Справа № 346/1399/25
Провадження № 11-кп/4808/209/26
Категорія ст. 331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 17.02.2026 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №12024091180000017 за ч.2 ст. 255, ч.4 ст.28 і ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 і ч.2 ст.15 і ч.3 ст.305 КК України та,
1. Зміст ухвали суду першої інстанції.
1.1. Суд продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17.04.2026, визначив заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
1.2. Рішення мотивовано тим, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
2. Доводи апеляційної скарги обвинуваченого.
2.1. Прокурор не довів наявність ризиків, передбачених законом, а наведені ним аргументи, на думку обвинуваченого, є вигаданими припущеннями, які суперечать одне одному. Зокрема, ризик впливу на обвинувачених є необґрунтованим, оскільки всі обвинувачені, як і сам апелянт, утримуються в УВП №12.
2.2. Суд не взяв до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання та до моменту затримання був офіційно працевлаштований.
2.3. Визначена судом застава в розмірі 300 прожиткових мінімумів є завідомо непомірною для обвинуваченого. Суд належним чином не обґрунтував свого рішення щодо визначення застави саме в такому розмірі.
2.4. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, тому сама лише тяжкість обвинувачення не може бути єдиною підставою для його застосування.
Просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову, обравши обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків згідно ст.194 КПК.
3. Провадження в апеляційному суді.
3.1. В засіданні апеляційного суду обвинувачений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
3.2. Прокурор заперечив доводи апеляційної скарги обвинуваченого з огляду на законність, обгрунтованість та вмотивованість рішення суду першої інстанції.
4. Мотиви апеляційного суду.
4.1. Нормою ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання законних підстав для утримання особи під вартою на суд покладено обов'язок установити: 1) обґрунтованість підозри (ст. 177 КПК України); 2) наявність ризиків (ст. 177 КПК України); 3) можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів (ч.1. ст. 183 КПК України).
4.2. Обґрунтованість обвинувачення.
Оцінка обгрунтованості обвинувачення та кваліфікації дій обвинуваченого (ч. 2 ст. 422-1 КПК) поза компетенцією апеляційного суду.
4.3. Щодо ризиків.
Обвинуваченому поставлено у вину вчинення особливо тяжких злочинів, покарання за які - позбавлення волі на строк більше десяти років з конфіскацією майна.
Ймовірність такого тяжкого покарання може сприяти виникненню намірів переховуватися від суду.
Обвинувачений раніше судимий. У даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та участь у злочинній організації.
Це свідчить про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення, а також впливу на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні
Тому, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а також те, що обставини, за яких судом було обрано та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, апеляційний суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
4.4. Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Метою вжиття запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам передбачених ст. 177 КПК.
При обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було враховано та оцінено відповідні ризики (ст.177, 178 КПК України).
Оскарженою ухвалою було вирішено питання про продовження строку тримання під вартою з визначеним розміром застави.
У матеріалах справи відсутні докази зміни будь-яких обставин, які існували при обранні запобіжного заходу обвинуваченому. Раніше встановлені ризики також не перестали існувати.
Отже, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу - відсутні.
5. Щодо доводів обвинуваченого з приводу непомірного розміру застави.
Нормою ч.3 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у таких межах: від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд першої інстанції врахувавши обставини справи, тяжкість інкримінованих злочинів, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із залишенням розміру застави визначеному у попередньому розмірі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що визначений судом першої інстанції розмір застави є пропорційним особі ОСОБА_7 та обставинам інкримінованих йому правопорушень. Така сума є достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання завдань кримінального провадження на даному етапі.
Апеляційний суд не вбачає підстав вважати розмір застави непомірним. Згідно з практикою ЄСПЛ, сума застави має визначатися таким ступенем довіри, за якого ризик її втрати буде достатнім стримуючим чинником, що запобігатиме будь-яким спробам перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
6. Висновки.
Апеляційний суд вважає, що продовження тримання під вартою обвинуваченого під час здійснення цього кримінального провадження ще не вийшло за межі розумних строків за умов оперативного завершення його розгляду.
Суд першої інстанції врахував усі необхідні обставини цього провадження, дані про особу обвинуваченого і прийняв законне, обгрунтоване та належно вмотивоване рішення.
Тому, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 17.02.2026 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12024091180000017 щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується за ч.2 ст. 255, ч.4 ст.28 і ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 і ч.2 ст.15 і ч.3 ст.305 КК України - залишити без змін.
Ухвала не оскаржується.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_4