Іменем України
06 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 638/9288/25
провадження № 22-з/818/132/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості моральної шкоди 5000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Перерозподілити судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року змінено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десяти тисяч) грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1133,22 грн Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 888,12 грн.
26 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути на його користь витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції пропорційно задоволеним вимогам.
Обговоривши доводи клопотання, судова колегія вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості моральної шкоди 5000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року змінено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десяти тисяч) грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1133,22 грн Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 888,12 грн.
Судом апеляційної інстанції питання перерозподілу витрат на правничу допомогу за суд першої інстанції не вирішувалось.
У позовній заяві представник позивача зазначав, що позивач понесе витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції , які при задоволенні позовних вимог просив стягнути з відповідачів. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом було стягнуто судові витрати з урахуванням складності справи та крітерію реальності наданих послуг.
Судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції було змінено, збільшено розмір суми, стягнутої у рахунок відшкодування моральної шкоди, при цьому витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, не перерозподілено.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України).
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судом встановлено, що 12 травня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Поліщуком Олегом Леонтійовичем був укладений Договір № 01-12/05-25 про надання правничої допомоги, згідно умов якого адвокат Поліщук Олег Леонтійович зобов'язався надавати ОСОБА_1 правничу допомогу з підготування, складення та виготовлення в Шевченківський районний суд м. Харкова позовної заяви до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За надану правничу (правову допомогу) ОСОБА_1 були оплачені послуги адвоката в сумі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.5,6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено частково, з урахуванням складності справи, всіх обставин, судова колегія вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2833,05 грн.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 2833,05 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
Ю.М. Мальований