про відмову в задоволенні клопотання
07 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/10458/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду частини позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , в якому просить: 1) Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо перерахунків пенсії за віком ОСОБА_1 , здійснених 01.05.2023 року та 26 лютого 2025 року без врахування довідки № 81 про заробітну плату Мукачівського професійно-технічного училища № 7; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №81, виданої Мукачівським професійно-технічним училищем № 7, за період з 01.07.1994 по 30.06.1999 року; 3) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію згідно проведеного перерахунку за період, починаючи з 01.05.2023 року по день її нарахування.
05 січня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Ухвалою суду від 11 березня 2026 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України докази.
24 березня 2026 року до суду надійшли витребувані докази.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період, що виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує таке.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ГУ ПФ України листом від 02 вересня 2025 року № 0700-0306-8/51334, на адвокатський запит представника позивача, повідомило, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/563/23 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з дня призначення пенсі та зараховано до трудового стажу позивача період роботи в Мукачівському ПТУ № 7 (правонаступник ДНЗ «Мукачівський центр професійно-технічної освіти») з 21.05.1995 року по 01.10.1998 року на посаді слюсара сантехнічних робіт шостого розряду. В результаті виконання вищезазначеного рішення суду, розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з урахуванням 27 років 5 місяців 2 днів страхового стажу, а також заробітної плати згідно довідки № П-15 від 10.02.2009 року, за період з 01.02.1991 року по 31.01.1986 року та за даними Реєстру застрахованих осіб з 01.11.2000 року по 30.11.2009 року та становить 2739,76 грн.
Представник позивача звернувся із адвокатським запитом від 29 вересня 2025 року до ГУ ПФ України в Закарпатській області, в якому просив повідомити інформацію про дату проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі № 260/563/23 та на підставі якої саме довідки про заробітну плату враховувалася заробітна плата при останньому обрахуванні розміру пенсійної виплати (26.02.2025 року) ОСОБА_1 .
Відповідач листом від 03 жовтня 2025 року, на вищевказаний адвокатський запит, повідомив, що 01.05.2023 року Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі № 260/563/23. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 09.04.2014 року обчислено з урахуванням заробітної плати згідно довідки № П-15 від 10.02.2009 року, за період з 01.02.1981 року по 31.01.1986 року та за даними Реєстру застрахованих осіб з 01.11.2000 року по 30.11.2009 року. Розрахунок пенсії станом на 26.02.2025 року проводився також на підставі довідки про заробітну плату № П-15 від 10.02.2009 року.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника (параграфи 52, 56).
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, ПФУ), можуть бути віднесені до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
З визначення поняття «пенсія» слідує, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу.
Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист.
Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, зокрема, органом ПФУ, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати.
У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде способом реалізації права на судовий захист.
Оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення, а тому протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів, можуть бути віднесені до триваючих правопорушень.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень від особи заяви, до якої додано пакет необхідних документів. Відлік строків для звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
Таким чином, з врахуванням триваючих правовідносин та наведених висновків та обставин, суд приходить висновку, що строк звернення до суду з вказаним позовом позивачем не пропущено.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.
Керуючись ст.ст. 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду частини позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
СуддяН.Д. Маєцька