Справа № 740/7022/25
Провадження № 2/740/598/26
06 квітня 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 10.01.2024-100000873 від 10.01.2024 у розмірі 19 800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.01.2024 між сторонами укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн, на строк 42 дні, дата повернення кредиту - 20 лютого 2024 року. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит у розмірі 10 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Сторонами погоджені проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2,33 % за один день користування кредитом. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 19 800,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9800,00 грн - заборгованість за процентами.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали суду про відкриття провадження в справі надіслано судом відповідачеві за адресою, що вказана у позові (зареєстроване місце проживання). Відзиву на позов та/або заяв/клопотань відповідач не подавав до суду.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та ухвалення судового рішення за наявними матеріалами - не встановлено.
Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 10.01.2024 відповідач отримав від позивача пропозицію на укладення кредитного договору (оферту) та підписав заявку, що є невід'ємною частиною оферти, відповідно до умов якої позичальнику надається кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 42 дні з дня його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 20.02.2024; процентна ставка - фіксована незмінна становить 2,33 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
ТОВ "Споживчий центр" надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією з електронного сервісу Іpay.ua.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаний з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), інформаційне повідомлення позичальника підписані ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А453.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 10.01.2024-100000873 від 10.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 19 800,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - за основним боргом; 9800,00 грн - за процентами.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
На підставі наявних у справі доказів судом установлено, що відповідач порушив взяті за договором зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту, процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення вказаної заборгованості, розмір якої не спростований відповідачем, а тому така заборгованість підлягає стягненню з нього на користь позивача.
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 19 800,00 грн заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову повністю та сплати позивачем згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 2422 грн 40 коп судового збору, вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 274 - 279 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833; вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ) заборгованість у загальному розмірі 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833; вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко