07 квітня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2026 року у кримінальному провадженні №12025260000000470, про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Петродолинське, Овідіопольського району Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21.08.2024 року за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 313 КК України, -
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_7 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, а саме з 06 квітня 2026 року по 04 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Провадження №11-кп/822/157/26 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_8
Категорія: ст. 422-1 КПК України Доповідач: ОСОБА_1
На вказану ухвалу суду адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та обрати обвинуваченому інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема заставу або цілодобовий домашній арешт з носінням електронного заходу контролю.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а висунуте обвинувачення ОСОБА_6 викликає сумніви.
В матеріалах справи наявні висновки експертиз, згідно яких в приміщенні, де ОСОБА_6 , нібито здійснював свою протиправну діяльність, були виявлені рештки речовин, які є наркотичними засобами та прекурсорами. Однак це приміщення не належить ОСОБА_6 . Додані протоколи НСРД не можуть бути підтвердженням причетності ОСОБА_6 до інкримінованих правопорушень. На думку апелянта, встановити об'єктивну сторону злочинів, що інкримінується ОСОБА_6 , на даний час не є можливим.
Вважає, що судом першої інстанції не вмотивовано та не наведено підстав, які зумовили необхідність продовження щодо його підзахисного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На думку сторони захисту, районний суд не вказав, які саме доводи прокурора про обґрунтованість ризиків лягли в основу переконання суду про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Звертає увагу суду на стан здоров'я ОСОБА_6 , який за час перебування в Чернівецькому слідчому ізоляторі істотно погіршився, а діагнози, які були виставленні медичною частиною та Чернівецьким обласним клінічним кардіологічним центром по результату обстежень - свідчать про пряму загрозу його життю та потребують негайного оперативного втручання. Так у ОСОБА_6 були встановлено міокардит, кардіоміопатія, пароксизми серця, фракція викиду 47%, що свідчить про важку форму серцевої недостатності, яка потребує, як мінімум шунтування. Лікування такого характеру, на думку апелянта, неможливе в умовах перебування під вартою.
Зазначає, що судом не було взято до уваги, що в судовому засіданні стороною захисту озвучувались додаткові підстави зміни запобіжного заходу, а саме - погіршення стану здоров'я дружини ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження, оскільки клопотань щодо розгляду цієї справи за участю сторін не заявлено.
Заслухавши доповідь судді, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025260000000470 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч.2 ст. 313 КК України.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 та продовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 04 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції врахував, що йому інкримінується зокрема вчинення особливо тяжкого злочину і за його вчинення передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Колегія суддів вважає, що прокурором у даному кримінальному провадженні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшились.
Враховано також характер, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, їх тяжкість.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність раніше встановлених ризиків, а тому інші, більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Крім того, судом враховано, що на момент розгляду питання про продовження строку дії запобіжного заходу провадження ще не завершено та не досліджено всі наявні в матеріалах справи докази. У зв'язку з цим існує обґрунтований ризик, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати всебічному, повному та неупередженому судовому розгляду справи.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 такими, що не спростовують висновків суду.
Доводи апелянта щодо сумнівності пред'явленої підозри обвинуваченому, допустимості доказів, а саме протоколів НСРД, висновків проведених експертиз не є предметом розгляду на даний час судом апеляційної інстанції, оскільки на даному етапі кримінального провадження вони є предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що він має низку захворювань та потребує хірургічного втручання, колегія суддів до уваги не бере, оскільки даних про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватись у СІЗО, суду не надано.
При цьому, діючі норми закону встановлюють, що особа, яка перебуває під вартою, не позбавлена права отримувати належну медичну допомогу.
У підпункті 1 пункту 3 розділу І Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зазначено, що ув'язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув'язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.
Пунктами 3 та 4 розділу 1 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами), встановлено, що:
-медичне обслуговування (амбулаторне, стаціонарне лікування, реабілітація), контроль та аналіз стану здоров'я засуджених організовуються і проводяться медичними працівниками відповідно до законодавства про охорону здоров'я, системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів в порядку, передбаченому законодавством;
-у закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на тяжкість кримінально караних діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , період їх вчинення - воєнний стан, кількість епізодів, які ставляться у провину останньому, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження, крім того доводи апеляційної скарги апелянта їх не спростовують та жодним доказом в судовому засіданні апеляційної інстанції не підтверджуються.
Таким чином, висновок районного суду про виправданість подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою є обґрунтованим, а доводи захисника щодо неповного врахування судом даних про особу обвинуваченого, передбачених ст. 178 КПК України, не спростовують цього висновку, у зв'язку з чим вимоги апелянта про зміну запобіжного заходу на домашній арешт є необґрунтованими.
Посилання захисника на те, що в дружини обвинуваченого ОСОБА_6 погіршився стан здоров'я, не спростовують доведених ризиків, які продовжують існувати та не зменшились.
Що стосується доводів апелянта про можливість застосування до обвинуваченого застави, то вони є необґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, в тому числі особливо тяжкого злочину, суд обґрунтовано не застосував альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 331, 404, 405, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3