16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №367/14853/25
Провадження № 2/730/298/2026
"07" квітня 2026 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики №73585231 у розмірі 16222,89 грн, з яких: 5402,50 грн - борг за основною сумою, 1120,75 грн - борг за відсотками, 0,00 грн - борг за процентами за понадстрокове користування позикою, 9699,64 грн - борг за пенею, 0,00 грн - борг за комісією за надання позики. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за укладеним 13.08.2024р. із ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» в електронній формі зазначеним договором в позичальника виникла заборгованість, право грошової вимоги якої, як і стосовно інших зазначених у реєстрах боржників, позикодавець за договором факторингу від 27.03.2025р. відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новому кредитору. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісному, ні новому кредитору в повному обсязі не сплатив, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.
Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 13 лютого 2026 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.
При цьому, суд зважує на те, що позивач в п.1, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та без його участі, а приписи ст.19, 274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін 13 лютого 2026 року разом із копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів було надіслано за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), однак той відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.
Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку.
За змістом положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1). Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (ч.2).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч.1 ст.1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За приписами ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У судовому засіданні встановлено, що 13 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73585231, згідно умов якого товариство зобов'язувалося передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений строк для задоволення власних потреб шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів його електронного платіжного засобу, а позичальник повинен повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1); сума позики - 4000,00 грн (п.2.1); строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка фіксована - 0,75% в день (п.2.2); дата надання позики - 13.08.2024р., дата повернення позики - 11.09.2024р., денна процентна ставка - 0,75%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% за день, пеня - 2,7% в день (п.2.3); позичальник підписанням договору підтвердив, що вивчив його та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ і є невід'ємною частиною Договору позики, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення Договору, які йому зрозумілі (п.5.1-5.3); позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п.23); додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 13.08.2024р.
14 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №73585231 до Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73585231 від 13.08.2024р., за умовами якої на підставі звернення позичальника позикодавець збільшує суму наданої позики на 3000,00 грн і її загальний розмір становить 7000,00 грн; додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
14 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №13543610 до Договору надання коштів у кредит №73585231 від 13.08.2024р., за умовами якої у зв'язку з виникненням у позичальника заборгованості за договором та зверненням до позикодавця з проханням про розстрочку погашення заборгованості, сторони домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 11836,87 грн на 180 днів (п.1); позичальник сплачує позикодавцю дану суму заборгованості частинами за наступним графіком: 14.11.2024 - 1691,00 грн, 14.12.2024 - 1690,98 грн, 13.01.2025 - 1690,98 грн, 12.02.2025 - 1690,98 грн, 13.03.2025 - 1690,98 грн, 13.04.2025 - 1690,98 грн, 13.05.2025 - 1690,98 грн (п.3); додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
24 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №13829019 до Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73585231 від 13.08.2024р., за умовами якої у зв'язку з виникненням у позичальника заборгованості за договором та зверненням до позикодавця з проханням про розстрочку погашення заборгованості, сторони домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 11604,55 грн на 120 днів (п.1); позичальник сплачує позикодавцю дану суму заборгованості частинами за наступним графіком: 14.12.2024 - 2320,91 грн, 23.01.2025 - 2320,91 грн, 22.02.2025 - 2320,91 грн, 24.03.2025 - 2320,91 грн, 24.04.2025 - 2320,91 грн (п.3); додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Оскільки вказаний договір позики з додатковими угодами створені в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинені в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника позикодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника (51676, 76576, 33785, 41678), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даних правочинів дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного договору позики з додатковими угодами на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі позики та додаткових угодах досягли згоди щодо всіх істотних умов цих правочинів, у зв'язку з чим вони в силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.
ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зазначені свої зобов'язання за договором позики виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується довідками ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 04.11.2025р., 06.11.2025р., які містять інформацію про зарахування 13-14.08.2024р. коштів у загальній сумі 7000,00 грн на банківський картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , що вказаний ним у договорі позики.
Натомість, ОСОБА_1 порушив умови договору, незважаючи на застосовану позикодавцем реструктуризацію, позикові кошти в повному обсязі та своєчасно не повернув, у зв'язку з чим йому було нараховано пеню.
Згідно наданого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №73585231 від 13.08.2024р. станом на 15.03.2025р. складала 16722,89 грн, з яких: 5402,50 грн - борг за тілом позики, 1620,75 грн - борг за відсотками, 9699,64 грн - борг за пенею, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.
27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (Клієнт) було укладено договір факторингу №27/03/25, згідно якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор повинен прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в моменту підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).
27 травня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (Клієнт) укладено додаткову угоду №4 договір факторингу №27/03/25 від 27.03.2025р., предметом якої є відступлення прав вимоги згідно реєстру боржників №5 та №6 від 27.05.2025р.
Факт передачі від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема щодо боржника ОСОБА_1 за договором позики №73585231 від 13.08.2024р. у загальній сумі 16722,89 грн, з яких: 5402,50 грн - борг за тілом позики, 1620,75 грн - борг за відсотками, 9699,64 грн - борг за пенею, підтверджений актом прийому-передачі реєстру боржників №6 від 27.05.2025р., витягом з реєстру боржників №6 від 27.05.2025р., платіжною інструкцією №724 від 30.05.2025р.
Право позикодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника договором позики не обмежене.
ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги за договором факторингу зробив оплату в сумі 500,00 грн і більше ніяких платежів новому кредитору не здійснював.
Крім того, ОСОБА_1 усупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх позикових зобов'язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення договору позики та отримання грошей, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення заборгованості.
Разом з тим, даючи оцінку доводам позивача щодо обгрунтованості пред'явленої до стягнення заборгованості за договором позики №73585231 від 13.08.2024р., суд не погоджується з розміром нарахованих відсотків з огляду нас таке.
Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16 зазначила, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 ЦК України (регулятивні відносини).
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч.2 ст.625 ЦК України (охоронні відносини).
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п.80 постанови ВП ВС).
Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.122 постанови ВП ВС).
За умовами п.2.2 договору позики та додаткової угоди до нього від 14.08.2024р. сторони погодили строк позики (строк договору) у 30 днів з датою повернення коштів 11.09.2024р., а предметом додаткових угод від 14.11.2024р., 24.12.2024р. є лише реструктуризація існуючої заборгованості шляхом розстрочки платежів, тоді як жодних інших умов щодо пролонгації чи автопролонгації терміну користування споживачем позиковими коштами ці правочини не містять.
Однак, як вбачається зі складеного ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та наданого позивачем розрахунку заборгованості, позикодавець нарахував позичальнику проценти за користування кредитом за період з 13.08.2024р. по 12.10.2024р., що становить 60 днів і перевищує загальний строк кредитування на 30 днів (60 - 30).
Відтак, за цим розрахунком ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» нарахувало ОСОБА_1 безпідставних процентів у сумі 1620,90 грн, які знаходяться поза межами строку кредитування (після 11.09.2024р).
Посилання ж у п.4 договору позики на те, що проценти нараховуються щоденно виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, у силу принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) повинні тлумачиться проти того, хто їх написав (у даному випадку проти кредитора), у зв'язку з чим не змінюють правової природи зазначених процентів. Прикметно, що позивач у заяві також не зазначає про нарахування процентів та їх заборгованість за понадстрокове користування позикою.
Вищенаведене унеможливлює визнання ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» кредиторами ОСОБА_1 у частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
Отже, зважаючи на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань й після проведеного судом коригування, проценти за користування позикою слід обраховувати у відповідності до умов договору позики №73585231 від 13.08.2024р. за 30 днів і розмір таких відсотків становитиме 1552,50 грн ((4000 грн х 0,75% х 1д) + (7000 грн х 0,75% х 29д)).
Також суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача боргу за пенею в сумі 9699,64 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, оскільки означена сума пені була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов'язань за договором позики, укладеним 13.08.2024р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ця пеня підлягає списанню кредиторами і не може бути стягнута з позичальника.
Водночас питання дійсності щодо вищевказаних частин грошової вимоги за договором позики, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
Крім того, згідно наданих ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунків за договором ОСОБА_1 на погашення позики було внесено платежів на загальну суму 7850,91 грн (первісному кредитору - 7350,91 грн, новому кредитору - 500,00 грн), які спрямовувались кредиторами на погашення пені, відсотків та тіла позики.
Однак, зважаючи, що суд констатував неправильність нарахування відсотків за користування позикою та неправомірність застосування штрафних санкцій, які підлягали списанню, то сплачені позичальником кошти в сумі 7850,91 грн у силу вимог ст.534 ЦК України, ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягають зарахуванню йому в рахунок погашення наявної заборгованості за процентами та тілом кредиту.
Отже, після проведеного судом перерахунку заборгованість відповідачаза договором позики №73585231 від 13.08.2024р. становить 701,59 грн, з яких: 701,59 грн - борг за тілом позики (7000 + 1552,50 - 7850,91).
Таким чином, підсумовуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню на суму 701,59 грн.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд задовольняє частково, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 130,95 грн (701,59 : 16222,89 х 3028,00) сплаченого при подачі заяви судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №73585231 від 13.08.2024р. у розмірі 701,59 грн, з яких: з яких: 701,59 грн - борг за тілом позики.
У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 130,95 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ-35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець