених ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII.
Докази того, що така тривалість невиконання рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії обумовлена поважними причинами в матеріалах справи відсутні, оскільки ні відзиву ні пояснень щодо позову, суду не надано.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність у виконавчому провадженні ВП №74029841 щодо невжиття заходів на виконання рішення суду Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №260/3645/22.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити всі передбачені Законом України “Про виконавче провадження» дії , спрямовані на реальне виконання судового рішення, а зокрема, щодо виплати мені заборгованості з пенсії у сумі 170 832, 28 грн., суд зазначає таке.
Пунктом 16 частини 3статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 вказаного Закону).
Частинами першою та другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений держаним виконавцем.
Отже, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу, державний виконавець зобов'язаний не лише встановити сам факт невиконання рішення, а й встановити причини та впевнитися у відсутності поважних причин його невиконання.
Обираючи належний спосіб захисту, суд враховує, що частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначенізаконом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на встановлені судом обставини поведінки відповідача з приводу спірних правовідносин, а також на те, що відповідачем у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для ефективного та належного способу захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його у межах виконавчого провадження № 76858329 вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" у разі не виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №260/3645/22 у строк визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2024 без поважних причин, з урахуванням висновків суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
З урахуванням вищенаведеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.72,77,90,139,242,245,246,250,255,287,295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шандора Петефі, буд. 14,м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88004, ЄДРПОУ 43316386), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП №74029841 щодо невжиття заходів на виконання рішення суду Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №260/3645/22.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шандора Петефі, буд. 14,м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88004, ЄДРПОУ 43316386) у межах виконавчого провадження № 74029841 вчинити дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" . з урахуванням висновків суду.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова