про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
07 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1072/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (с. Калини, Тячівський район, Закарпатська область, 90532, РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду мого звернення;
2) визнати протиправними дії щодо ініціювання розшуку після спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності;
3) зобов'язати відповідача внести актуальні та достовірні відомості до реєстру «Оберіг».
4) зобов'язати припинити будь-які заходи щодо мого притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду даний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху докази доплати судового збору згідно ставок, передбачених Законом України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі - 1331,20 грн., та вказати місцезнаходження, поштовий індекс ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу відповідача.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано до суду заяву про усунення недоліків.
Відтак, недоліки позову усунуті в строк та спосіб встановлений судом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
06 квітня 2026 року позивач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово скасувати рішення про внесення його до розшуку до вирішення справи по суті. Зобов'язати відповідача утриматись від повторного внесення його до розшуку без належних правових підстав. Надати правову оцінку діям відповідача щодо повторного внесення його до розшуку після повідомлення суду про усунення порушень.
Заява обґрунтована тим, що після подання позову та відкриття провадження у справі відповідачем було повідомлено суд про нібито усунення порушень, а саме зняття мене з розшуку та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Однак фактично 02.04.2026 року після зняття мене з розшуку відповідач повторно вніс мене до розшуку з нової підстави - «не пройшли (відмовились від проходження) військово-лікарської комісії». Зазначені дії відповідача свідчать про продовження порушення моїх прав та є очевидним зловживанням владними повноваженнями з метою уникнення судового контролю.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову зокрема шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини 2 статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 14.02.2023 у справі № 640/21737/21 та від 22.03.2023 у справі № 380/8301/22.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що повторне внесення його до розшуку є безпідставним та таким, що порушу його права.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності рішення, прийнятого відповідачем відносно позивача, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи. Судження позивача мають суб'єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.
Разом з тим, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично призведе до вирішення спору по суті позовних вимог та надання оспорюваним діям правової оцінки, що є неприпустимим і порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України).
Сам по собі факт відображення в електронному військово-обліковому документі (Оберіг) даних щодо порушення позивачем правил військового обліку не вказує на очевидну протиправність таких дій відповідача, і на безумовне подальше притягнення позивача до відповідальності за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Такі дії відповідача є предметом позовних вимог, а їх правомірність може бути встановлена лише під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені обставини не є підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (с. Калини, Тячівський район, Закарпатська область, 90532, РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець